16 квітня 2025 року
м. Київ
справа №320/8487/24
адміністративне провадження № К/990/50965/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Національна поліція України,
про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в окремій його частині,
за касаційною скаргою Національної поліції України
на окрему ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. від 19 листопада 2024 року
Короткий виклад обставин та судових рішень у справі
1. У лютому 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною і нечинною Главу 3 Розділу І Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622 (далі - Інструкція № 622);
- визнати протиправним і нечинним абзац другий Глави 4 Розділу І Інструкції № 622.
2. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 02 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, відмовив у задоволенні позову.
3. Шостий апеляційний адміністративний суд окремою ухвалою від 19 листопада 2024 року довів до відома Міністра внутрішніх справ України та Голови Національної поліції України про виявлені судом обставини для вжиття відповідних заходів реагування.
В описовій та мотивувальній частинах окремої ухвали суд апеляційної інстанції встановив, що акти перевірки об'єктів дозвільної системи, які склали 02 грудня 2023 року та 05 січня 2024 року інспектори Сектору контролю за обігом зброї Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенант поліції Лебеденко М.О. та майор поліції Навоєнко О.В., підписав також Будім І.В. без зазначення його статусу.
В акті перевірки від 05 січня 2024 року не вказано, як суб'єкт господарювання може негайно усунути опечатування магазину.
15 листопада 2023 року правоохоронці прийняли рішення про заборону діяльності тиру до отримання дозволу на функціонування, а 16 лютого 2024 року вказали в акті перевірки, що дозвіл на функціонування не отримано, проте тир працює відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 року № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» (далі - Постанова КМУ № 314).
Суд апеляційної інстанції вказав на необхідність застосування правоохоронними органами Інструкції № 622, з урахуванням положень Постанова КМУ № 314, а саме, що до завершення дії воєнного стану та протягом 3 місяців після правоохоронний не має повноважень вимагати від суб'єкта господарювання отримання дозвільних документів.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
4. Не погодившись з окремою ухвалою суду апеляційної інстанції, Національна поліція України подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати окрему ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року.
5. Національна поліція України у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив статті 249, 324 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та необґрунтовано прийняв окрему ухвалу, фактично дійшовши висновку, що для відкриття та функціонування об'єктів дозвільної системи органів внутрішніх справ відповідно до Постанови КМУ № 314 достатньо лише подання декларації про ведення господарської діяльності.
Дозвільна система органів внутрішніх справ охоплює сферу поводження з предметами, матеріалами і речовинами, обмеженими у цивільному обороті, та не пов'язана зі здійсненням контрольних чи наглядових функцій держави у сфері господарської діяльності.
За положеннями Постанови КМУ № 314 право на здійснення господарської діяльності може набуватися шляхом подання декларації до органу, який видає ліцензії, дозволи, сертифікати на здійснення господарської діяльності.
Національна поліція України не належить до органів, які видають ліцензії, дозволи, сертифікати на здійснення господарської діяльності.
6. ФОП ОСОБА_1 у відзиві просить касаційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення, а окрему ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року без змін.
7. Позивач зазначає про те, що скористався декларативною процедурою, визначеною Постановою КМУ від 18 березня 2022 року № 314, а Національна поліція України, не будучи «суб'єктом державного нагляду (контролю), у відносинах з суб'єктами господарської діяльності», протизаконно втрутилася у здійснення ним господарської діяльності, прийнявши рішення про припинення функціонування магазину.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
8. 30 грудня 2024 року Національна поліція України подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
9. Верховний Суд ухвалою від 06 січня 2025 року відкрив касаційне провадження.
10. 16 січня 2025 року ФОП ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.
11. Верховний Суд ухвалою від 19 березня 2025 року призначив розгляд цієї справи у судовому засіданні колегією у складі трьох суддів на 25 березня 2025 року о 14 годині 30 хвилин.
12. 25 березня 2025 року Верховний Суд протокольною ухвалою у судовому засіданні задовольнив клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, визначив нову дату судового засідання - 08 квітня 2025 року.
13. 08 квітня 2025 року Верховний Суд після надання сторонами справи своїх пояснень у судовому засіданні протокольною ухвалою задовольнив клопотання всіх сторін та постановив перейти до розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження.
14. Усі учасники справи мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, після того, як Верховний Суд перейшов до розгляду касаційної скарги Національної поліції України в порядку письмового провадження, не подали будь-яких клопотань чи додаткових пояснень у справі.
Оцінка висновків суду апеляційної інстанції і доводів учасників справи
15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає таке.
16. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
17. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
18. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
19. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
20. Зазначеним вимогам процесуального закону окрема ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.
21. Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їхні посадові особи повинні діяти виключно на основі, в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
22. Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, відповідно до частини першої статті 249 КАС України може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
23. Суд також може постановити окрему ухвалу у разі:
- наявності підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (частина друга статті 249 КАС України);
- зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором (частина третя статті 249 КАС України);
- допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення (частина восьма статті 249 КАС України).
24. Тобто, метою такого судового рішення є усунення суб'єктом владних повноважень причин і умов, що сприяли порушенню закону, ініціювання розгляду питання про відповідальність осіб, зокрема, дисциплінарну відповідальність адвокатів чи прокурорів, та доведення до судів нижчих інстанцій про істотні порушення норм матеріального або процесуального права.
25. Суд має право, а в умовах очевидних, умисних чи системних порушень - фактично правовий обов'язок постановити окрему ухвалу, в якій повинно бути чітко встановлено факт порушення суб'єктом владних повноважень або судом конкретної норми закону чи іншого нормативно-правового акта (стаття, пункт тощо) та в чому саме полягає порушення (частина четверта статті 249 КАС України).
26. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у зокрема, у постановах від 01 лютого 2023 року у справі № 140/506/22, від 20 квітня 2023 року у справі № 160/4787/20 та 13 вересня 2023 року у справі № 120/4975/22.
27. Між тим, окрема ухвала виноситься лише щодо обставин, які встановлені під час розгляду справи, є безспірними та не потребують додаткового доказування.
28. Предмет спору вирішується основним судовим рішенням, а окрема ухвала має допоміжну функцію - реагувати на супутні порушення процесуальних норм, зловживання правами чи недоліків в діяльності суб'єктів владних повноважень, які є очевидними, безспірно встановлені під час розгляду конкретного спору та прямо пов'язані з ним.
29. Верховний Суд виходить з того, що постановлення окремої ухвали допустиме лише за умов, що такі обставини: (1) встановлені судом без необхідності додаткового доказування поза межами досліджених доказів; (2) свідчать про наявну або потенційну загрозу для правопорядку, суспільних інтересів чи прав та інтересів окремих осіб; (3) виявлені у процесі безпосереднього розгляду спору по суті.
30. Суд зобов'язаний чітко обґрунтувати необхідність постановлення окремої ухвали, дотримуючись принципу пропорційності між виявленим порушенням та заходом реагування, з урахуванням усіх обставин справи.
31. У справі, що переглядається, ФОП ОСОБА_1 оскаржував чинність окремих положень нормативно-правового акта, що стосуються контролю за об'єктами дозвільної системи, та суди першої та апеляційної інстанцій визнали такі позовні вимоги необґрунтованими.
32. Відповідно до пункту 21 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, у тому числі за наявністю договорів страхування відповідальності осіб, які мають у власності чи іншому законному володінні/користуванні зброю, за шкоду, яку може бути заподіяно третій особі внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї, укладених за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України «Про страхування».
33. Поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема перевірку дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ (пункт 8 частини першої статті 31 Закону № 580-VIII).
34. Службові особи Національної поліції здійснюють перевірку дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ щодо приміщень, де зберігаються предмети, матеріали та речовини, що підлягають дозвільній системі, контролю дотримання правил поводження та використання зброї, спеціальних засобів, боєприпасів та інших предметів, матеріалів і речовин, щодо зберігання і використання яких визначено спеціальні правила або порядок та на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, огляду та вилучення таких предметів у разі порушення встановлених правил, а також опечатування та закриття об'єктів їх зберігання чи використання відповідно до статті 39 Закону № 580-VIII.
35. Відповідно до абзаців 1, 2 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій здійснюється на вогнепальну зброю (нарізну воєнних зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, охолощену, мисливську нарізну і гладкоствольну), бойові припаси до неї, холодну зброю, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї - у порядку, визначеному МВС України.
36. За положеннями пункту 8 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до врегулювання на законодавчому рівні повноважень органів Міністерства внутрішніх справ України покласти на органи Національної поліції повноваження видавати та анулювати відповідно до законодавства дозволи на придбання, зберігання, носіння, перевезення і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, щодо зберігання і використання яких установлено спеціальні правила, порядок та на які поширюється дія дозвільної системи органів внутрішніх справ, а також на відкриття та функціонування об'єктів, де вони зберігаються чи використовуються, на діяльність стрілецьких тирів, стрільбищ невійськового призначення та мисливських стендів, підприємств і майстерень з виготовлення та ремонту зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, магазинів, у яких здійснюється їх продаж, піротехнічних майстерень, пунктів вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, правил поводження з ними та їх застосування.
37. Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на судовий захист порушених прав.
38. Особа, яка вважає, що орган Національної поліції України провів перевірку дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ з порушенням встановленого порядку (без належних правових підстав, без складання відповідних документів, з перевищенням повноважень або всупереч вимогам законодавства), має право звернутися до адміністративного суду згідно зі статтею 19 КАС України.
39. У разі розгляду такого позову адміністративні суди відповідно до частини другої статті 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
40. Дозвільний орган (орган Національної поліції України) зобов'язаний довести законність своїх дій чи рішень відповідно до частини другої статті 77 КАС України.
41. Тобто, підстави та дотримання органом Національної поліції України порядку перевірки вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ є предметом судового оскарження.
42. У справі, що розглядається, позов ФОП ОСОБА_1 стосувався виключно питання чинності окремих положень нормативно-правового акта, а не законності дій органу Національної поліції України під час перевірок, складання актів чи опечатування об'єкту дозвільної системи.
43. Шостий апеляційний адміністративний прийняв оскаржувану окрему ухвалу щодо процедурних порушень Сектору контролю за обігом зброї Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, що не було предметом спору, який вирішувався основним судовим рішенням.
44. Фактично окремою ухвалою суд апеляційної інстанції обмежив в умовах воєнного стану повноваження органів Національної поліції України у сфері дозвільної системи органів внутрішніх справ, визначені пунктом 21 статті 23 та статтею 31 Закону № 580-VIII, які надають поліції повноваження контролювати дотримання магазинами з продажу зброї, тирами правил зберігання та використання зброї, та статтею 39 Закону № 580-VIII щодо дозволу оглядати приміщення, вилучати предмети та опечатувати об'єкти в разі порушень, які загрожують громадській безпеці.
45. Таким чином, постановляючи окрему ухвалу, суд апеляційної інстанції необґрунтовано вийшов за межі предмета справи, визначені частиною другою статті 249 КАС України, оскільки наведені ним порушення не були предметом судового розгляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
47. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
48. Враховуючи викладене, касаційну скаргу Національної поліції України слід задовольнити, а окрему ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року - скасувати.
49. Ухвалення Верховним Судом рішення на користь суб'єкта владних повноважень не дає підстав для нового розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Національної поліції України задовольнити.
Окрему ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 320/8487/24 скасувати.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Я.О. Берназюк
Судді: Н.В. Коваленко
Т.Г. Стрелець