про відмову у відкритті касаційного провадження
15 квітня 2025 року
м. Київ
справа №522/8264/20
адміністративне провадження № К/990/5687/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стрелець Т.Г. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1
на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року
у справі №522/8264/20
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1 , Житлової комісії військової частини НОМЕР_1
про визнання незаконним та скасування рішення,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №2 від 06 березня 2019 року, про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в місті Одесі;
- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №37 від 08 квітня 2019 року "Про затвердження рішення об'єднаної житлової комісії" про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку, у зв'язку зі звільненням з військової служби у запас по закінченню контракту;
- зобов'язати об'єднану житлову комісію військової частини НОМЕР_1 відмінити рішення від 06 березня 2019 року про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку та постановити рішення про поновлення його на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в місті Одесі в загальній та першочерговій чергах за тим же номером у списку станом на 06 березня 2019 року зі збереженням часу перебування на обліку - з 31 жовтня 2003 року, та в пільговій першочерговій черзі як учасника бойових дій - з 05 серпня 2007 року.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 14 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 02 березня 2023 року, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 01 травня 2024 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 було задоволено.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 14 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 березня 2023 року скасовано.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання незаконним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії закрито.
Повідомлено ОСОБА_1 про віднесення розгляду справи за його позовом до юрисдикції адміністративних судів.
Роз'яснено ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією та передано справу №522/8264/20 для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення об'єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №2 від 06 березня 2019 року, про зняття з квартирного обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас по закінченню контракту.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №37 від 08 квітня 2019 року «Про затвердження рішення об'єднаної житлової комісії» щодо зняття з квартирного обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас по закінченню контракту.
Зобов'язано об'єднану житлову комісію військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у місті Одесі, в загальній та першочерговій чергах за тим самим номером у списку станом на 06 березня 2019 року зі збереженням часу перебування на обліку - з 31 жовтня 2003 року, та в пільговій першочерговій черзі як учасника бойових дій - з 05 серпня 2007 року.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, військова частина НОМЕР_1 (далі - скаржник, відповідач) 12 лютого 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулася через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з касаційною скаргою Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху на підставі статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору у розмірі визначеному законом.
Копія ухвали надійшла в особистий кабінет представника позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 26 лютого 2025 року о 20:45.
У межах встановленого судом строку представник відповідача направив заяву про усунення недоліків та долучив документ про сплату судового збору.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Таким чином, недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, усунуто відповідачем у повній мірі.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою судом з'ясовані такі обставини.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 звернулася до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою та клопотанням про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного від 02 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху на підставі статті 330 КАС України, у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено п'ятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору.
У встановлений судом строк відповідач звернувся до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі №522/8264/20 повернуто особі, яка її подала.
Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права, військова частина НОМЕР_1 30 грудня 2024 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху на підставі статті 330 КАС України, у зв'язку з несплатою судового збору; статті 332 КАС України, оскільки апеляційну скаргу подано з пропуском процесуального строку і особа, яка її подала не ставить питання про поновлення цього строку та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання обґрунтованої заяви про поновлення строку та документа про сплату судового збору.
Копію ухвали від 13 січня 2024 року, згідно довідки про доставку документа в електронному вигляді через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», скаржнику доставлено до електронного кабінету 15 січня 2025 року.
22 січня 2025 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до апеляційного суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору.
Так, на обґрунтування клопотання відповідач зазначав, що для сплати судового збору він потребує додаткового часу (в зв'язку з тимчасовою відсутністю фінансування), при цьому зазначено про вжиття всіх належних заходів для отримання належного фінансування.
Разом з тим, на виконання вимог ухвали від 13 січня 2025 року, відповідачем не було зазначено жодних обґрунтованих причин щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі №522/8264/20.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, у встановлений судом строк відповідач не звернувся до апеляційного суду з обґрунтованою заявою про поновлення строку.
Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених у надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстав суддя-доповідач може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв'язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі частини третьою статті 298 КАС України.
Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 13 січня 2025 року встановив відповідачу достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги щодо надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням поважності підстав пропуску такого строку.
Крім того, доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Згідно до положень пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Важливість дотримання строків звернення з касаційною скаргою також зумовлена й тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення тільки з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.
Суд наголошує, що поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Варто зазначити, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 зазначає, що нею був дотриманий строк при зверненні з апеляційною скаргою вперше, однак у зв'язку з відсутністю необхідних для сплати судового збору коштів, була відсутня можливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у справі. Відповідач доводить, що ним дотримано розумний строк при зверненні з апеляційними скаргами вдруге. Разом з тим, відповідач доводить обставини вчинення дій з метою отримання належного фінансування. На підтвердження зазначених доводів відповідач долучив до касаційної скарги лист Директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України полковник від 04 листопада 2024 року щодо фінансування видатків для виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
Так, у постанові від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21 Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
До того ж, Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21 дійшов висновку, що невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Однак, колегія суддів відхиляє доводи військової частини НОМЕР_2 , викладені у касаційній скарзі та, враховуючи сталу практику Верховного Суду щодо вирішення питання поновлення строку у подібних правовідносинах, вважає обґрунтованими мотиви суду апеляційної інстанції якими він керувався постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, з огляду на те, що у встановлений судом строк відповідач не звернувся із заявою про поновлення строку та документом про сплату судового збору, а лише подав клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке жодним чином не може свідчити про поважність підстав пропуску строку, а лише свідчить про відсутність коштів станом момент звернення із заявою.
Колегія суддів зауважує, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб військової частини НОМЕР_1 , виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити.
Аналогічна позиція щодо визнання касаційної скарги необґрунтованою висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 12 травня 2022 року у справі №160/7155/21, від 25 жовтня 2022 року у справі №300/4946/21.
Керуючись статтями 169, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі №522/8264/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування рішення.
2. Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді Т.Г. Стрелець
С.М. Чиркін