16 квітня 2025 року
м. Київ
справа №160/29991/24
адміністративне провадження № К/990/15507/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №160/29991/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 червня 2024 року по 25 липня 2024 року в сумі 8850,35 грн (вісімдесят дві тисячі вісімсот п'ятдесят грн 35 коп).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 12908,42 грн (дванадцять тисяч дев'ятсот вісім грн 42 коп.).
В решті позовних вимог - відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі №160/29991/24 - в частині зобов'язання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 12908,42 грн (дванадцять тисяч дев'ятсот вісім грн 42 коп.) - скасовано та позов в цій частині задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 червня 2024 року по 13 червня 2024 року в розмірі 11064 (одинадцять тисяч шістдесят чотири) грн 36 коп.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
14 квітня 2025 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №160/29991/24. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року справу №160/29991/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Оцінивши доводи касаційної скарги колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №160/29991/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко