про повернення касаційної скарги
15 квітня 2025 року
м. Київ
справа №400/7965/24
адміністративне провадження № К/990/6642/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2025 року
у справі №400/7965/24
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2
про зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просила:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо ненарахування і невиплати в повному обсязі одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю в період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини її чоловіка та батька неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 , які призвели до порушення прав дружини ОСОБА_1 та неповнолітнього сина ОСОБА_3 на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю в період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити дружині - ОСОБА_1 та неповнолітньому сину ОСОБА_4 загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану, залишок одноразової грошової допомоги, що залишилась нерозподіленою, а саме в розмірі 2/4 частини від 15000000 грн, в сумі 7500000 грн у рівних частинах кожному;
- зобов'язати Міністерство оборони України як головного розпорядника бюджетних коштів здійснити виділення ІНФОРМАЦІЯ_1 для виплати дружині - ОСОБА_1 та неповнолітньому сину ОСОБА_3 загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану, залишок одноразової грошової допомоги, що залишилась нерозподіленою, а саме в розмірі 2/4 частини від 15000000 грн., в сумі 7500000 грн. у рівних частинах кожному;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 після надходження коштів від головного розпорядника Міністерства оборони України здійснити виплату дружині - ОСОБА_1 та неповнолітньому сину - ОСОБА_3 загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану, залишок одноразової грошової допомоги, що залишилась нерозподіленою, а саме в розмірі 2/4 частини від 15000000 грн, в сумі 7500000 грн у рівних частинах кожному.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року позов задоволено.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2025 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_4 07 лютого 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2025 року касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху з підстав, передбачених статтею 330 КАС України, у зв'язку з несплатою судового збору, та надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом направлення на адресу суду документа про сплату судового збору.
19 березня 2025 року на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху надійшло клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору, оскільки процедура отримання необхідних для сплати судового збору коштів потребує значного часу, що виходить за рамки встановлених судом строків.
Крім того, відповідач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 був направлений лист помічнику командувача Сухопутних військ Збройних Сил України - начальнику фінансово-економічного управління, щодо дофінансування і виділення коштів. Дані кошти відповідач планував використати для сплати судового збору.
При розгляді та вирішенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору суд враховує таке.
Згідно з частиною другою статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У той же час, продовження процесуального строку є правом, а не обов'язком, суду і повинно здійснюватися за наявності для цього обґрунтованих підстав.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Суд також зауважує, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_4 має право в межах асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Окрім того, Суд зауважує, що скаржник маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень і є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, то кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.
З огляду на наведене, відповідач не позбавлений можливості протягом усього поточного бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору з урахуванням обставин і факторів, які впливають на тривалість процедури проведення відповідних платежів.
Суд зауважує, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Проте, скаржником не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги.
Неможливість своєчасної сплати скаржником судового збору через недостаніть фінансування та/або відсутність грошових коштів необхідних для такої сплати, не свідчить про наявність об'єктивних обставин, які б перешкоджали йому в межах наданого строку усунути зазначений недолік, оскільки заявник не доводить того, що впродовж нового строку судовий збір ним буде сплачено.
До того ж, доводи про відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору, а також щодо вчинення ІНФОРМАЦІЯ_4 дій з метою отримання необхідного фінансування не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами.
Верховний Суд також вважає, що у скаржника було достатньо часу для сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі та надання платіжного документа про таку сплату, а тому вищенаведені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для продовження строку на усунення недоліків, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху. Крім того, відповідно до статті 45 КАС України, зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, Суд дійшов висновку, що клопотання скаржника про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги задоволенню не підлягає.
Колегія суддів вважає, що в контексті обставин цієї справи заявник не продемонстрував достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав в судовому порядку, оскільки скаржнику було надано достатньо часу для надання документа про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 та частиною другою статті 332 КАС України касаційна скарга повертається особі, яка її подала, якщо зазначеною особою не усунуто недоліки касаційної скарги, залишеної без руху.
За таких обставин, касаційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню скаржникам.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, Суд
1. Відмовити ІНФОРМАЦІЯ_1 у задоволенні клопотання про відстрочення строку сплати судового збору у справі №400/7965/24.
2. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №400/7965/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
4. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до Верховного Суду.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді О.П. Стародуб
В.М. Шарапа