Ухвала від 16.04.2025 по справі 120/1734/22-а

УХВАЛА

16 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 120/1734/22-а

адміністративне провадження № К/990/15002/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Стародуба О.П., суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду 07.04.2022

у справі № 120/1734/22-а за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності Пенсійного фонду України та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.02.2022 позовну заяву залишено без руху та зобов'язано позивача протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме: щодо надання доказів сплати судового збору; щодо надання клопотання про поновлення строку звернення до суду з обгрунтуванням поважності причин пропуску такого строку; щодо надання доказів адміністративної процесуальної правоздатності позивача або його представника.

На виконання вимог ухвали про залишення без руху від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.03.2022 позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала, на підставі частини 4 статті 169 КАС України.

Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2022 апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано позивачу у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору, або вказати інші підстави для звільнення від сплати судового збору, надати докази адміністративної процесуальної правоздатності позивача або його представника.

На виконання вимог ухвали про залишення без руху від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2022 апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі частини 2 статті 298 КАС України.

10.04.2025 до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах подана касаційна скарга.

Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

За правилами абзацу шостого частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтями 295, 296 КАС України, оскільки не надано документ про сплату судового збору чи вказано інші підстави для звільнення від його сплати та не надано доказів адміністративної процесуальної правоздатності позивача або його представника.

Повертаючи апеляційну скаргу позивачу, суд виходив з того, що у встановлений судом строк зазначені в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2022 недоліки апеляційної скарги скаржником не усунуті.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявник апеляційної скарги копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримав 21.03.2022 представник позивача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, наявним у матеріалах справи, тобто останнім днем строку, що встановлений судом на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було 01.04.2022.

За приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду 07.04.2022 у справі №120/1734/22-а за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.

Судді

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук

Попередній документ
126667202
Наступний документ
126667205
Інформація про рішення:
№ рішення: 126667204
№ справи: 120/1734/22-а
Дата рішення: 16.04.2025
Дата публікації: 17.04.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Направлено до апеляційного суду (18.02.2025)
Дата надходження: 08.02.2022
Предмет позову: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії