16 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/5840/24 пров. № А/857/2893/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року (ухвалене головуючим суддею Підлісною І.М. у м. Тернопіль) у справі № 500/5840/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача якому просив з урахуванням уточнених позовних вимог:
визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлене листом від 25.03.2024 № 1900-0303- 8/14823 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах, за винятком підтвердженого загального страхового стажу.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити з 19.07.2022 ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що він повторно 13.03.2024 звернувся до відповідача з заявою щодо призначення спірної пенсії на підставі судового рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/1637/23, яке набрало законної сили.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивача повідомлено, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі 500/1637/23 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак знову відмовлено у її призначенні згідно з рішенням, оформленим листом № 1900-0303-8/14823 від 25 березня 2024 року.
Рішення відповідача вмотивовано тим, що з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині рішення суду та згідно документів, долучених до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 18 жовтня 2022 року, до страхового стажу враховано період роботи з роботи з 21 серпня 1989 року по 30 листопада 1993 року та стаж роботи в районах Крайньої Півночі з 18 жовтня 1995 року по 04 лютого 2003 року (тривалість складає 07 років 03 місяці 17 днів). Однак, у зв'язку із відсутністю технічної можливості врахувати вище зазначений період роботи в пільговому обчисленні із розрахунку один рік за один рік і шість місяців, тому обчислення страхового стажу здійснено шляхом додаткового врахування роботи - 3 роки 07 місяців 23 дні, а саме з 01 січня 2005 року по 23 серпня 2007 року (становить 02 роки 07 місяців 23 дні), а також з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року (становить 01 рік 00 місяців 00 днів). При цьому, загальний страховий стаж становить 29 років 05 місяців 11 днів, що є достатнім для призначення спірної пенсії.
Отже, рішення суду є частково виконаним, що стосується обчислення страхового стажу позивача. Разом з тим, пенсійний орган вважає, що у позивача повністю відсутній пільговий стаж роботи, який повинен становити не менше 12 років 6 місяців.
Позивач не погоджується з твердженнями відповідача про відсутність пільгового стажу, роботи, оскільки спростовується записами трудової книжки, уточнюючою довідкою роботодавця щодо роботи на посадах, які дають право на дострокову пенсію за віком по Списку №2.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 адміністративний позов задоволено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що записами у трудовій книжці позивача та уточнюючою довідкою роботодавця підтверджується факт роботи позивача на умовах повного робочого дня на зазначених посадах, а пільговий характер виконуваної ним роботи підтверджується наявністю цих посад згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», отже, спростовує доводи відповідача про відсутній пільговий страховий стаж.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 18 жовтня 2022 року, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 21 серпня 1989 року по 30 листопада 1993 року, з 01 грудня 1993 року по 11 жовтня 1995 року електрослюсаря чергового та з ремонту обладнання 5-го розряду, слюсаря по ремонту обладнання 5-го розряду Виробничого об'єднання «Сірка», в пільговому обчисленні роботу в районах Крайньої Півночі з розрахунку один рік за півтора року з 18 жовтня 1995 року по 04 лютого 2003 року на посаді електрослюсаря мереж та підстанцій Акціонерного товариства золотовидобувна артіль старателів «Полюс», з 17 жовтня 2003 року по 19 вересня 2004 року на посаді вантажника 4-го розряду Відкритого акціонерного товариства «Роздільський цементний завод».
На обґрунтування позовних вимог було зазначено, що досягнувши 55-річного віку, 18 жовтня 2022 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, надавши необхідні документи. За результатом розгляду поданої заяви та наданих документів рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 21 жовтня 2022 року № 192650007996, прийнятому в порядку екстериторіальності, йому відмовлено у призначенні пенсії за відсутності необхідного страхового стажу, при цьому до страхового стажу не зараховано період роботи з 21 серпня 1989 року по 30 листопада 1993 року, оскільки наявне виправлення в наказі про прийняття.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 192650007996 від 21.10.2022 в частині не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 21 серпня 1989 року по 30 листопада. 1993 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 21 серпня 1989 року по 30 листопада 1993року та в районі Крайньої Півночі з 18 жовтня 1995 року по 04 лютого 2003 року в пільговому обчисленні відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 26 лютого 1985 року.
Також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідно до постанови Восьмого, апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року подана апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії залишена без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 липня 2023 у справі №500/1637/23 - без змін.
13 березня 2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо призначення спірної пенсії на підставі судового рішення у справі №500/1637/23, яке набрало законної сили.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивача повідомлено, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі 500/1637/23 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак знову відмовлено у її призначенні згідно з рішенням, оформленим листом № 1900-0303-8/14823 від 25 березня 2024 року.
Рішення відповідача вмотивовано тим, що з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині рішення суду та згідно документів, долучених до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 18 жовтня 2022 року, до страхового стажу враховано період роботи з роботи з 21 серпня 1989 року по 30 листопада 1993року та стаж роботи в районах Крайньої Півночі з 18 жовтня 1995 року по 04 лютого 2003 року (тривалість складає 07 років 03 місяці 17 днів). Однак, у зв'язку із відсутністю технічної можливості врахувати вище зазначений період роботи в пільговому обчисленні із розрахунку один рік за один рік і шість місяців, тому обчислення страхового стажу здійснено шляхом додаткового врахування роботи - 3 роки 07 місяців 23 дні, а саме з 01 січня 2005 року по 23 серпня 2007 року (становить 02 роки 07 місяців 23 дні), а також з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року (становить 01 рік 00 місяців 00 днів). При цьому, загальний страховий стаж становить 29 років 05 місяців 11 днів, що є достатнім для призначення спірної пенсії.
Отже, рішення суду є частково виконаним, що стосується обчислення страхового стажу позивача. Разом з тим, пенсійний орган вважає, що у позивача повністю відсутній пільговий стаж роботи, який повинен становити не менше 12 років 6 місяців.
Позивач не погоджується з твердженнями відповідача про відсутність пільгового стажу, роботи, а відтак звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Вимогами пунктів 1, 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-VI від 28.12.2007 року (далі - Закон № 1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
За відсутності страхового стажу пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років.
Судом встановлено, що позивач на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.02.1985 працював на посадах, що дають право на зниження пенсійного віку (список №2), а саме:
- з 21.08.1989 по 11.10.1995 електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання 5 -го розряду Виробничого об'єднання «Сірка» або 6 років 01 місяць 21 день;
- з 18.10.1995 по 04.02.2003 електрослюсар мереж і підстанцій AT золотодобувна артіль «Полюс» (р-н Крайньої Півночі) або 10 років 10 місяців 10 днів (7 років 03 місяці 17 днів х 1,5 (кратність пільгового обчислення);
- з 17.10.2003 по 19.09.2004 вантажник 4 розряду ВАТ «Роздільський цегельний завод» або 0 років 11 місяців 03 дні.
Отже, зазначені періоди роботи, з урахуванням пільгового обчислення страхового стажу, складають 17 років 11 місяців 04 дні (6 р. 01 міс. 21 дн.+ 10 р, 10 міс. 10 дн, + 0 р, 11 міс. 03 дн.).
Згідно з уточнюючою довідкою (2007р.) Закритого акціонерного товариства «Золотодобувна компанія «Полюс» стверджується те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повний робочий день працював в даному підприємстві в якості електрослюсаря з ремонту обладнання енергослужби кар'єру «Східний» Олімпіадинського гірничо - збагачувального комбінату з 18.10.1995 (наказ №50 від 15.10.1995) по 04.02.2003 (наказ №19 від 11.02.2003) (рос. мова). При цьому зазначено, що робота передбачена Списком №2, розділ 1, код позиції -2010100а.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Апеляційний суд звертає увагу, що застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах регулюється Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п) (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383).
Так, відповідно до п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Пунктом 10 Порядку № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» установлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку (п.п. 8, 9).
Апеляційний суд зауважує, що аналіз норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Така правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 18.07.2018 по справі №521/10502/14-а.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні даного спору, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, які полягають у тому, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
В розумінні ч.1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із частиною другою статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції наголошує, що спір у цій справі між сторонами виник у зв'язку з у зв'язку із відсутністю технічної можливості врахувати періоду роботи з 21 серпня 1989 року по 30 листопада 1993 року та стаж роботи в районах Крайньої Півночі з 18 жовтня 1995 року по 04 лютого 2003 року в пільговому обчисленні для обчислення страхового стажу.
Період роботи позивача на посадах, що дає право на пільгове призначення пенсії за Списком №2 підтверджується записами трудової книжки серія НОМЕР_1 , уточнюючою довідкою ЗАТ «Золотовидобувна компанія «Полюс», згідно з якими стаж роботи становить 17 років 11 місяців 04 дні, за умови не менше 12 років 6 місяців. А також загальний страховий стаж 29 років 05 місяців 11 днів, з необхідного 29 років, досягнення пенсійного віку 55 років, що вказує на усі складові для призначення спірної пенсії.
За приписами ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Закону постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок № 637).
Згідно з пунктами 1 - 3 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості, зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках, а саме за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Така позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.
За періоди роботи на посадах за Списком №2, з 21 серпня 1989 року по 11 жовтня 1995 року, з 18 жовтня 1995 року по 04 лютого 2003 року, та з 17 жовтня 2003 року по 19 вересня 2004 року, позивач набув пільгового стажу більше необхідних 12 років 6 місяців (фактично 17 років 11 місяців 04 дні).
Відтак, пенсійний орган протиправно відмовив позивачу у призначення пенсії за віком на пільгових умовах рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлене листом від 25.03.2024 № 1900-0303- 8/14823.
Стосовно доводів апелянта про те , що призначення пенсії на виконання рішення є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу, колегія суддів зазначає про таке.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на фактичні обставини справи колегія суддів не вбачає будь-якого втручання суду у дискреційні повноваження пенсійного органу, а обраний судом спосіб захисту прав позивача відповідає приписам ст.245 КАС України та усталеній судовій практиці вирішення аналогічних спорів з участю пенсійних органів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 500/5840/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар