16 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/6508/24 пров. № А/857/33125/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року в справі № 140/6508/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Волдінер Ф.А.,
час ухвалення рішення - 11 листопада 2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просила:
1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум;
3) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у фіксованій величині 4 426,48 грн в місяць;
4) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення , відповідно до приписів абзаців 3,4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у фіксованій величині 4 426,48 грн в місяць, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 29 лютого 2024 року - повернуто позивачеві.
Зазначена ухвала не є предметом цього апеляційного провадження та набрала законної сили.
Надалі, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у фіксованій величині 4 426,48 грн в місяць.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у фіксованій величині 4 426,48 грн.
У задоволенні решти позовних відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що до 29.04.2022 року позивач проходила військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України та статті 4 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» посадові особи Державної прикордонної служби України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На сьогодні індексація заробітної плати проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації, який встановлено в розмірі 103 відсотка. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До компетенції суду не входить повноваження визначення конкретних сум індексації. Це є виключно дискреційними повноваженнями підприємства відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Позивач (її представник) своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Копію апеляційної скарги отримано позивачкою разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження - 05.04.2025 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 0610240126888. Також апеляційна скарга надсилалась безпосередньо позивачці відповідачем, на виконання вимог ухвали апеляційного суду (трек №7901400026826, вручено 09.01.2025 року).
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 25.03.2004 року №65-ос, молодшого сержанта ОСОБА_1 , 25 березня 2004 року зараховано до спискiв особового складу частини, та на всi види забезпечення і призначено на посаду молодшим інспектором прикордонного контролю 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення прикордонного контролю « ІНФОРМАЦІЯ_3 » прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ від 22.04.2022 року №352-ОС, штаб-сержанта ОСОБА_1 інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора відділення технічних засобів охорони державного кордону відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (тип Б), виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення 28 квітня 2022 року.
При цьому, відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ДПСУ від 29.04.2022 року №178-ос, штаб-сержанта ОСОБА_1 , яка прибула для подальшого проходження служби з ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 29 квітня 2022 року призначено інспектором прикордонної служби 2 категорії перекладачем 4 груп інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип Б), згідно підпункту 5 (на рівну посаду для більш доцільного використання за напрямом підготовки або спеціальністю) пункту 93 Положення.
Також згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ДПСУ від 01.03.2024 року № 291-ос, штаб-сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії контролера групи тримання відділення адміністративно-юрисдикційної діяльності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип Б), звільнено у запас на підставі підпункту «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) пункту 3 частини п'ятої статті 26 ЗаконуУкраїни «Про військовий обов'язок і військову службу», з 29 лютого 2024 року.
Отже ОСОБА_2 проходила військову службу з 25 березня 2004 року по 28 квітня 2022 року у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_3 ), а з 29 квітня 2022 року по 29 лютого 2024 року в НОМЕР_4 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_1 ).
Довідкою-розрахунком військової частини НОМЕР_3 стверджується, що ОСОБА_2 не виплачувалася індексація грошового забезпечення в період з 01.07.2015 по 28.02.2018 року.
Сума до виплати, з урахуванням базового місяця січень 2014 року, становила - 46467,49 грн.
Зазначена сума індексації виплачена лише в березні 2024 року, що підтверджується архівною відомістю №1 ОСОБА_2 .
Також апеляційним судом витребувано відомості про нарахування позивачу індексації, в межах спірного періоду (особисті картки грошового забезпечення ОСОБА_2 ), відтак встановлено, що у 2018 році індексація виплачена лише в грудні в розмірі 71,08 грн, в січні - лютому 2019 році по 71,08 грн та з листопада 2019 по квітень 2022 військовою частиною НОМЕР_3 постійно виплачувалася індексація грошового забезпечення.
З травня 2022 року по грудень 2022 індексація грошового забезпечення ОСОБА_2 нараховувалася та виплачувалася військовою частиною НОМЕР_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Спір у цій справі виник у зв'язку із ненарахуванням та невиплатою позивачу індексації грошового забезпечення в належному розмірі.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011).
Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282).
Згідно із абзацом другим статті 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною шостою статті 2 Закону № 1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно із статтею 3 Закону № 1282 індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Водночас відповідно до визначення, яке міститься в абзаці третьому статті 1 Закону № 1282, індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 1282 (в редакції, яка діяла до 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року у частині першій статті 4 Закону № 1282 цифри « 101» замінено цифрами « 103».
Отже, починаючи з 01 січня 2016 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до частин другої-четвертої статті 4 Закону № 1282 обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до частин другої, шостої статті 5 Закону № 1282 підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно із статтею 6 Закону № 1282 у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону № 1282, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону № 1282.
Так, абзац 2 пункту 4 Порядку № 1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Натомість абзац 4 пункту 4 Порядку № 1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку № 1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року у новій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Цей же абзац діяв з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова № 141) і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року дотепер у редакції Постанови № 1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Цей же абзац з 15 березня 2018 року дотепер діє у редакції Постанови № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року дотепер у редакції Постанови № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 діяв з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції Постанови № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 380/1513/20).
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Колегія суддів повторно звертає увагу, оскільки ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 29 лютого 2024 року повернуто позивачеві, в межах справи 140/6508/24 розглядаються позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині (1) нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у фіксованій величині 4 426,48 грн та (2) нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що фактичні обставини цієї справи (місце проходження служби позивача) безпосередньо впливають на нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, склад учасників та вирішення спору.
Так, принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об'єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
За змістом частини 4 статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною 1 статті 90 КАС України. Цей принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
За приписами частини другої статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Відповідно до частини четвертої статті 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Крім того, частинами першою, другою статті 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено, що сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом.
Обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.
Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.
Тобто обов'язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається.
При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06 червня 2024 року в справі № 400/1217/23, від 20 червня 2024 року в справі № 400/249/23 та від 06 серпня 2024 року в справі № 400/10311/23.
При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач в заявах по суті спору повідомляв, що ОСОБА_2 проходила військову службу з 25 березня 2004 року по 28 квітня 2022 року у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_3 ), і лише з 29 квітня 2022 року по 29 лютого 2024 року в НОМЕР_4 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_1 ).
Однак суд попередньої інстанції зазначеним обставини належної оцінки не надав та зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення та за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у фіксованій величині 4 426,48 грн.
Колегія суддів наголошує, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні.
Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату (п.4 Інструкції Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України від 25.06.2018 № 558).
Оскільки позивач з 25 березня 2004 року по 28 квітня 2022 року проходила військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_3 ), саме останнім виплачувалося грошове забезпечення ОСОБА_1 , відтак правові підстави для задоволення позовних вимог до НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) в частині позовних вимог, що стосуються до 29 квітня 2022 року - відсутні.
Приписами частини третьої статті 48 КАС України визначено, що у разі якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина четверта статті 48 КАС України).
Належним є відповідач, який є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред'явленим позовом. У разі якщо за змістом норми матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов'язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред'явлено позов, підстави для задоволення позову відсутні.
Відтак, з огляду на зазначене вище, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) не є належним відповідачем за позовними вимогами, що стосуються визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати та вплатити відповідні види індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 28 квітня 2022 року.
Проте суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та, вирішуючи спір по суті позовних вимог, не з'ясував хто є належним відповідачем у цій справі
Колегія суддів зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов'язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності, або залучення співвідповідачів.
За приписами статті 48 КАС України заміна неналежного відповідача або залучення до справи співвідповідача може проводитися виключно судом першої інстанції, оскільки наслідком таких дій є розгляд справи спочатку.
Такий висновок був неодноразово викладений Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.06.2021 у справі №460/2903/20, від 14.12.2020 у справі №826/17787/14, від 09.07.2020 у справі №2040/5355/18, від 26.08.2020 у справі №500/2972/17, від 23.06.2020 у справі №540/2269/18 та від 30.09.2019 у справі №140/72/19.
Водночас нормами КАС України апеляційний суд не наділений повноваженнями вчиняти процесуальні дії щодо залучення співвідповідача (заміни неналежно відповідача) або скасовувати рішення суду та направляти справу для продовження розгляду судом першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позову в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 квітня 2022 року.
Щодо позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у фіксованій величині за період з 29 квітня 2022 року по 18 липня 2022 року (з урахуванням ухвали про повернення позовної заяви в частині позовних вимог від 10.07.2024 року), колегія суддів зазначає наступне.
Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Щодо "фіксованої" суми індексації, що є спірним у справі, що розглядається, необхідно зазначити, що у період існування спірних правовідносин Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції та з 01 грудня 2015 року в ньому, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація не нараховується/нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 з 15 березня 2018 року й дотепер діє у редакції Постанови № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року й дотепер у редакції Постанови № 1013 та встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року в редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакціях Постанов № 1013, № 141) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
Застосовуючи наведений підхід і ураховуючи, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний та цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 дають підстави зробити висновок про те, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то в якому розмірі.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен установити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А) - визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (Б) - визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку, як уже зазначалося, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року в справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року в справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року в справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року в справах № 420/6982/21, № 560/13302/21, від 20 квітня 2023 року в справі № 320/8554/21, від 03 травня 2023 року в справі № 160/10790/22, від 09 травня 2023 року в справах № 400/12702/21, № 120/2234/22-а, № 560/538/22, № 580/8769/21, від 10 травня 2023 року в справі № 260/5461/21, від 22 червня 2023 року в справі № 520/6243/22, від 06 липня 2023 року в справі № 240/23550/21, від 27 липня 2023 року в справі № 160/12028/22, від 03 серпня 2023 року в справі № 420/23183/21, від 15 серпня 2023 року в справах № 580/9339/21, № 400/3784/22, № 520/1800/22, від 17 серпня 2023 року в справах № 160/4155/22, № 580/3967/22, від 28 серпня 2023 року в справі № 420/17338/22, від 07 вересня 2023 року в справах № 480/5766/22, № 160/16084/22, № 420/12787/22, від 26 вересня 2023 року в справі № 200/4531/22, від 27 вересня 2023 року в справі № 420/23176/21, від 09 листопада 2023 року в справах № 420/3131/22, № 420/4325/23, від 30 листопада 2023 року в справі № 420/616/23, від 06 грудня 2023 року в справі № 160/16075/22, від 07 грудня 2023 року в справі № 360/381/23, від 20 грудня 2023 року в справі № 560/6693/22, від 21 грудня 2023 року в справі № 420/10945/22, від 05 лютого 2024 року в справі № 360/383/23, від 04 квітня 2024 року в справі № 160/4155/22, від 11 квітня 2024 року в справах № 160/11742/22, № 420/14952/22, від 18 квітня 2024 року в справі № 280/4812/23, від 30 квітня 2024 року в справі № 360/700/23, від 06 червня 2024 року в справі № 280/4745/23, від 27 червня 2024 року в справах № 440/1497/22, № 580/602/22, від 10 липня 2024 року в справі № 380/21613/21, від 25 липня 2024 року в справі № 280/5666/22 та багато інших.
Отже колегія суддів зауважує, що за змістом абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що для правильного визначення розміру підвищення доходу позивача (А) слід враховувати грошове забезпечення, виплачене йому військовою частиною за лютий і березень 2018 року, яке може бути нараховано у березні й квітні 2018 року відповідно, і саме так відображено в картках грошового забезпечення (див. постанову Верховного Суду від 04 квітня 2024 року в справі №160/4155/22).
Визначальним в спірному питанні є не місяць фактичного отримання доходу, наприклад у випадку затримки з виплати грошового забезпечення, а за який місяць такий дохід нараховано.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказав, що відповідачем не надано копії особистої картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018 рік, а тому сума можливої індексації грошового забезпечення позивача (індексації-різниці) в березні 2018 року до стягнення буде підлягати та, яку позивач зазначив у позові і яка становить 4426,48 грн.
Апеляційний суд виражає незгоду з таким підходом до правозастосування, оскільки відповідач наголошував, що до 29 квітня 2022 року позивачка не проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 , оскільки в лютому-березні 2018 року перебувала на службі у військовій частині НОМЕР_3 . Відтак у відповідача відсутні відомості про розмір грошового забезпечення та такий період.
Колегія суддів зазначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, одна лише у випадку неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення таких причин.
Суд першої інстанції не витребував у військової частини НОМЕР_3 відповідні відомості.
Так, на виконання вимог ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_3 ) подано відповідні особисті картки грошового забезпечення ОСОБА_1 , в тому числі за 2018 рік.
Суд також враховує, що відповідно до пункту 6 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року № 73 (чинна в період нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення) щомісячна додаткова грошова винагорода ОСОБА_1 виплачувалася у 2018 році за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Тому в лютому 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода виплачена за січень 2018 року у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення за січень 2018 року (наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08 лютого 2018 року № 101-ОС «Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України в лютому-грудні 2018 року»), а у березні 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода виплачена за лютий 2018 року у розмірі 1% місячного грошового забезпечення за лютий 2018 року (наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 12 березня 2018 року № 204-ОС «Про грошове забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України в березні 2018 року»). Нормативне обґрунтування такого порядку виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбачене пунктом 6 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року №73 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за №217/28347), який містить такі положення: «винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби».
Отже з урахуванням зазначеного вище порядку нарахування грошового забезпечення прикордонника, з відомостей особистої картки за 2018 рік №40 встановлено розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (постійні складові):
- у лютому 2018 року: посадовий оклад 645,00 грн, оклад за військове звання 55 грн., надбавка за вислугу років 175,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 787,50 грн, продпайок 176,20 грн, надбавка за особливі умови служби 96,75 грн, премія 3225,00 грн., щомісячна додаткова грошова винагорода 49,84 грн., (без врахування компенсації ПДФО) всього - 5210,29 грн. ;
- у березні 2018 року: посадовий оклад 2820 грн, оклад за військове звання 880 грн, надбавка за вислугу років 1295,00 грн., продпайок 800,40 грн, премія 2932,80 грн., (без врахування компенсації ПДФО та без матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) всього - 8728,20 грн.
Отже, грошове забезпечення позивача з урахуванням його постійних складових, нарахованих за березень 2018 року (порівняно із лютим 2018 року) збільшилось на 3517,91 грн (8728,20 -5210,29).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» становив 1762,00 гривні.
За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/c№_rik/ isc/isc_u/isc_m_u.htm) поріг індексації становив 253,30 %.
З урахуванням вказаного, суд апеляційної інстанції на підставі здійснених розрахунків стверджує, що сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн*253,30 % = 4463,15 грн.
Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року склав 3517,91 грн, що не перевищує суму можливої індексації в 4463,15 грн, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання щомісячної індексації різниці.
Таким чином, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання щомісячної індексації-різниці в сумі: 945, 24 грн. (4463,15 грн. - 3517,91 грн.).
Таким чином, починаючи з березня 2018 року, сума індексації з урахуванням абзацу 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися у фіксованому розмірі.
Однак вирішуючи спір в частині сум, які підлягають стягненню з відповідача, колегія суддів виходить з меж заявлених позовних вимог, належності відповідача та ухвали суду першої інстанції якою позовну заяву в частині вимог з 19 липня 2022 року по 29 лютого 2024 року повернуто без розгляду, а тому до нарахування й виплати належить індексація-різниця за період з 29 квітня 2022 року (початок проходження служби у відповідача) по 18 липня 2022 року в загальній сумі 2502,35 грн., з розрахунку: 63,02 грн за 2 дні квітня 2022 року, 945,24 - травень 2022 року, 945,24 - червень 2022 року, 548,85 грн - 18 днів липня 2022 року.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині позовних вимог що стосуються періоду проходження військової служби позивача у військовій частині НОМЕР_3 є підставними та підтверджуються наведеними вище мотивами про неналежність апелянта як відповідача за цим позовом за період до 29 квітня 2022 року, виходячи з аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року в справі № 140/6508/24 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному розмірі за період з 29 квітня 2022 року по 18 липня 2022 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 945,24 грн в місяць за період з 29 квітня 2022 року по 18 липня 2022 року, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення її доходу у березні 2018 року, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078", із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
У задоволенні решти вимог адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 16 квітня 2025 року.