09 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 304/2216/24 пров. № А/857/8707/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
за участю секретаря Кулабухової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2025 року (ухвалене головуючим - суддею Гевці В.М. у м. Перечин) у справі № 304/2216/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила постанову у справі про порушення митних правил від 27.08.2024 скасувати, а провадження у справі закрити.
В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що постановою у справі про порушення митних правил на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді 17000 грн за те, що вона ніби то вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України, а саме не вивезла транспортний засіб за межі України строком до 04.07.2024. Зазначає, що 01.07.2024, тобто за 3 дні до кінцевої дати вивезення автомобіля із території України, позивачка повідомила Закарпатську митницю, що транспортний засіб знаходиться в аварійному стані та ремонтується, на підтвердження чого надала докази: наряд-наказ № 28/06/01, довідку № 22/07/01, акт виконаних робіт № 1173 та товарний чек про оплату послуг від 22.07.2024. Також зазначає, що у її діях був відсутній умисел на невиконання митного законодавства, жодних негативних наслідків для держави чи суспільства не настало, оскільки автомобіль відразу після ремонту був вивезений з України, а відтак ці обставини виключають склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України.
Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 05.02.2025 позов в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у встановлений законодавством строк до 04.07.2024 автомобіль з митної території України вивезено не було. Обставин, передбачених ч. 1 ст. 460 Митного кодексу України, немає, оскільки перебування автомобіля на ремонті не є доказом існування аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що унеможливили виконати вимоги ст. 380 Митного кодексу України. А відтак, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 перевищила строк тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування на митну територію України більше ніж на десять діб, але не більше ніж на двадцять діб, а тому в її діях наявний склад порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким задовольнити позов.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що 01.07.2024, тобто за 3 дні до кінцевої дати вивезення автомобіля із території України, позивачка повідомила Закарпатську митницю, що транспортний засіб знаходиться в аварійному стані та ремонтується, на підтвердження чого надала докази: наряд-наказ № 28/06/01, довідку № 22/07/01, акт виконаних робіт № 1173 та товарний чек про оплату послуг від 22.07.2024.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що згідно з постановою № 0509/30500/24 від 27.08.2024, складеної заступником начальника Закарпатської митниці ОСОБА_2 , 23.07.2024 о 13 год 23 хв у зону митного контролю ділянки «виїзд з України» митного поста «Ужгород-автомобільний» Закарпатської митниці заїхав легковий автомобіль марки «BMW» моделі «Х5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Під час здійснення митних формальностей було проведено аналітично-перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС України, внаслідок чого встановлено, що вищевказаний автомобіль було ввезено на митну територію України ОСОБА_1 01.06.2024 через митний пост «Малий Березний» Закарпатської митниці в митному режимі «тимчасового ввезення до 60 днів» відповідно до ст. 380 Митного кодексу України.
До митного контролю ОСОБА_1 подала зобов'язання про зворотне вивезення зазначеного транспортного засобу № 305100/2024/000316 від 01.06.2024, в якому вона зобов'язувалася вивезти вищезазначений транспортний засіб у термін до 04.07.2024 включно.
Отже, враховуючи інформаційні дані ЄАІС та зобов'язання про зворотне вивезення № 305100/2024/000316 від 01.06.2024, ОСОБА_1 мала вивезти вказаний тимчасово ввезений транспортний засіб за межі митної території України до 04.07.2024 включно, або вчинити інші дії, визначені ч. 6 ст. 380 Митного кодексу України.
Таким чином, на підставі протоколу про порушення митних правил № 0509/30500/24 від 23.07.2024 та інших документів, які містилися у справі про порушення митних правил, громадянку України ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Факт ввезення на митну територію України в митному режимі «тимчасового ввезення до 60 днів» через митний пост «Малий Березний» Закарпатської митниці автомобіля марки «BMW» моделі «Х5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивачкою та її представником не оспорюється.
Також установлено, що 01.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до Закарпатської митниці із заявою, в якій повідомила про неможливість вивезення автомобіля марки «BMW» моделі «Х5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , оскільки такий потрапив у дорожньо-транспортну пригоду.
Як слідує з наряд-наказу № 28/06/01, довідки № 22/07/01, акту виконаних робіт № 1173 та товарного чеку про оплату послуг від 22 липня 2024 року, легковий автомобіль марки «BMW» моделі «Х5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , потребує виконання ремонтних робіт автоматичної коробки передач.
08.07.2024 в. о. заступника начальника Закарпатської митниці В.Татош було надано відповідь на заяву ОСОБА_1 від 01.07.2024, в якій зазначено, що за результатами поданих позивачем документів, митним органом не може бути встановлено чи отримані ці пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та чи є це надзвичайною та невідворотною обставиною, що об'єктивно унеможливлює своєчасне виконання зобов'язання щодо зворотного вивезення транспортного засобу. А тому, митним органом не може бути прийняте рішення про продовження терміну тимчасового ввезення транспортного засобу.
Також, у разі вивезення транспортного засобу з перевищенням строку тимчасового ввезення, зазначено прохання про подання документів, підтверджуючих дію обставин непереборної сили, за результатами перевірки яких буде встановлено наявність або відсутність даних обставин з урахуванням положень Митного кодексу України.
Позивач вважаючи оскаржену постанову незаконною, звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Відповідно до ст. 103 Митного кодексу України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Згідно з абз. 5 ч. 4 ст. 380 Митного кодексу України, громадяни-резиденти, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, мають право тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов'язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, один транспортний засіб особистого користування, що класифікується за товарною позицією 8703 (крім товарної підпозиції 8703 10) згідно з УКТ ЗЕД, та причіп до нього, що класифікується за товарною підпозицією 8716 10 згідно з УКТ ЗЕД (за умови ввезення разом із транспортним засобом), на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (який може бути як безперервним, так і з перервами), без сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Зазначені транспортні засоби можуть бути тимчасово ввезені на митну територію України за умови подання митному органу документів, що підтверджують право власності громадянина на такі транспортні засоби та їх реєстрацію на території відповідної країни.
Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів (ч. 6 ст. 380 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України, перевищення строку тимчасового ввезення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, за межі митної території України більше ніж на десять діб, але не більше ніж на двадцять діб - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 ст. 522 Митного кодексу України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468, 469, частинами першою - п'ятою статті 470, статтями 474, 475, 477-480, частинами першою - п'ятою статті 481, статтею 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.
Згідно з ч. 1 ст. 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 489 Митного кодексу України).
Частиною 1 ст. 495 Митного кодексу України встановлено, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, серед іншого: протоколом про порушення митних правил, іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 530 Митного кодексу України, перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб'єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно доводів позивачки, що основним аргументом не вивезення транспортного засобу, у визначені законом строки, була поломка автомобіля, що на її думку підтверджує наряд-наказ № 28/06/01, довідка № 22/07/01, акт виконаних робіт № 1173 та товарний чек про оплату послуг від 22.07.2024.
Однак, суд апеляційної інстанції не бере до уваги вказані вище покликання позивачки, з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 192 Митного кодексу України передбачено, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 460 Митного кодексу України, вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Відтак, лише внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, особа може бути звільнена від відповідальності за порушення митних правил передбачених, зокрема і ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України.
Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657 затверджено Порядок виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, який зареєстровано в Міністерстві юстиції 02.10.2012 за № 1669/21981 (далі - Порядок № 657).
Так згідно п. 1 розділу VIII Підтвердження факту втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили Порядку № 657, положення цього розділу застосовуються у випадках, коли Кодексом або іншими актами законодавства України з питань державної митної справи передбачено надання митному органу документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили.
У п. 2 розділу VIII Порядку № 657 наведено визначення термінів, зокрема: аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв'язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи;
документальне підтвердження - надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили;
обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події;
факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.
Пунктом 3 розділу VIII Порядку № 657 передбачено, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.
Відповідно до п. 5 розділу VIII Порядку № 657, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
З системного аналізу наведених вище норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява, яка подавалася позивачем про факт несправності транспортного засобу, не може розцінюватися як доказ, який підтверджує факт аварії чи дії обставин непереборної сили, у ході провадження по справі про порушення митних правил, оскільки поломка транспортного засобу, відбулася внаслідок звичайної експлуатації автомобіля, чого позивач не заперечує.
Крім цього доказів того, що ремонт цього автомобіля мав місце саме внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили, в розумінні п. п. 2, 3, 5 розділу VIII Порядку № 657, позивачем не надано.
А тому, на думку суду апеляційної інстанції, підстави для застосування відносно ОСОБА_1 положень ч. 1 ст. 460 Митного кодексу України, яка виключає адміністративну відповідальність у випадках наявності наслідків аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб відсутні.
Відтак, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 перевищила встановлений Митним кодексом України строк тимчасового ввезення транспортного засобу, а тому в її діях є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 481 Митного кодексу України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2025 року у справі № 304/2216/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 16 квітня 2025 року