02 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/3212/24 пров. № А/857/18715/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Золочівська швейна фабрика»,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року (суддя - Кравців О.Р., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного рішення - не зазначено),
в адміністративній справі №380/3212/24 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Золочівська швейна фабрика» до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 ,
про визнання протиправним та скасування припису,
встановив:
У лютому 2024 року позивач ТДВ «Золочівська швейна фабрика» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці (далі - відповідач, Міжрегіональне управління), в якому просив визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЗХ/ЛВ/39854/264/П від 29.12.2023 року №ЗХ/ЛВ/39854/264, винесений Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на підставу здійснення позапланової перевірки. Відтак не можливо встановити питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення позапланової перевірки. Вказує скаржник, що недотримання вимог частини першої статті 6 Закону №877-V є порушенням порядку проведення позапланової перевірки та самостійною підставою для скасування акта індивідуальної дії (припису), прийнятого за результатом такої перевірки. Крім того, при проведенні перевірки у період з 12.50 год. «28» грудня 2023 року по 15.35 «29» грудня 2023 року працівниками позивача було надано усі затребувані працівниками відповідача документи щодо дотримання вимог законодавства про працю в частині укладення трудового договору, ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці, оплати праці, виплати грошової компенсації, припинення трудових відносин. В матеріалах справи відсутні будь-які докази вимог відповідача із зазначенням строку надання та переліку документів, необхідних для проведення позапланової перевірки. Вважає скаржник, що в ході проведення перевірки посадовими особами ТДВ «Золочівська швейна фабрика» надано всі наявні у нього документи, які б свідчили про належне визначення, оформлення та запровадження розцінок, виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу) та доведення їх до відома працівників, зокрема ОСОБА_1 .. При поступленні на роботу, працівникам ТДВ «Золочівська швейна фабрика» проводиться вступний інструктаж по проведення вступного інструктажу з охорони праці і трудового законодавства ТДВ «ЗШФ». Вказана програма вступного інструктажу містить, зокрема, «ТЕМУ 2. Ознайомлення з особливостями організації трудових відносин в умовах військового стану. Ознайомлення з процедурою та встановлені КЗпП строки попередження про припинення трудового договору.». Про ознайомлення з вступним інструктажем працівники розписуються в Журналі вступного інструктажу. У відповідності з положеннями ст.111 КЗпП України скаржник вважає, що громадянці ОСОБА_1 здійснено оплату праці за фактично виконану нею роботу, а відтак її вимоги щодо доплати є такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства. Звертає увагу суду на те, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про наявність таких локальних документів у ТДВ «Золочіська швейна фабрика», а підпис громадянки ОСОБА_1 засвідчує її ознайомлення з їх змістом, вказана обставина не заперечувалася та не спростована відповідачем.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 18.06.2024 та ухвалити постанову, якою задоволити позовні вимоги.
Відповідач із апеляційними вимогами не погодився та подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, вважаючи викладені в ній доводи необґрунтованими. Вважає, що судом першої інстанції в частині вимог, заявлених в апеляційній скарзі, повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, досліджено докази та надано оцінку аргументам учасників справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.02.2025 залучено ОСОБА_1 до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Третя особа ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції пояснення на позов та апеляційну скаргу. Вважає доводи та вимоги позивача необґрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам, безпідставними, не підлягають задоволенню. Крім того, враховуючи встановлені обставини та викладені норми законодавства, зазначає, що посадові особи відповідача у формі перевірки діяли в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Оскаржуваний припис про усунення виявлених порушень є правомірним та законним.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач Товариство з додатковою відповідальністю “Золочівська швейна фабрика» зареєстроване як юридична особа 01.03.1995, податковий номер платника податків: 05468073; основний вид економічної діяльності: 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу (а.с.7 т.1).
До Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшли звернення працівника позивача ОСОБА_1 від 01.08.2023 та 27.10.2023, в яких заявник повідомила про порушення законодавства про працю вчинені роботодавцем. Зокрема, заявник вказує на порушення її трудових та загальногромадянських прав, невиплату заробітної плати в повному обсязі, примусового звільнення, організацію керівництвом ТДВ “Золочівська швейна фабрика» та Приватного підприємства “Колорит» цькування заявника, приниження її людської гідності, створення атмосфери нетерпимості стосовно заявника (а.с.64, 68-зв. т.1).
Листом від 14.12.2023 №ЦА-6093/1/2.3.1-23а Державна служба України з питань праці повідомила відповідача про надання погодження на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) ТДВ “Золочівська швейна фабрика» (а.с.71 т.1).
Відповідач видав наказ від 28.12.2023 №320/ЗХ-ЗК та оформив направлення від 28.12.2023 №ЗХ/1/15006-23, якими інспекторів праці уповноважено на проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі перевірки щодо додержання вимог законодавства про працю в частині укладення трудового договору, ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці, оплати праці, виплати грошової компенсації, припинення трудових договорів ТДВ “Золочівська швейна фабрика» в період з 28.12.2023 по 10.01.2024 (а.с.72-зв., 74 т.1).
Посадовими особами ЗМУ Держпраці у присутності директора ТДВ “Золочівська швейна фабрика» Рущишин Я.М. у період з 12:50 год. 28.12.2023 по 15:35 год. 29.12.2023 проведено позапланову перевірку підприємства.
За результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) уповноваженими особами відповідача складено Акт від 29.12.2023 №ЗХ/ЛВ/39854/264, яким зафіксовано порушення вимог пункту 3 частини 1 статті 29 КЗпП України, пункту 9 частини 1 статті 29 КЗпП України, частини 1 статті 10 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України (а.с.18, 75 т.1).
У зв'язку із встановленням порушення вимог законодавства про працю ЗМУ Держпраці складено Припис №ЗХ/ЛВ/39854/264/П від 29.12.2023 про усунення виявлених порушень законодавства, в строк 09.02.2024 (а.с.29, 81-зв.).
Вважаючи вказаний припис протиправними і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі по тексу цієї постанови КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч.1 ст.260 КЗпП України, державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V).
Відповідно до частин 4, 5 статті 2 Закону №877-V, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами . Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Статтею 6 Закону №877-V визначено особливості здійснення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю).
Так, абзацом 5 частини першої статті 6 Закону №877-У передбачено, що підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).
Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.
Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом.
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Частиною другою статті 6 Закону №877-V передбачено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону №877-V суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Частиною першою статті 7 Закону №877-V передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
Згідно частини третьої статті 7 Закону №877-V, у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи- підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Згідно з підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №823 (в редакції, чинній на момент проведення інспекційного відвідування; далі - Порядок №823).
Відповідно до п.2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Згідно з п.5 Порядку №823, інспекційні відвідування проводяться, зокрема: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Відповідно до п.9 Порядку №823, тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.
Згідно з п.16 Порядку №823, за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці (пункт 17 Порядку №823).
Пунктом 20 Порядку №823 визначено, що припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.
Згідно з п.21 Порядку №823, припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
Як встановлено п.22 Порядку №823, стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання. Якщо об'єкт відвідування не надав відповіді або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту виконання припису, проводиться інспекційне відвідування з підстави, наведеної у підпункті 11 пункту 5 цього Порядку.
Згідно з п.23 Порядку №823, у разі відмови об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках. У разі відмови об'єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис. Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування. Об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об'єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування (п.24, 25 Порядку №823).
Згідно п.26 Порядку №823, припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені відповідно у десятиденний та одноденний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці.
З аналізу наведених положень необхідно дійти висновку, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює Державна служба України з питань праці в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів, зокрема, за зверненням про порушення трудового законодавства та за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, за результатами чого складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Даючи оцінку рішенню посадової особи територіального органу Держпраці за наслідками перевірки, окрім правомірності вимог цього рішення (з огляду на правовий статус Держпраці та її територіальних органів), важливим є з'ясувати, серед іншого, дотримання процедури проведення цієї позапланової перевірки. У такому контексті слід зважити на те, на якій підставі призначено цю перевірку, що було предметом перевірки, чи оформлено відповідні документи на проведення позапланової перевірки, чи ознайомлений суб'єкт господарювання про проведення позапланової перевірки з її предметом. Тобто, з'ясування дотримання процедури проведення перевірки (інспекційного відвідування) є важливим питанням в аналогічних спорах та передує вирішенню спору по суті встановлених органом Держпраці правопорушень.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що наведена у постановах від 07.06.2021 у справі №520/1814/19, від 04.08. 2021 у справі №814/409/18 та від 08.12.2021 у справі №460/718/19.
Отже, насамперед належить надати правову оцінку доводам позивача щодо порушення відповідачем процедури проведеного заходу державного контролю та перевірити чи є такі порушення (у разі їх наявності) підставою для визнання такого заходу державного контролю незаконним.
Слід зауважити, що Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє на теперішній час.
Відповідно до статті 16 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ (далі - Закон №2136-ІХ), у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.
Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються: за наявності підстав, визначених абзацами п'ятим, восьмим, дев'ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"; за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації; у зв'язку з невиконанням суб'єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.
У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.
У розглядуваній справі встановлено, що на адресу Міжрегіонального управління надійшли заяви фізичної особи від 01 серпня 2023 року (вх. № Ш-765/ЗХ-23 від 01 серпня 2023 року) та від 27 жовтня 2023 року (вх. № Ш-1147/ЗХ/-23 від 30 жовтня 2023 року), у яких повідомляється про порушення законодавства про працю з боку позивача. Зокрема заявник вказує на порушення його трудових та загальногромадянських прав, невиплату заробітної плати в повному обсязі, примусу його до звільнення, організацію керівництвом ТДВ «Золочівська швейна фабрика» та Приватного підприємства «Колорит» цькування заявника, приниження його людської гідності, створення атмосфери нетерпимості стосовно заявника.
Листом від 14 грудня 2023 року (вих. № ЦА-6093/1/2.3.1-23а) Державною службою України з питань праці повідомлено про надання погодження на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у ТДВ «Золочівська швейна фабрика».
У зв'язку з наведеним, на підставі абзацу 5 частини першої статті 6 Закону №877-V, Міжрегіональним управлінням видано наказ від 28 грудня 2023 року №320/ЗХ-ЗК та направлення від 28 грудня 2023 року №ЗХ/1/15006-23, якими інспекторів праці уповноважено на проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі перевірки на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині укладення трудового договору, ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці, оплати праці, виплати грошової компенсації, припинення трудових договорів у ТДВ «Золочівська швейна фабрика» в період з 28 грудня 2023 року по 10 січня 2024 року.
Наказ Міжрегіонального управління № 319/ЗХ-ЗК від 28 грудня 2023 року та направлення №ЗХ/1/15004-23 від 28 грудня 2023 року повністю відповідають вимогам, передбаченими частинами першою-третьою статті 7 Закону №877-V.
Враховуючи поставлені перед Міжрегіональним управлінням завдання та в межах наданої законом компетенції, посадовими особами Міжрегіонального управління, відповідно до наказу № 320/ЗХ-ЗК від 28 грудня 2023 року, направлення №ЗХ/1/15006- 23 від 28 грудня 2023 року та погодження на проведення перевірки від 14 грудня 2023 року № ЦА-6093/1/2.3.1-23а у присутності директора ТДВ «Золочівська швейна фабрика» Рущишин Я.М. у період з 12.50 год. «28» грудня 2023 року по 15.35 «29» грудня 2023 року проведено позапланову перевірку на ТДВ «Золочівська швейна фабрика» на предмет дотримання вимог законодавства про працю в частині укладення трудового договору, ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці, оплати праці, виплати грошової компенсації, припинення трудових відносин.
За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці на ТДВ «Золочівська швейна фабрика» уповноваженими особами Міжрегіонального управління складено Акт від 29 грудня 2023 року №ЗХ/ЛВ/39854/264, яким зафіксовано порушення вимог законодавства про працю.
У зв'язку з цим інспектором праці було винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗХ/ЛВ/39854/264/П від 29 грудня 2023, яким зобов'язано директора ТДВ «Золочівська швейна фабрика» усунути порушення вимог пункту 3 частини першої статті 29 КЗпП України, пункту 9 частини першої статті 29 КЗпП України, частини першої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
29 грудня 2023 року примірники Акта та Припису скеровано поштовим зв'язком на юридичну адресу Позивача: 80700, Львівська обл., Золочівський р-н, м. Золочів, вул. Сковороди, буд. 6.
Отже, Міжрегіональним управлінням було повністю дотримано встановлену чинним законодавством процедуру здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), а підстава здійснення позапланової перевірки була належним чином зафіксована у відповідних розпорядчих документах та доведена до відома суб'єкта господарювання - ТДВ «Золочівська швейна фабрика», у порядку, передбаченому Законом № 877-V, що свідчить про правомірність дій контролюючого органу та відсутність порушень прав позивача.
Колегія суддів не встановила допущення відповідачем порушення процедури проведеного заходу державного контролю, тому у відповідній частині доводи скаржника є безпідставними.
Варто зауважити, що законодавець не встановлює обов'язку зазначати у направленні на проведення перевірки конкретні питання, а лише вимагає вказівки на предмет перевірки в цілому. Конкретизація питань, які підлягають з'ясуванню, міститься в акті перевірки, форма якого затверджена наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 27 жовтня 2020 року № 2161. Зазначена форма акта, яка містить вичерпний перелік можливих питань, що підлягають з'ясуванню під час перевірки, знаходиться у відкритому доступі, зокрема на офіційному веб-сайті Міжрегіонального управління.
Таким чином, суб'єкт господарювання мав можливість завчасно ознайомитися з потенційним обсягом питань, які можуть бути предметом перевірки, що забезпечує реалізацію принципу правової визначеності та передбачуваності дій органу державного нагляду (контролю), а відтак, твердження Позивача в даній апеляційній скарзі про порушення його прав через неможливість встановлення конкретних питань перевірки є необґрунтованим та не може слугувати підставою для визнання дій Міжрегіонального управління неправомірними чи такими, що порушують вимоги законодавства щодо проведення заходів державного нагляду (контролю).
Відносно виявлених порушень, які зафіксовані в акті від 29.12.2023 №ЗХ/ЛВ/39854/264, а саме: порушення вимог пункту 3 частини 1 статті 29 КЗпП України, пункту 9 частини 1 статті 29 КЗпП України, частини 1 статті 10 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, факт вчинення яких оспорюється позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
У ході проведення заходу державного контролю у формі перевірки інспектором праці встановлено, що в ТДВ «Золочівська швейна фабрика» мають місце порушення вимог пункту третього та дев'ятого частини першої статті 29 КЗпП України, частини першої статті 10 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон №2136-ІХ).
Порушення позивача полягають в неналежному оформленні документів в частині визначення умов оплати праці; не наданні додаткових документів, якими визначено умови оплати праці; не наданні доказів належного ознайомлення до початку роботи працівників, зокрема, ОСОБА_1 , з такими умовами. Також, встановлено, що позивач здійснював виплату заробітної плати в розмірі, що не відповідає умовам трудового договору та нижче встановленого державою мінімального розміру. А також, у підміні понять, що застосовані персонально до працівника ОСОБА_1 під час розірвання трудового договору, оскільки трудовий договір з ініціативи роботодавця з ОСОБА_1 розірвано 29.12.2023 на підставі наказу ТДВ “Золочівська швейна фабрика» від 19.10.2023 у зв'язку із скороченням чисельності працівників, водночас інші працівники звільненні 19.10.2023 з їх власної ініціативи та одночасно прийняті на роботу з 20.10.2023 до ПП “Дебют».
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 29 КЗпП України, до початку роботи роботодавець зобов'язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про права та обов'язки, умови праці.
Згідно з приписами статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації (абзац 1).
В умовах спрощеного режиму регулювання трудових відносин, визначеного главою III-Б цього Кодексу, трудовий договір є основним засобом регулювання трудових відносин працівників та роботодавців (власників приватних підприємств), у яких кількість працівників або рівень оплати праці відповідає критеріям, встановленим статтею 49-5 цього Кодексу (абзац 4).
У разі застосування спрощеного режиму регулювання трудових відносин, за взаємною згодою сторін, у трудовому договорі можуть визначатися додаткові права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови припинення або дострокового розірвання договору (абзац 5).
Згідно зі статтею 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу.
Водночас статті 32 КЗпП України передбачає, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
У постанові від 01.06.2023 у справі №723/4239/21 (провадження №61-111св23) Верховний Суд зазначив: “Під істотними умовами праці розуміють (частина 3 статті 32 КЗпП України): системи та розміри оплати праці, тобто розмір тарифної ставки або окладу (посадового окладу), доплати, премії, надбавки, заохочувальні й компенсаційні виплати, оплата роботи в нічний і надурочний час, у святкові, неробочі та вихідні дні; пільги, які надаються згідно зі статутом підприємства, установи, організації та колективним договором; режим роботи, який містить, зокрема, час початку й закінчення робочого дня (зміни), тривалість робочого дня (зміни) і робочого тижня, кількість змін на добу; час надання обідньої перерви та її тривалість; вихідні дні тощо; встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад та інше. Перелік умов праці, які є істотними, не є вичерпним. Істотні умови праці можуть бути передбачені як трудовим договором, так і визначатися локальними документами на підприємстві (в установі, організації) - у колективному договорі, правилах внутрішнього трудового розпорядку, штатному розписі, положенні про оплату праці та інше».
Отже, однією з істотних умов праці є система та розмір оплати праці, які повинні бути передбаченими, зокрема, у трудовому договорі, локальних документах підприємства.
Згідно з частиною першою статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Відповідно до частини одинадцятої статті 21-1 КЗпП України, за відрядної системи оплати праці заробітна плата виплачується працівникові за фактично виконану роботу за встановленими у трудовому договорі з нефіксованим робочим часом відрядними розцінками.
Статтею 90 КЗпП України передбачено, що при відрядній оплаті праці розцінки визначаються виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу). Відрядна розцінка визначається шляхом ділення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на погодинну (денну) норму виробітку. Відрядна розцінка може бути визначена також шляхом множення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на встановлену норму часу в годинах або днях.
Таким чином, оплата праці працівників може здійснюватися за відрядною системою оплати праці, проте для її належного впровадження на підприємстві, установі, організації повинні бути встановлені розряди робіт, тарифні ставки (оклади) і норми виробітку (норми часу).
Під час проведення перевірки посадовими особами Міжрегіонального управління витребувано у позивача документи, які свідчили б про належне визначення, оформлення та запровадження розцінок, виходячи з установлених розрядів робіт, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу), та доведення їх до відома працівників, зокрема ОСОБА_1 ..
На вимогу уповноважених посадових осіб Міжрегіонального управління позивачем надано Положення про оплату праці та відрахування із заробітної плати для всіх категорій працюючих ТДВ «Золочівська швейна фабрика» від 01 вересня 2022 року (далі - Положення про оплату праці на ТДВ «Золочівська швейна фабрика»), проте дане Положення містить лише загальні правила оплати праці на ТДВ «Золочівська швейна фабрика», водночас розцінки, які визначаються, виходячи з установлених розрядів робіт, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу), не встановлені.
Суд встановив, що інших документів, які могли б підтвердити належне визначення, оформлення та запровадження розцінок, виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу) на ТДВ «Золочівська швейна фабрика», уповноваженим посадовим особам Міжрегіонального управління надано не було.
Таким чином, ТДВ «Золочівська швейна фабрика» не обумовлено порядку оплати праці при нарахуванні працівнику заробітної плати без дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, що є порушенням пункту 3 частини 1 статті 29 КЗпП України.
Крім того, під час проведення перевірки встановлено порушення пункту дев'ятого частини першої статті 29 КЗпП України, відповідно до якого до початку роботи роботодавець зобов'язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про процедуру та встановлені цим Кодексом строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець.
Частина 2 статті 5 Закону України “Про охорону праці» передбачає, що під час укладання трудових договорів (крім трудового договору про дистанційну роботу, про надомну роботу) роботодавець повинен поінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору та з урахуванням особливостей спрощеного режиму регулювання трудових відносин, визначеного главою III-Б Кодексу законів про працю України.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов'язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної пунктом 4 частини першої цієї статті, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею.
Отже, до початку роботи роботодавець під розписку зобов'язаний повідомити працівнику всю обов'язкову інформацію, передбачену, зокрема, статтею 29 КЗпП України.
Із матеріалів перевірки видно, що жодних підтверджуючих документів, які б свідчили про те, що до початку роботи роботодавець в узгоджений із працівником спосіб поінформував працівника, а саме ОСОБА_1 , про процедуру та встановлені КЗпП України строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець, надано не було.
Щодо доказів, наданих позивачем для спростування факту наявності такого порушення, колегія суддів зауважує, що документи, які надані позивачем під час розгляду справи, але при цьому не надавались контролюючому органу, не можуть братися до уваги судом в якості допустимих доказів в справі, оскільки не були покладені в основу оспорюваного припису.
Відповідно до статті 11 Закону №877 під час здійснення перевірки суб'єкт господарювання зобов'язаний, зокрема, виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.
Таким чином на суб'єкта господарювання покладений обов'язок надавати перевіряючим пояснення та документи з питань, які виникають під час перевірки.
Проте позивачем до закінчення перевірки пояснення та докази на підтвердження виконання законодавства про працю не були надані. Також, ТДВ “Золочівська швейна фабрика» не направляло відповідачу інформацію про виконання вимог припису у встановлений в ньому строк.
Водночас колегія суддів зауважує, що ті чи інші документи можуть бути подані Міжрегіональному управлінню на виконання вимог пунктів першого та другого оспорюваного припису.
Щодо порушення частини 1 статті 10 Закону №2136-ІХ суд зазначає, що відповідно до цієї правової норми заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.
Згідно з частиною четвертою статті 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з Прикінцевими положеннями Закону №2136-ІХ главу XIX “Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2, у якому зазначено: під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
На період дії воєнного стану положення Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють трудові відносини по іншому, ніж Кодекс законів про працю України, мають пріоритетне значення та застосування. Однак інші норми, закріплені в законодавстві про працю, які не суперечать положенням Закону №2136-ІХ, потрібно застосовувати й надалі.
У період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору (частина 1 статті 2 Закону №2136-ІХ).
Згідно з частиною 2 статті 7 Закону №2136-ІХ у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.
Тобто, під час дії воєнного стану спеціальним законодавством передбачено, що в трудовому договорі мають визначатися умови оплати праці (система та розмір оплати праці).
Згідно з частиною першою статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб (частина четверта статті 95 КЗпП).
Відповідно до статті 8 Закону №108/95-ВР, держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24 березня 1995 року (далі - Закон № 108/95-ВР) розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
У статті 12 Закону № 108/95-ВР закріплено перелік норм і гарантій в оплаті праці, який не є вичерпним. Указано, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
Відповідно до статті 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01.01.2023 мінімальна заробітна плата складає: місячний розмір - 6700 гривень; погодинний розмір - 40,46 гривні.
У позовній заяві позивач стверджує, що громадянці ОСОБА_1 здійснено оплату праці за фактично виконану нею роботу у зв'язку з впровадженням на ТДВ «Золочівська швейна фабрика» відрядної системи оплати праці. Оплата праці на підприємстві здійснюється за прямою відрядною системою оплати праці, при якій праця оплачується за відрядними розцінками безпосередньо за кількість та якість вироблених операцій в нормо/годинах.
Варто зауважити, що відповідно до частини 6 статті 3-1 Закону України “Про оплату праці» мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.
У розглядуваній справі встановлено, що працівник ОСОБА_1 швачка IV розряду. Відповідно до годинних тарифних ставок відрядних працівників ТДВ “Золочівська швейна фабрика» годинна ставка такого працівника в швейному цеху - 54,24 грн., проте розмір заробітної плати за 168 відпрацьованих годин у вересні 2023 року склав лише 6397,24 (5562,82 грн. тарифу та 834,42 грн. доплати). Тобто, тариф за годину склав лише 33,11 грн. (5562,82 грн. тарифу / 168 год.), що менше мінімального погодинного тарифу.
Розроблена тарифна сітка ТДВ “Золочівська швейна фабрика» передбачає мінімальний тариф за годину 40,00 грн., що нижче гарантованого мінімуму.
Водночас позивач не вжив всіх необхідних заходів для належного визначення, оформлення та запровадження розцінок, виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу) та доведення їх до відома працівників, що є обов'язковою умовою для впровадження на підприємстві, установі, організації відрядної системи оплати праці.
Отже, ТДВ «Золочівська швейна фабрика» не виплачувало заробітну плату ОСОБА_1 на умовах, визначених законодавством у сфері оплати праці, а нижче встановленого державою мінімального розміру при виконанні роботи в режимі повної зайнятості, чим порушило частину першу статті 10 Закону №2136-ІХ, відповідно до якої заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.
Щодо порушення пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України в частині підміни понять при розірванні трудового договору у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, що застосовано персонально до працівника ОСОБА_2 , а не до відповідної посади згідно штатного розпису підприємства, колегія суддів зауважує, що апеляційна скарга не містить обґрунтувань на спростування висновків суду у цій частині, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до приписів статті 308 КАС України не здійснює ретельної перевірки висновків суду у наведеній частині.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини та наведені правові норми, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла переконання, що посадові особи Міжрегіонального управління під час проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі перевірки позивача діяли в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги припису ЗМУ Держпраці щодо усунення порушень законодавства про працю від 29 грудня 2023 року №ЗХ/ ЛВ/39854/264/П є обґрунтованими та законними, підстави для його скасування відсутні, що не спростовано доводами апеляційної скарги позивача.
Суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного суду також зазначає, що доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Золочівська швейна фабрика» - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року в адміністративній справі №380/3212/24 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Золочівська швейна фабрика» до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови суду складено 14.04.2025 року