09 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 344/11454/24 пров. № А/857/6570/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,
при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2025 року (суддя Антоняк Т.М., ухвалене в м. Івано-Франківську о 10:46, повний текст складено 27.01.2025) у справі № 344/11454/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
18 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2275703 від 30травня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач- ОСОБА_1 , який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зокрема, зазначає, що відеофіксація здійснюється з другорядної дороги регульованого перехрестя. На вказаному відеозаписі належних, достовірних та беззаперечних доказів на підтвердження поставленого позивачу у вину адміністративного правопорушення, а саме проїзду перехрестя на жовтий сигнал світлофора не зафіксовано. Також зазначає, що з даного відеозапису неможливо достовірно встановити порушення позивачем вимог п 8.7.3.Г Правил дорожнього руху України, враховуючи те, що невидно момент загорання жовтого забороняючого сигналу світлофора; відстані, де водій повинен був зупинитися, виконуючи вимоги п. 8.10 Правил дорожнього руху та де саме закінчується перехрестя, на якому встановлений світлофор. Зазначає, що з відеозапису вбачається момент проїзду перехрестя автомобілем позивача і що останній, з урахуванням дорожньої обстановки, не зміг би зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому п.8.10 Правил дорожнього руху України, не вдаючись до екстреного гальмування, тому позивач продовжив рух далі на жовте світло світлофору, забезпечуючи при цьому безпеку дорожнього руху, що відповідає вимогам п. 8.11 Правил дорожнього руху. Апелянт зазначає, що з наданого працівниками патрульної поліції відеозапису вбачаються погодні умови того дня; а саме дощ і асфальтне покриття було мокрим; позаду автомобіля позивача на незначній відстані також рухався інший автомобіль, що підтверджується відеозаписом його зупинки на перехресті перед світлофором. Зазначає, що перебуваючи вже на самому перехресті в той час як включився жовтий сигнал світлофора, продовжив рух у силу вимог п.8. 10 ПДР України, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху не застосовуючи екстрене гальмування. Тому, вважає, що доказів порушення Правил дорожнього руху позивачем, за яке передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідачем суду не надано.
Представик апелянта у поданому до суду клопотанні просив розгляд справи проводити без його участі за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом прешої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього року, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2275703 від 30.05.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, за порушення п. 8.7.3.ґ ПДР України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.
З оскаржуваної постанові про накладення адміністративного стягнення вбачається, що ОСОБА_1 30.05.2024 о 15:39:02 в с. Старі Кривотули, дорога Н10 124 км, керуючи транспортним засобом SKODA FABIA, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3.г ПДР - порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
ОСОБА_1 не погодившись з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього року, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2275703 від 30.05.2024, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, за порушення п. 8.7.3.ґ ПДР України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн звернувся в суд з даним адміністративним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Положеннями статті 7 КУпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Як передбачено ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відтак, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху (надалі - ПДР), затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).
Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Як передбачено пунктом 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих правил.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Нормами статті 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за проїзд на заборонений сигнал світлофора.
Відповідно до п. 8.7.3 «ґ» ПДР України, жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
З наявних в матеріалах справи відеозаписів вбачається зафіксований безпосередньо момент проїзду позивачем перехрестя на забороняючий жовтий світловий сигнал світлофору.
А відтак, відповідачем представлені належні докази вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем ПДР, містить фіксацію вказаного порушення, а відтак повинен вважатися належним доказом.
Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, позивач не заперечує проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофора, однак мотивує свої дії необхідністю забезпечення безпеки дорожнього руху, хоча не наводить конкретних причин такого проїзду перехрестя і таких обставин, не вбачається безпосередньо під час виконання позивачем такого маневру.
Так, відповідно до п.п. 8.10 та 8.11 ПДР України, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як передбачено п. 16.8 ПДР України водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами вину позивача в порушенні п. 8.7.3 «ґ» ПДР України, так як, з відео чітко вбачається, що жовтий забороняючий сигнал світлофора загорівся до наближення транспортного засобу позивача до дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія).
Жодних вагомих причин, які б унеможливлювали зупинку керованого позивачем автомобіля на перехресті перед світлофором на його заборонний сигнал, позивачем не наведено.
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 122 КУпАП, відтак, відсутні підстави для скасування постанови серія ЕНА №2275703 від 30.05.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на все викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2025 року у справі № 344/11454/24 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 15.04.2025