Справа № 240/14569/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції -Шимонович Р.М.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
16 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення - рішення,
у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (ГУ ДПС у Житомирській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від від 07.12.2023 №0535735-2410-0610-UA18040550000062361, №0535736-2410-0610-UA18040550000062361, №0535738-2410-0610-UA18040550000062361, №0535739-2410-0610-UA18040550000062361, №0535734-2410-0610-UA18040550000062361 та від 25.04.2024 №0442327-2410-0610-UA18040550000062361.
17 грудня 2024 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 06.04.2005 ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем. Основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД є: 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю. При цьому, факт здійснення позивачем господарської діяльності підтверджується поданою до контролюючого органу податковою декларацією за 2022 рік.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 17.07.2024№387117994, №387118754,№387117274 та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.07.2013 індексні №6420918, №6423727 вищевказані 5 об'єктів належать ОСОБА_1 , що знаходяться за однією адресою: АДРЕСА_1 та є складовими цілісного майнового комплексу, що використовується при здійсненні промислової діяльності, а саме обробки сировини та матеріалів, зберігання устаткування, промислового виробництва та торгівлі виробами з каменю.
Так, ГУ ДПС у Житомирській області були сформовані податкові повідомлення-рішення:
-№0535735-2410-0610-UA18040550000062361 від 07.12.2023 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік - нежитлова будівля, прохідна; площею 57,9 кв. м. - сума податкового зобов'язання 1 881,75 грн.;
- №0535736-2410-0610-UA18040550000062361 від 07.12.2023 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік - будівля ремонтної майстерні площею 1 528,8 кв. м. - сума податкового зобов'язання 49 686,00 грн.;
- №0535738-2410-0610-UA18040550000062361 від 07.12.2023 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік - сарай для сільськогосподарських машин площею 215кв. м. - сума податкового зобов'язання 6987,50 грн.;
- №0535739-2410-0610-UA18040550000062361 від 07.12.2023 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік - нежитлове приміщення артсвердловини площею 5,3 кв. м. - сума податкового зобов'язання 172,25 грн.;
- №0535734-2410-0610-UA18040550000062361 від 07.12.2023 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік - будівля (адмінбудівля), площею 443,3 кв.м. - сума податкового зобов'язання 14407,25 грн.;
- №0442327-2410-0610-UA18040550000062361 від 25.04.2024 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік - будівля (адмінбудівля), площею 443,3 кв.м. - сума податкового зобов'язання 13299,00 грн.
Не погодившись з такими рішеннями позивач оскаржив їх до Житомирського окружного адміністративного суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішень.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи", (набрав чинності 01.01.2015), викладено у новій редакції ст.266 Податкового кодексу України (ПК України), якою запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно із пп.266.3.1- 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Підпунктом 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до п. 266.6 ст. 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Тобто, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно, а платником такого податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, відповідно до п. 30.1. ст. 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2. цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПК України).
Так, п. «є» пп. 266.2.2. пункту 266.2. статті 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".
При цьому, до будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості"; 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".
Крім того, Верховним Судом у постанові від 22.04.2021 у справі №0640/4296/18 звернуто увагу, що визначаючи податкову пільгу у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту - платнику.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути підставою для звільнення від оподаткування.
Так, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 17.07.2024№387117994, №387118754,№387117274 та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.07.2013 індексні №6420918, №6423727 вищевказані 5 об'єктів належать ОСОБА_1 , що знаходяться за однією адресою: АДРЕСА_1 та є складовими цілісного майнового комплексу, що використовується при здійсненні промислової діяльності, а саме обробки сировини та матеріалів, зберігання устаткування, промислового виробництва та торгівлі виробами з каменю.
Також, згідно інвентаризаційних справ на будівлю прохідної та ремонтної майстерні та відомостей, що містяться в Інформаціях і Витягах вказані об'єкти є промислового призначення.
Усі приміщення розташовані на земельних ділянках з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що підтверджується договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 18.07.2018, зареєстрованому в реєстрі за №10694, витягом до нього індексний №131234908 від 18.07.2018, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.07.2018 №НВ-0001808782018 та від 22.11.2019, зареєстрованому в реєстрі за №1846 і витягом до нього індексний №1389954879 від 22.11.2019 та використовуються у виробничому процесі, інші складові комплексу є також допоміжними приміщеннями цілісного об'єкту та призначені для обслуговування об'єкту промисловості.
Крім того, згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Харитонівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 15.07.2024 №1502 ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем, здійснюється господарська діяльність на території Харитонівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 .
Об'єкти нерухомості, а саме:
-будівля (адмінбудівля), загальною площею 443,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
- нежитлова будівля - сарай для сільськогосподарських машин, загальною площею 215 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
- артезіанська свердловина та будівля артсведловини, загальною площею 5,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
- нежитлова будівля, прохідна, загальною площею 57,9 кв, м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
- будівля РММ, загальною площею 1528,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , використовуються ФОП ОСОБА_1 у виробничій діяльності.
Тобто, всі зазначені у податкових повідомленнях-рішеннях приміщення використовуються для здійснення господарської діяльності, зберігання товарно-матеріальних цінностей, навантажувачів та інших засобів виробництва.
Також, приміщення за адресою: Житомирська область, Коростишівський район, с. Мамрин, вул. Будівельна, буд. 20, в оренду, лізинг, позичку іншим особам позивачем не здаються, що підтверджується відсутністю оформлених будь-яких договорів оренди та відсутністю надходжень грошових коштів за здачу в оренду вказаних приміщень, а також ним ніколи не відображалась здача в оренду вказаних приміщень в податковій звітності, яка наявна в ГУ ДПС у Житомирській області.
Крім того, із матеріалів справи встановлено, що з 06.04.2005 зареєстрований як фізична особа-підприємець, а основним видом його діяльності відповідно до КВЕД 23.70 є різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю.
Так, наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 прийнято та надано чинності Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, згідно розділу 1 якої Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) встановлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об'єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи. Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.
У розділі 4 КВЕД визначено, що виробництво - це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Термін "виробництво" призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості. Його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.
Процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", С "Переробна промисловість", D "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та F "Будівництво".
Отже, види економічної діяльності 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 класифікуються в секції С "Переробна промисловість", яка є промисловим виробництвом, то діяльність позивача відноситься до видів промислового виробництва.
Враховуючи те, що вказане нерухоме майно позивача за своїми будівельно-технічними характеристиками є промисловими будівлями, а він є фізичною особою-підприємцем, основний вид діяльності якої відповідає призначенню будівель, а відтак таке майно у розумінні підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу не може виступати об'єктом оподаткування, оскільки використовується позивачем у господарській діяльності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прийняті відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.