Справа №: 398/6847/24
провадження №: 2/398/937/25
Іменем України
"16" квітня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Шинкаренко І.П., за участю секретаря судового засідання Черткова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
АТ «Акцент Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16 лютого 2017 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуга А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Всупереч вимогам Кредитного Договору Відповідач не виконує взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 12552,16 грн, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 7676,18 грн; заборгованість за відсотками - 4875,98 грн. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитними договорами та витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою судді від 20 січня 2025 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив суд про розгляд справи за відсутності позивача, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Відповідач повідомлявся судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої він є, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за останнім відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, а також через оголошення на офіційному сайті судової влади, будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, з урахуванням письмової згоди представника позивача суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» у зв'язку з чим підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» від 19 травня 2016 року.
АТ «А-Банк» надав відповідачу кредит, встановив кредитний ліміт у розмірі, відповідно до умов договору.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, внаслідок чого банком нарахована заборгованість, яка станом на 30 листопада 2024 року становить 12552,16 грн, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 7676,18 грн; заборгованість за відсотками - 4875,98 грн.
Відповідно до довідки за лімітами ОСОБА_1 позивачем за період з 16 лютого 2017 року до 23 лютого 2024 року кредитний ліміт неодноразово змінювався, а саме: 16 лютого 2017 року розмір кредитного ліміту становив - 3400,00 грн, 24 жовтня 2017 року - 6000,00 грн, 26 жовтня 2017 року - 8000,00 грн, 28 листопада 2023 року - 7676,18 грн.
З виписки по рахунку за період з 16 лютого 2017 року до 23 лютого 2024 року, відкритому на ім'я відповідача вбачається, що він є активним користувачем банківських послуг, здійснює транзакції з використанням рахунку НОМЕР_1 , номер якої співпадає із рахунком, отриманого ним у відділенні банку, про що свідчать транзакції з поповнення готівки у терміналах, перекази коштів зі своєї карти, придбання товарів, оплата послуг.
На підтвердження суми боргу позивачем надано до суду розрахунок заборгованості за наданим кредитом, який відповідачем не оспорюється.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти.
У силу ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від його виконання не допускається.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу грошові кошти, що підтверджується розрахунками заборгованості за кредитними договорами позичальника. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.
Натомість позичальник свої кредитні зобов'язання належним чином не виконував, в зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист (ст.ст.3,12,13,20ЦК України, ст.ст.12,13,44 ЦПК України).
Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідач у судове засідання суду не з'явилася, не заперечувала факти укладання договорів, отримання кредиту, не спростовувала розрахунки та розмір боргу, не подав своїх доказів на заперечення відповідних доводів позивача. Отже, відповідачем не доведено відсутності вини у порушенні зобов'язання, не спростовано підстав позову.
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач свої зобов'язання за кредитними договорами не виконав, суд дійшов висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача стягуються витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст.12,13,81, 141,263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (адреса: м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код за ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором б/н від 16 лютого 2017 року, станом на 30 листопада 2024 року у розмірі 12552 (дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн 16 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.П. Шинкаренко