16.04.2025 Єдиний унікальний номер 205/15669/24
Провадження №2-др/205/25/25
16 квітня 2025 року місто Дніпро
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Дорошенко Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Гузь Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро питання про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди,
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ключенкова Х.В. звернулась до суду із заявою про долучення понесених позивачем доказів витрат на правову допомогу, в якій просила відшкодувати ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000 грн. В обґрунтування заяви посилалась на те, що в провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди. Позивачем у позові було зазначено, що він планує понести під час розгляду справи в суді витрати на правову допомогу у орієнтованому розмірі 20 000 грн, докази понесення яких будуть подані протягом п'яти днів з дня прийняття рішення по суті справи. Оскільки судове рішення по справі про задоволення позову було прийнято 03.04.2025 року, 13.04.2025 року рішення надійшло до підсистеми «Електронний суд», то відповідно п'ятиденний строк для подання доказів понесених витрат на правову допомогу не сплив. Так, під час розгляду справи, представником позивача - адвокатом Ключенковою Х.В. були вчинені дії з надання позивачу консультацій та складання позовної заяви про стягнення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди на суму 17 000 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги, додатковими угодами та актами виконаних робіт. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено, то позивач має право на відшкодування йому судових витрат на правову допомогу.
Порядок вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог визначений ст. 246 ЦПК України, відповідно до якої суд, за результатами вирішення питання про судові витрати, ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 ЦК України.
Відповідно до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження такої заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
15.04.2025 року від представника відповідача адвоката Проворотова Ю.В. через підсистему «Електронний суд» до суду надійшло заперечення щодо стягнення витрат на правову допомогу. Адвоката Проворотов Ю.В. зазначив, що справа №205/15669/24 не є значної складності, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, сума позову становила 26495,72 грн, отже час професійної правничої допомоги є очевидно завищеним і свідчить про невідповідність суми судових витрат заявленої до стягнення вимогам розумності та обґрунтованості. Вважає, що витрати на правову допомогу є завищеними, тому просив відмовити у стягнення судових витрат на правову допомогу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, заяву та надані докази витрат позивача на правничу допомогу, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2025 року позовні вимоги адвоката Ключенкової Христини Владислівівни в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 26495 грн 72 коп., 3% річних в сумі 108 грн 59 коп, у відшкодування моральної шкоди 4000 (чотири тисячі) грн. Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1211 (однієї тисячі двісті одинадцять) гривень 20 коп.
При ухваленні даного рішення судом не вирішено питання про розподіл сплачених витрат на правничу допомогу в сумі 17 000 гривень.
Відповідно до частин 1 та пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З огляду на вищезазначені норми склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Ключенковою Х.В. заява про ухвалення додаткового рішення подана у передбачений законом строк. До заяви долучені документи, що підтверджують факт виконання представником робіт, а саме: договором про надання правової допомоги №234 від 30.06.2023 року, додатковою угодою №1 від 30.06.2024 року, додатковою угодою №2 від 01.11.2024 року, актом №1 від 13.11.2024 року на суму 12 000,00 грн, актом №2 від 03.02.2025 року на суму 2000,00 грн, актом №3 від 07.02.2025 року на суму 3000,00 грн, квитанцією від 04.11.2024 року на 3000 грн, квитанцією від 13.11.2024 року на 3000 грн, квитанцією від 16.12.2024 року на 4000 грн, квитанцією від 09.01.2025 року на 2000 грн, квитанцією від 04.02.2025 року на 2000 грн, квитанцією від 13.02.2025 року на 3000 грн, з яких вбачається, що адвокатом Ключенковою Х.В. надані послуги на суму 17000 грн, які були повністю оплачені позивачем.
Вимоги позивача у досудовому порядку та під час судового розгляду відповідачем задоволені не були, а також з врахуванням складнощів витребування доказів від відповідача, який є банком, витрати на правничу допомогу позивача судом розцінюються як обґрунтовані та неминучі. Також судом не встановлено включення до актів наданих послуг, що не відповідали б суті спору, а також обставин затягування справи чи виконання дій, що б створювали нереальний обсяг послуг з боку адвоката Ключенкової Х.В.
Верховний Суд у постанові від 01.08.2019 по справі № 915/237/18 зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Згідно з ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладені норми права, матеріали справи, які були ретельно вивчені судом, суд доходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, а також зважаючи на складність справи, порядок вирішення спірної ситуації, тривалість спору, подану заяву відповідачем щодо зменшення витрат на правовому допомогу, оцінюючи співмірність витрат зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, в тому числі за критеріям реальності, розумності розміру, витрати відповідають вимогам ст. 137 ЦПК України. Також, враховуючи, що спір виник у зв'язку з не підтвердженим правовими підставами списанням з рахунку позивача особистих грошових коштів, відсутність активних дій відповідача щодо з'ясування підстав списання коштів та врегулювання спору, неподанням витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, без зазначення причин їх неподання, суд дійшов висновку про доцільність стягнення вказаних витрат в сумі 17000,00 грн з відповідача, задовольнивши заявлену суму до стягнення.
Керуючись ст. ст. 141, 246, 270 ЦПК України, суд
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання додаткового рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.
Із текстом додаткового рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
представник позивача Ключенкова Христина Владислівівна, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: 49044, м.Дніпро, вул. Шевченка,10, офіс 4, наявний електронний кабінет;
відповідач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 14360570, наявний електронний кабінет;
представник відповідача Проворотов Юрій Васильович, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ; наявний електронний кабінет.
Суддя Г.В.Дорошенко
.