Справа № 214/8468/24
Провадження № 2-о/209/18/25
16 квітня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Левицької Н.В.,
за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника: Дороша С.П.
заінтересованої особи: Султанової І.Є.
розглянувши у судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дорош Сергій Петрович, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю загиблої особи з жінкою без реєстрації шлюбу, -
15 листопада 2024 року з Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська за підсудністю надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дорош Сергій Петрович, про встановлення факту проживання однією сім'єю загиблої особи з жінкою без реєстрації шлюбу, заінтересована особа: Міністерство оборони України. Просить суд встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка і дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_2 , без реєстрації шлюбу починаючи з 2015 року.
Стислий виклад заяви.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1 . З 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 почали проживати однією сім'єю вести спільне господарство та, як подружжя, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась їх дочка ОСОБА_5 . Згідно Свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 яке видане Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, батьками дитини зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . При цьому шлюб, у розумінні визначеному Сімейним Кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, в органах Державної реєстрації актів цивільного стану між ними не реєструвався.
На початку повномасштабної війни рашистської федерації проти України ОСОБА_4 було мобілізовано на військову службу через збройну агресію російської федерації та введення воєнного стану в Україні 24.02.2022 року. Військову службу за мобілізацією ОСОБА_4 проходив у лавах Збройних сил України. Згідно Сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 №K/10163 від 05.08.2024 року солдат ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув біля н.п. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області захищаючи незалежність та територіальну цілісність України. Факт загибелі ОСОБА_4 зареєстровано Департаментом адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради 13 серпня 2024 року актовим записом №2289 про що видано Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 .
З метою реалізації своїх прав ОСОБА_1 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_4 де їй надали роз'яснення, що відповідно до п.9 Постанови Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013р. №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, належать: ... жінка (чоловік), з якою (яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Зазначає, що в ситуації яка склалась, правам і охоронюваним законом інтересам ОСОБА_1 може бути завдано непоправної шкоди у зв'язку із тим, що де-юре вона не є дружиною ОСОБА_4 . Зважаючи на цю обставину ОСОБА_1 має всі підстави побоюватись, що після багатьох років спільного проживання реалізація нею прав, встановлених чинним в Україні законодавством, за загиблим чоловіком буде унеможливлене. Заявник вважає, що захистити свої права можливо лише шляхом встановлення факту її проживання із ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловіка та дружини без шлюбу. Встановити даний факт у спосіб відмінний ніж шляхом встановлення в суді юридичних фактів, що мають юридичне значення не передбачено чинним в Україні законодавством.
Звертає увагу на те, що Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі №1-8/99 зазначив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 почали проживати однією сім?єю з 2015 року. За час спільного проживання у них народилась дитина - ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , відтак є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю та вели спільне господарство, оскільки протягом 10 років разом проживали у одній квартирі, відтак мали спільні витрати, спільний бюджет, несли витрати на утримання житла, купівлю майна для спільного користування та спільно проведили вільний часу та займались вихованням дитини. ОСОБА_1 і ОСОБА_4 постійно і систематично брали участь у навчанні дитини, відвідували гімназію, в якій вона навчалась, приділяли вихованню дитині багато уваги та часу.
Вказує, що доказом спільного проживання є беззаперечні факти та документи, що додані до заяви: спільні світлини в колі сім'ї та друзів та відеодоказ; спільний побут, спільне харчування та спільне ведення господарства; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин. Також зазначає, що проживання як подружжя може бути підтверджено показами свідків, які можуть засвідчити факт спільного проживання. Крім цього, заявник вказує про те, що незаперечним доказом факту близькості взаємин між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 є факт того, що під час призову за мобілізацією, усвідомлюючи ризики та ступінь небезпеки військової служби під час війни, військовослужбовці заповнюють відповідні документи, в яких одним із пунктів є інформація про особу, котру військова частина (ТЦК) повинні сповістити в разі загибелі/зникнення безвісти цього військовослужбовця. ОСОБА_4 записав саме ОСОБА_1 , а не когось з третіх осіб та саме ОСОБА_1 отримала Сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_4 №K/10163 від 05.08.2024 року про загибель ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 біля н.п. Кліціївка Бахмутського району Донецької області.
Відтак просить суд встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , без реєстрації шлюбу починаючи з 2015 року по день смерті останнього.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 листопада 2024 року прийнято до розгляду та відкрито в порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони про встановлення факту проживання однією сім'єю загиблої особи з жінкою без реєстрації шлюбу та призначено підготовче засідання у справі на 12 грудня 2024 року о 13.00 годині.
11 грудня 2024 року представником заявника до суду подано клопотання про виклик та опитування свідків.
12 грудня 2024 року представником Міністерства Оборони України - Застебою А.В. через систему «Електронний суд» скеровано клопотання, в якому представник просила заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дорош Сергій Петрович, про встановлення факту проживання однією сім'єю загиблої особи з жінкою без реєстрації шлюбу, заінтересована особа: Міністерство оборони України залишити без розгляду.
Також, 12 грудня 2024 року представником Міністерства Оборони України скеровано клопотання про витребування доказів.
Того ж дня, представником Міністерства Оборони України через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення, в яких заінтересована особа просила суд в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, зазначаючи, що задоволення вимог заявниці, щодо встановлення факту проживання однією сім'єю із загиблим вплине на права та обов'язки Міністерства Оброни України, який уповноважений на прийняття рішень про виплату одноразової грошової допомоги, оскільки за наслідками задоволення даної заяви у заявниці виникне право на звернення за вказаною виплатою. Також наведено заперечення проти розгляду даної справи в порядку окремого провадження на підставі існування спору про право. При цьому зазначено, що заявницею з долучених доказів по справі не доведено допустимих доказів, які б свідчили про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як чоловіка та жінки, оскільки відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин з останнім. Покликається на те, що покази свідків зі сторони заявниці на підтвердження проживання однією сім'єю є недопустимими, оскільки ці покази мають узагальнений характер та стосуються здебільшого констатації факту проживання та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю.
Ухвалою суду від 12 грудня 2024 року клопотання представника Міністерства Оборони України задоволено та витребувано докази викладені у клопотанні, яке міститься в матеріалах справи.
26 грудня 2024 року від Відділу актів державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Мар'яни Циватої надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 12 грудня 2024 року, у якій зазначено, що запитувані актові записи зареєстровані Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі, куди відділом було надіслано запити на верифікацію актових записів для формування повних витягів. Однак через тимчасову відсутність доступу до Державного реєстру актів цивільного стану громадян записи на верифікацію не були виконані, тому надати повні витяги з Державного реєстру не можливо.
У зв'язку з вищезазначеним, ухвалою суду від 23 січня 2025 року витребувано від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відомості (повні витяги щодо цих відомостей) про наявність актових записів про батьків, дружину чи дітей - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця міста Кривий Ріг Дніпропетровської області та відомості (повний витяг щодо цих відомостей) про наявність чи відсутність актових записів щодо реєстрації/розірвання шлюбу ОСОБА_1 . Повторно витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_4 (довідку) про склад сім'ї ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце смерті: Україна, Донецька область, Бахмутський район, село Кліщіївка, що міститься в особовій справі. Відкладено підготовче судове засідання на 11.02.2025 року о 11 год. 00 хв.
10.02.2025 на виконання ухвали суду від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до суду надіслано повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо народження
11 лютого 2025 року у підготовчому засіданні представном заінтересованої особи Міністерства оборони України заялено клопотання про залучення як заінтересованих осіб у справі: ОСОБА_3 , 1962 року народження та ОСОБА_2 , 1960 року народження, оскільки прийняте по справі рішення може вплинути на їх права і обов'язки.
Ухвалою суду від 11 лютого 2025 року задоволено клопотання представника заінтересованої особи Міністерства оборони України та залучено у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім'єю загиблої особи з жінкою без реєстрації шлюбу, в якості заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Підготовче засідання відкладено до 11 год. 45 хв. 25 лютого 2025 року.
20.02.2025 представником заявника до суду подано клопотання про опитування в судовому засіданні свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в режимі відеоконференції, у зв'язку із фізичною неможливістю та станом здоров'я прибути в судове засідання до м. Кам'янське. Участь свідків в режимі відеоконференції просив здійснити із Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
25 лютого 2025 року підготовче засідання відкладено до 10 год. 15 хв. 11 березня 2025 року.
10.03.2025 від ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява у якій він не заперечив щодо залучення його як заінтересованої особи у справі та просив суд розгляд справи здійснювати за його відсутності. Зазначив, що проти задоволення заяви не заперечує та з метою належного захисту прав ОСОБА_1 підтверджує свою нотаріально посвідчену заяву, яку подано до суду.
10.03.2025 від ОСОБА_3 на адресу суду надійшла заява у якій просила підготовче судове засідання проводити без її участі, не заперечувала проти залучення її як заінтересованої особи. Зазначила, що щодо задоволення заяви не заперечує та з метою належного захисту прав ОСОБА_1 просить опитати її в якості свідка в судовому засіданні в ході розгляду справи.
Ухвалою суду від 11.03.2025 клопотання заявника та її представника про виклик свідків задоволено. Викликано для допиту в судовому засіданні свідків. Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 31.03.2025 року на 13 год.00 хв. Доручено Саксаганському районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області забезпечити проведення судового засідання призначеного 31.03.2025 року на 13 год. 00 хв. в режимі відеоконференції за участю представника ОСОБА_1 та свідків.
В судовому засіданні 31.03.2025 в режимі відеоконференції були допитані свідки ОСОБА_3 ; ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .. За клопотанням представника заявника у судовому засіданні оголошено перерву до 16.04.2025.
Ухвалою суду від 03.04.2025 клопотанняпредставника Міністерства оборони України - Застеби Анастасії Вікторівни про участь 16.04.2025 у судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
Доводи учасників справи.
Заявник ОСОБА_1 та її представник просили заяву задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_3 щодо задоволення заяви не заперечила, просила таку задовольнити оскільки її син ОСОБА_4 дійсно проживав однією сім'єю з ОСОБА_1 ..
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. При цьому, в матеріалах справи міститься його заява, у якій ОСОБА_2 просить справу розглядати за його відсутності, проти задоволення заяви не заперечує.
Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, при цьому не приєдналася до судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку. Заяв чи клопотань про відкладення судового засідання чи іншого змісту до суду не надходило.
Суд, з'ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підставу своїх вимог, вислухавши думку учасників справи, покази свідків, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, назначає наступне.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, не визнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Colder v. The United Kingdom ), п. п. 28 - 36. Series A №18). Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення «спору судом».
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 статті).
Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
В свою чергу, за положеннями ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які підтверджують наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю, заяви, анкети, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що подружжя вважали себе чоловіком та дружиною.
Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема, щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи /служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання. Спільний побут передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком і жінкою та реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо.
Наведені висновки узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, висловленими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року (справа №524/10054/16), від 30 листопада 2022 року (справа №757/23617/15-ц), 7 червня 2023 року (справа№509/3416/18), від 17 серпня 2023 року (справа №348/1829/16), 4 грудня 2023 року (справа №543/563/22).
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно з ч. ч. 2, 4 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Відповідно до Хартії прав сім'ї, сім'я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.
Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Як вказувалося, згідно зі ст. 315 ЦПК України судом можуть бути встановлено факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб. Однак, у разі наявності спору про право, такий факт установлюється у порядку позовного провадження.
Заявник вказує, що встановлення цього факту пов'язане з її бажанням реалізувати право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 16 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Відповідно до ч. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» зі змінами визначено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень. Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов'язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначається відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 зазначеного Закону.
Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється особам, зазначеним в особистому розпорядженні загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, або особам, зазначеним у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням положень абзаців четвертого і п'ятого цього пункту.
Розподіл часток одноразової грошової допомоги у разі відмови однієї з осіб, зазначених в особистому розпорядженні, або відмови однієї з осіб, зазначених у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», від отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у трирічний строк з дня виникнення права на отримання допомоги не реалізувала своє право на отримання одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до вимог статті 118-3 Кодексу цивільного захисту України, статті 100 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року в справі №560/17953/21 виснувала, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства. Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз'яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. При цьому між особою та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки остання не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Баглійським РВ УМВС України у Дніпропетровській області 04 липня 2002 року (а.с. 8 том 1).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянин України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого Дзержинським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області 12 листопада 1998 року (а.с. 9 том 1).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській 05 травня 2016 року, батьками ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.11 том 1).
Відповідно до змісту Акта про фактичне проживання від 16.08.2024, за адресою АДРЕСА_2 в даний час проживає без реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2016 року по теперішній час (а.с.14).
Сповіщенням сім'ї № К/10163/535 від 05.08.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 було сповіщено про те, що її чоловік, солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 у н.п. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області (а.с.12 том 1).
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 підтверджується, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Кліщіївка, Бахмутський район Донецька область, про що 13 серпня 2024 року складено відповідний актовий запис № 2289 (а.с.13 том 1).
Щодо наданої ОСОБА_1 заяви ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка посвідчена приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Стенюхіною І.В. (а.с. 214 том 1), суд враховує, що ОСОБА_2 в такій заяві зокрема зазначає про те, що не висловлює жодних заперечень щодо встановлення факту проживання однією смію, як чоловіка та дружини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з 2015 року, при цьому суд не приймає твердження ОСОБА_1 , що такою заявою ОСОБА_2 підтверджує про те, що заявниця та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, та як подружжя були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, оскільки такий порядок показань свідків цивільно-процесуальним законодавством не передбачено.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду 200/17947/16-цвід 20.05.2020 у справі №200/17947/16-ц надання показів свідків, шляхом посвідчення їх показань нотаріусом, не сприяє всебічному забезпеченню права учасників справи на задання питань свідкам стосовно обставин справи.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.92 ЦПК України сторони, треті особи та їхні представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.43 ЦПК учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.
При цьому, в судовому засіданні 31.03.2025 в режимі відеоконференції були допитані свідки ОСОБА_3 ; ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ..
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона є мамою загиблого ОСОБА_4 .. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 познайомились у 2015 році, проживали без реєстрації шлюбу у квартирі, яка належить їй на праві власності. У 2016 році у них народилась дитина. Вказала, що запитувала сина, чи мають вони намір офіційно одружуватись, на що син зазначав, що її повідомлять коли, тому більше цього у нього не з'ясовувала. Також показала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вели спільний побут, виховували дитину, син ОСОБА_4 матеріально забезпечував сім'ю. Стосунки в родині були добрі та дружні.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 , проживають в одному під'їзді будинку. Показала, що ОСОБА_10 з ОСОБА_11 проживали близько десяти років в квартирі та вели спільне господарство, мають дитину дівчинку ОСОБА_12 , жили як сімейна пара, дбали один про одного, ходили разом в магазин, проводили час завжди разом з дитиною.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 , проживають в одному під'їзді будинку, ОСОБА_11 знала з народження, оскільки проживає в будинку давно. Показала, що ОСОБА_10 з ОСОБА_11 проживали близько 9,5 років разом в одній квартирі. ОСОБА_10 завжди займалась вихованням дини, ОСОБА_11 працював.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 є її сусідкою та проживає з нею в одному під'їзді. Показала, що ОСОБА_10 проживала з ОСОБА_11 близько десяти років, проживали в одній квартирі та вели спільне господарство, завжди ходили в магазин разом, виховували спільну дитину, проживали як сімейна пара, дбали один про одного.
В судовому засіданні досліджено фотографії, надані заявником на підтвердження факту постійного проживання чоловіка та дружини однією сім'єю без реєстрації шлюбу на яких зафіксовані світлини зі спільного відпочинку та спільної присутності заявниці із загиблим ОСОБА_4 , їх дочкою ОСОБА_5 , друзів та родичів у певних місцях: на відпочинку, в громадських місцях, на святкуванні. Зокрема з наданих до суду фотокарток, вбачається, що такі зроблено в період виховання дочки з її народження. Також судом досліджена особиста переписка в месенджері, яка підтверджує теплі почуття і щирі відносини, що притаманні подружжю, підтверджує обумовлення сплати комунальних платежів та інші витрати, які пов'язані спільним побутом; докази спільних поїздок та докази поштових відправлень посилок, які також підтверджують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 піклувались один про одного (а.с. 16-23; 61-88 том 1).
Поміж з цим, на підтвердження факту спільного сімейного бюджету, заявницею надано виписку АТ «Універсал Банк» від 28.08.2024 по рахунку НОМЕР_7 , згідно якої встановлюється перерахування коштів від ОСОБА_13 , під час перебування його на військовій службі (а.с. 58-60 том 1).
Окрім цього, судом досліджено DVD-R диски, надані заявником, на яких містяться фото світлини та відеофайли, з яких також встановлюється, що загиблий ОСОБА_4 за його життя та ОСОБА_1 спільно виховували дочку, спільно відпочивали та проживали разом. Під час дослідження цих доказів, заінтересована особа ОСОБА_3 , підтвердила вказані обставини.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що заявницею на підтвердження факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 надано низку доказів, які у повному обсязі підтверджують обставини спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_4 у період з 2015 року по день загибелі останнього.
При цьому, як вже зазначалось судом, звертаючись з цією заявою, заявник наводить свої аргументи про те, що вона із загиблим ОСОБА_4 були однією сім'єю, спільно проживала з загиблим в одній квартирі, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно виховували доньку, мали спільні права та обов'язки тощо.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №361/4744/19, належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.
Аналізуючи подані до суду докази, як окремо кожен, так і в сукупності між собою, суд установив, що факт спільного проживання однією сім'єю заявниці ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_4 , як подружжя без реєстрації шлюбу, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Надані докази та показання свідків, які між собою узгоджуються, визнання цієї обставини заінтересованою особою ОСОБА_3 , яка є матір'ю загиблого ОСОБА_4 підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з 2015 року по серпень 2024 року, виникнення між ними взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю, народження у 2016 році дочки, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти, піклування чоловіка та жінки один про одного. Такі особи проживали разом в одній квартирі; підтримували одне одного фінансово, були пов'язані спільним побутом.
Окрім того, слід зазначити про те, що звертаючись до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю з загиблим ОСОБА_4 , заявник зазначає, що встановлення такого факту їй необхідно для отримання одноразової соціальної допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
При цьому, враховуючи наявні в матеріалах справи зібрані докази, заяви заінтересованих осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є батьками загиблого ОСОБА_4 , судом не встановлено наявність спору між суб'єктами про право на отримання одноразової грошової допомоги, а тому заявник вірно звернулася в порядку окремого провадження.
Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про встановлення факту того, що заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали в період з 2015 року до день смерті останнього, однією сім'єю як чоловік та дружина, оскільки іншим шляхом його встановити неможливо, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Посилання заінтересованої особи Міністерства оборони України у своїх поясненнях про те, що заявницею не надано належних, допустимих і достатніх доказів про проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю суд відхиляє, так як вони спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, які є належними та допустимими і такими, що підтверджують предмет доказування.
Крім того, суд приймає до уваги те, що у ч. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» були внесені зміни, відповідно до яких до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, були також віднесені жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили передбаченої цією постановою. Вказані особи можуть реалізувати право на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
ОСОБА_1 в судовому засіданні просила суд судові витрати, а саме сплату судового збору залишити за нею.
Відтак, понесені судові витрати, за клопотанням заявниці, підлягають залишенню за нею.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 76, 81, 263-265, 293, 315, 317, 319, 352, 354 ЦПК України, суд -
Заяву задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з 2015 року по день смерті останнього.
Понесені судові витрати залишити за заявником.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, адреса місця знаходження: м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6.
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .
Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 16 квітня 2025 року.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА