ЄУН 201/13326/24
Провадження № 2/932/3798/24
14 квітня 2025 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Петуніна І. В.,
за участю секретаря - Тимощук К. А.
позивач: ТОВ «Юніт Капітал»,
представник позивач: Тараненко А. І.
відповідач: ОСОБА_1
представник відповідача: Підодвірний Т. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що 15.03.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений кредитний договір № 930735500 щодо надання кредитних коштів відповідачу у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» приймає права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі прав вимоги.
28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду № 19 відповідно до умов якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020 (додаток № 11). При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 відповідно до умов якої строк дії договору продовжено до 31.12.2021 (додаток № 12). В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено в новій редакції, проте його дата укладання залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду № 27 відповідно до умов якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022 (додаток № 13). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.
31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду № 31 відповідно до умов якої строк дії договору продовжено до 31.12.2023 (додаток № 14). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.
31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду № 32 відповідно до умов якої строк дії договору продовжено до 31.12.2024 (додаток № 15).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 98 від 08.09.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 48525,00 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 відповідно до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» приймає права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі прав вимоги.
В подальшому ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 (додаток № 18) та № 3 від 30.12.2022 (додаток № 19) якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишилися без змін.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 33525,00 грн.
04.09.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено Договір факторингу № 0409/24 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Оналайн фінанс» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає право вимоги до відповідача за Кредитним договором (додаток № 21).
Відповідно до реєстру Боржників за Договором факторингу № 0409/24 від 04.09.2024 до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 33525,00 грн (додаток № 22).
Всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання та на дату подання позовної заяви заборгованість за Кредитним договором № 930735500 від 15.03.2020 становить 33525,00 грн., яка складається 30000,00 грн - заборгованість по кредиту; 3525,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам.
Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором № 930735500 від 15.03.2020 у розмірі 33525,00 грн, з яких: 30000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3525,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Представником відповідача надано відзив на позов, де вона заперечує проти позову, обґрунтовуючи наступним. Роздруківка електронного листування не може вважатися електронним документом «копією електронного документу» в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення. Разом з тим, доказів укладання такого договору, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства, не надано. Тому наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатися електронним документом (копією електронного документу», оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не є належним доказом укладання договору. Наданий позивачем витяг з реєстру відступлення прав вимог від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» не містить підписов сторін, що укладали вказаний Договір факторингу, а тому не може свідчити про відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав. Також вважає, що витрати на правову допомогу, які поніс позивач не є спів мірними з ціною позову, складністю справи та виконаних адвокатом робіт.
Позивачем були надані додаткові пояснення щодо позову, де вказано, що позивач підписав Кредитний договір № 930735500 від 15.03.2020 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора № 8J2J9P3U 15.03.2020 о 21.16.07. Надалі Товариство надіслало ідентифікатор на номер мобільного телефону ( НОМЕР_1 ) вказаного позичальником в заявці на отримання грошових коштів. 15.03.2020 о 21.17.10 боржник ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. (Відповідно до Додатку № 5, який був приєднаний до позовної заяви). Крім того, п. 10 «Реквізити сторін» має і сам електронний підпис і інформацію про одноразовий ідентифікатор та час його відправлення позичальнику, час введення позичальником ідентифікатора в необхідне поле. Згідно документів, наданих позивачем, а саме розрахункам, наданим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», боржник періодично сплачував заборгованість. Це свідчить про те, що він усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов'язання за ним. Предметом Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладання множинну кількість разів у випадку бажання та необхідності сторін. Оскільки в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимог або або Акту прийому-передачі реєстру то позивач належним чином довів факт переходу права вимоги.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
Заяв (клопотань) в порядку ст. 222 ЦПК України, учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2024, справа передана за підсудністю до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.01.2025 відкрито провадження по справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторони надали відзив на позовну заяву та пояснення по справі.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що 15.03.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем в електронній формі укладено Договір № 930735500 споживчого кредиту за умовами якого відповідач отримала суму кредиту в розмірі 30000,00 грн. За цим договором кредитодавець зобов'язується надати позичальнику грошові кошти на погоджений умовах Договору строк 126 днів з нарахуванням відсотків 237,90 річних від суми кредиту з дня надання суми кредиту та до закінчення строку, на який видався кредит, що підтверджується самим Договором, паспортом споживчого кредиту до Договору № 930735500 від 15.03.2020, заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 15.03.2020, довідкою АТ «КБ «Приватбанк» від 13.08.2024 про перерахування коштів.
28.11.2018 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладений Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Таліон плюс» приймає права грошової вимоги, зазначені у відповідних в Реєстрах, строк дії договору по 28.11.2019.
Згідно з п. 4.1 Договору факторингу№28/1118-01 від 28.11.2018, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в день підписання сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному Додатку.
До Договору факторингу№28/1118-01 від 28.11.2018 укладена Додаткова угода № 19 від 28.11.2019 за якою строк дії договору продовжено по 31.12.2020.
До Договору факторингу№28/1118-01 від 28.11.2018 укладена Додаткова угода № 26 від 28.11.2019 за якою текст договору факторингу викладено у новій редакції, строк дії договору по 31.12.2021.
До Договору факторингу№28/1118-01 від 28.11.2018 укладена Додаткова угода № 27 від 31.12.2021 за якою строк дії договору продовжено по 31.12.2022.
До Договору факторингу№28/1118-01 від 28.11.2018 укладена Додаткова угода № 31 від 31.12.2022 за якою строк дії договору продовжено по 31.12.2023.
До Договору факторингу№28/1118-01 від 28.11.2018 укладена Додаткова угода № 32 від 31.12.2023 за якою строк дії договору продовжено по 31.12.2024, також викладений у новій редакції розділ 3 Договору та доповненол Договір п.11.10.
За Реєстром прав вимоги № 98 від 08.09.2020, за Договором факторингу№28/1118-01 від 28.11.2018 передано право вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ФК «Таліон плюс» про стягнення з відповідача 48525,00 грн.
05.08.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон плюс» укладений Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» приймає права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників.
Згідно з п. 4.1 Договору факторингу№ 05/0820-01 від 05.08.2020, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в день підписання сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному Додатку.
За Реєстром прав вимоги № 11 від 31.08.2023, за Договором факторингу№05/0820-01 від 05.08.2020 передано право вимоги від ТОВ «ФК «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» про стягнення з відповідача 33525,00 грн.
04.09.2024 між ТОВ «Юніт капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладений Договір факторингу № 0409/24, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт капітал» приймає права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників.
Згідно з п. 1.2 Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скраплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та невід'ємною частиною цього Договору. Акт прийому-передачі Реєстру боржників за вказаним Договором факторингу підписаний сторонами Договору 04.09.2024.
Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 930735500 від 15.03.2020, заборгованість відповідача станом на 24.09.2024 складає 33525,00 грн.
Згідно Свідоцтва про шлюб, відповідач ОСОБА_3 25.06.2021 уклала шлюб з ОСОБА_4 та взяла прізвище після шлюбу - « ОСОБА_5 ».
Згідно платіжної інструкції від 05.09.2024, позивачем здійснена оплата ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» за Договором факторингу № 0409/24 від 04.09.2024.
V. Оцінка суду
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, підписанням договорів сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Як унормоване в ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зміст статей 610, 612 ЦК України, регламентує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Суд вважає, що між відповідачем та первісним кредитором був укладений Кредитний договір в електронній формі на споживчі цілі, що підтверджується матеріалами справи та наданими доказами.
Між тим, за змістом ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживчий кредит», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Наведені приписи дають підстави для висновку, що ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживчий кредит» встановила обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Подібні висновки викладено у постанові ВС від 08.12.2021 у справі № 409/1398/18.
Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживчий кредит», не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно з цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. При цьому суд враховує висновки, викладені у постанові ВС від 21.09.2022 у справі № 751/11211/16-ц.
Однак, матеріали справи не містять жодного доказу виконання позивачем ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживчий кредит» про досудове врегулювання спору, відтак відсутня підстава для задоволення позову.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор, у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
В силу вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Враховуючи вищевикладене, відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Як вбачається із поданих позивачем доказів, право вимоги первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до правонаступника ТОВ «Таліон плюс» 28.11.2018, тобто задовго до укладення Кредитного договору № 930735500 від 15.03.2020. Отже, за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 було здійснено передачу права невизначених вимог, оскільки на момент його укладення у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не тільки було відсутнє право вимоги до відповідача, а на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та відповідачем. За договором факторингу право вимоги є похідним від кредитного договору, а тому договір факторингу не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.
Оскільки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» право вимоги до відповідача, як боржника у зобов'язанні, не набуло на момент укладання Договору факторингу, таке право не могло бути передане цим товариством на підставі Договору факторингу від 28.11.2018 ТОВ «Таліон плюс» та відповідно ТОВ «Таліон плюс» не могло передати це право ТОВ «ФК «Онлайн фінанси», а це товариство - позивачу.
Таким чином, ТОВ «Юніт капітал» є неналежним позивачем за Кредитного договору № 930735500 від 15.03.2020, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за цим договором.
У зв'язку з наведеним, хоча чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (Постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17).
Правовідносини - одна з основоположних категорій права, структуру якої складають учасники або суб'єкти правовідносин (особи, які беруть участь у правовідносинах), об'єкти правовідносин (немайнове або майнове благо, стосовно якого виникає певний зв'язок між суб'єктами правовідносин), зміст правовідносин (суб'єктивні цивільні права та суб'єктивні цивільні обов'язки їх учасників).
Існування правовідносин неможливе за відсутності одного (або декількох) зі складових елементів їх структури.
Договір є однією з підстав виникнення правовідносин. Договір установлює суб'єктний склад конкретних правовідносин, а також їх зміст. При цьому визначення предмета договору (об'єкта, з приводу якого такий договір укладається) у його змісті виступає обов'язковою умовою для породження обумовлених договором правових наслідків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача.
Дана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20. І хоча справа, яку розглядав Верховний Суд стосувалася інших правовідносин, суд вважає за можливе та доцільне взяти до уваги висновки, які стосуються лише підстав та умов заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 року у справі № 301/2368/14-ц зазначив, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов'язань за договором.
На необхідність перевірки факту перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також покликався Верховний Суд у постанові від 29.09.2021 року в справі № 2-879/11 (провадження 61-10005св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимога до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.
Аналізуючи вищезазначені докази, суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ТОВ «Таліон плюс» грошових коштів первісному кредитору, а також сплату ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на користь ТОВ «Таліон плюс» за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок останніх позивачем не надано.
Крім цього, як відзначив Верховний Суд у постанові від 17.01.2020 року в справі № 916/2286/16, відсутність доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволені заяви про стягнення заборгованості.
Таким чином, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів направлення відповідачу повідомлення про необхідність погасити суму заборгованості, на яке посилається позивач у позові, відсутність доказів перерахування коштів по договорам факторингу крім останнього, а саме між позивачем та ТОВ «ФК «Онлайн фінанси», суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги не задовольняються, то сплачений позивачем судовий збір в сумі 3028,00 грн покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 76, 77, 81, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження за адресою: вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс 10, м. Київ, 01024 до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складене 16.04.2025.
Суддя І. В. Петунін