Справа № 138/68/25
Головуючий у 1-й інстанції: Київська Т.Б.
Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.
15 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
08 січня 2025 року через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 961 від 19.12.2024 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн. та закриття провадження у справі. Також, у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просив поновити строк звернення до суду
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24 січня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення питання.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Так, у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просив поновити строк звернення до суду, зазначивши про те, що він не був присутній під час розгляду адміністративної справи, відповідачем взагалі не направлялась засобами поштового зв'язку копія оскаржуваної постанови. При цьому, оскаржувану постанову він отримав лише 29.12.2024 на електронну пошту.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 14.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку та визнано не поважними причини пропуску позивачем строку на подання скарги на постанову, позов залишено без руху, позивачу надано строк 10 днів для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Представником позивача подано до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків разом з позовом у новій редакції. Так, у своєму позові в новій редакції позивач повторно просив суд поновити йому строк на звернення до суду з вказаним позовом, мотивуючи це тим, що 19.12.2024 мав відбутись розгляд справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, однак з'явившись до відповідача йому було повідомлено, що розгляд справи буде відкладено. Разом з тим 20.12.2024 відбувся розгляд справи, про що позивача повідомлено не було. 28.12.2024 до нього зателефонував представник ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому він повідомив про те, що перебуває за межами України. 31.12.2024 на його електронну адресу було надіслано оскаржувану постанову. Зважаючи на викладене, а також те, що оскаржувану постанову він отримав лише 31.12.2024, просить поновити його строк на звернення до суду із даним позовом.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив того, що як слідує з оскаржуваної постанови розгляд справи відбувся 19.12.2024, при цьому у самій постанові вказано, що позивач у визначену дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув. Позивач в свою чергу, у своєму позові не зазначив про докази його явки 19.12.2024 на розгляд справи та таких суду не надано. Отримавши 28.12.2024 дзвінок з ІНФОРМАЦІЯ_2 він мав змогу поцікавитись станом розгляду справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, тим більше перебуваючи за межами України, однак про такі обставини позивач не зазначив. Також, як доказ отримання постанови 31.12.2024 надав до суду скрін-шот з електронної пошти, однак доказів того, що адреса з якої відправили постанову дійсно належить ІНФОРМАЦІЯ_2 суду не надано .
За таких обставин, судом першої інстанції визнано не поважними причини пропуску строку на подання позову про оскарження постанов про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а також те, що фактично вимоги ухвали про залишення заяви без руху від 14.01.2025 позивачем не виконані, що відповідно до ч.2 ст.123 та ч.5 ст.169 КАС України є підставою вважати позов неподаним та повернути його з доданими до нього документами позивачу.
Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, ч.1 ст.122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 ст.122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 286 КАС України визначено, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно із ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі,-протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Положеннями ст.289 КАС України визначено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Як вже зазначено вище, строк звернення до суду відповідно до ч.2 ст.122 КАС України обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути:
- день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи;
- день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує;
- день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії;
- день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Доказами, які свідчать про день, коли особа дізналася про порушення своїх прав, є розписка про одержання рішення, докази відправки та отримання кореспонденції, акт про відмову одержати документ (надати пояснення), довідки, складені особами, у випадках, передбачених законом.
Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо:
- особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені;
- рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання;
- про порушення її прав знали близькі їй особи.
При цьому, застосоване у ч.2 ст.122 КАС України словосполучення «повинна була дізнатися» не є тотожнім за змістом словосполученню «мала можливість дізнатися».
Так, апелянт наполягає на тому, що про існування оскаржуваної постанови №961 від 19.12.2024 року апелянту не було відомо допоки йому не зателефонували представники другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 та не надіслали її на його електронну пошту, оскільки адміністративне стягнення накладено за його відсутність, копію постанови він не отримував та, відповідно, підпис про отримання не ставив.
Апелянт повідомив, що знаходиться за кордоном, а тому 31.12.2024 року представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 була надіслана на електронну пошту апелянта постанова №961 від 19.12.2024 року по справі про адміністративне правопорушення. Як доказ отримання постанови 31.12.2024 року позивач надав до суду скрін-шот з електронної пошти.
Колегія суддів вважає, що оскільки оскаржувана постанова була винесена без присутності позивача, докази її вручення та/або направлення позивачу поштою відсутні, а єдиною датою, з якою пов'язується можливість позивача дізнатися про зміст оскаржуваної постанови, є 31.12.2024 року, а тому 10 денний строк звернення до суду з позовом про оскарження такої постанови має обчислюватися саме з 31.12.2024 року.
Враховуючи, що позивач отримав можливість дізнатися про зміст оскаржуваної постанови лише 31.12.2024 року, а з даним позовом звернувся до суду через систему «Електронний суд» 08.01.2025 року, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо пропуску позивачем строку на звернення з позовною заявою та наявності підстав для повернення позовної заяви.
При цьому, апеляційний суд вказує і на правову позицію Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.
Згідно із ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.
При цьому, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Враховуючи викладене вище, з метою недопущення ситуації позбавлення особи права допуску до правосуддя, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що дану справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування такої ухвали.
Згідно п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення скасувати.
Справу направити до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.