Справа № 120/10766/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
16 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідок про заробітну плату № 1204-02/3485 від 26.12.2012 та №1204-02/3486 від 26.12.2012, виданих Архівним відділом адміністрації міста Новий Уренгой, №АК-02/1814 від 24.12.2012 за період роботи в ТОВ "Газпром комплектація", №Ф10-09/1370 та № Ф10-09/1369 за серпень 2012 за період роботи в Управлінні по транспортуванню нафтопродуктів та інгібіторів з 01.01.1991 по 31.05.1996.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 19.06.2024 пенсію з урахуванням довідок про заробітну плату № 1204-02/3485 від 26.12.2012 та №1204-02/3486 від 26.12.2012, виданих Архівним відділом адміністрації міста Новий Уренгой, №АК-02/1814 від 24.12.2012 за період роботи в ТОВ "Газпром комплектація", №Ф10-09/1370 та № Ф10-09/1369 за серпень 2012 за період роботи в Управлінні по транспортуванню нафтопродуктів та інгібіторів з 01.01.1991 по 31.05.1996.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 по досягненню 23.05.2022 пенсійного віку (60 років), звернулась до органів Пенсійного Фонду з заявою про призначення пенсії за віком згідно із ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 15.07.2022 № 5705-5187/Б-02/8-0200/22 позивачку повідомлено про прийняте рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 023830018397 від 08.06.2022 про відмову у призначення пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 29 років.
Дане рішення позивач оскаржила до суду.
Рішенням від Вінницького окружного адміністративного суду від 23.12.2022 у справі № 120/9303/22, позов задоволений частково. Визнано протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 023830018397 від 08.06.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботу в районі Крайньої Півночі з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік шість місяців наступні період з 18.11.1982 по 07.01.1983, з 24.09.1985 по 02.06.1986, з 24.09.1986 по 15.07.1987, з 18.08.1987 по 21.09.1996 та з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому судовому рішенні, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.05.2022 про призначення пенсії за віком. В решті позовних вимог відмовити.
На виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області позивачу було призначено пенсію за віком з 24.05.2022 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач, вважаючи, що відповідач при обрахунку її пенсії протиправно не врахував районний коефіцієнт відносно періоду роботи в районах Крайньої Півночі, а також не врахував до заробітної плати північну надбавку згідно довідок № 1204-02/3485 від 26.12.2012, № 1204-02/3486 від 26.12.2012, № АК-02/1814 від 24.12.2012 № Ф10-09/1370 від серпня 2012 року, № Ф10-09/1369 від серпня 2012 року за період роботи в Управлінні по транспортуванню нафтопродуктів та інгібіторів з 01.01.1991 по 31.05.1996, позивач звернулась до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №120/15771/23 у задоволенні позову відмовлено.
У рішенні від 21.03.2024 суд дійшов висновку, що для розрахунку розміру пенсії позивач має право на врахування даних заробітної плати, однак, без врахування районного коефіцієнта і надбавки за роботу в районах Крайньої Півночі, проте доказів надання відповідних довідок відповідачу матеріали справи не містять.
19.06.2024 позивач звернулась із заявою про перерахунок їй пенсії з врахуванням довідок про заробітну плату за період її роботи в районі Крайньої Півночі з наданням необхідних довідок про заробітну плату.
У відповідь на звернення відповідач листом №9401-8462/Б-02/8-0200/24 від 02.07.2024 повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії. Так, у листі відповідач зазначив, що з огляду на те, що первинні документи, якими б підтверджувались дані довідок про заробітну плату позивачкою не надано, а також відсутні акти зустрічної перевірки з підтвердженням достовірності даних в довідках відомостей про заробітну плату даними первинного обліку, для здійснення перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати зазначеної у довідках, законні підстави для перерахунку пенсії відсутні.
Крім того, відповідач повідомив, що з 01.01.2023 рф припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону №1058.
Водночас листі йдеться, що Законом України “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» Україна зупинила дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписаної від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94 ВР, у відносинах, зокрема, з російською федерацією.
Разом з тим, Україна Законом України “Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року (далі - Конвенція 1961 року).
Конвенція 1961 року застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечень проти їх приєднання до Конвенції 1961 року.
Державою-учасницею Конвенції 1961 року є також російська федерація.
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції 1961 року єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Позивачка відмову Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вих. № 9401-8462/Б-02/8-0200/24 від 07.07.2024 вважає такою, що не відповідає вимогам законодавства, тому звернулась до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до п.1 ч 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до абз. 4 і 5 ч.1 ст. 40 Закону №1058-IV для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
В силу правового регулювання пп. 3 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (Порядок №22-1), для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Порядку №22-1).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 2.10 Порядку №22-1).
За обставин справи, позивачці на виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначена пенсія за віком з 24.05.2022 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В подальшому, 19.06.2024 позивач звернулась із заявою про перерахунок їй пенсії з врахуванням довідок про заробітну плату за період її роботи в районі Крайньої Півночі з наданням необхідних довідок про заробітну плату.
У відповідь на звернення відповідач листом № 9401-8462/Б-02/8-0200/24 від 02.07.2024 повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії.
Підставою для відмови відповідач вказав, що з огляду на те, що первинні документи, якими б підтверджувались дані довідок про заробітну плату позивачкою не надано, а також відсутні акти зустрічної перевірки з підтвердженням достовірності даних в довідках відомостей про заробітну плату даними первинного обліку, для здійснення перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати зазначеної у довідках не надано, тому відсутні законні підстави перерахунку пенсії.
Оцінюючи відмову позивачу у перерахунку пенсії, суд зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Законом України від 11 липня 1995 року за №290/95-ВР ратифіковано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15 квітня 1994 року (Угода від 15 квітня 1994 року).
Відповідно до ст. 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей, згідно з ст. 9 цієї Угоди, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.
Приписами п. 2 і 3 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Відповідно до ст. 11 Угоди від 13 березня 1992 року, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 за №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», прийнято рішення про вихід з цієї Угоди, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві; доручено Міністерству закордонних справ України в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з цієї Угоди.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 за №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України, слідує висновок, що денонсація Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993 означає, що вказані Угоди припинили породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цих Угод, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод.
Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2024 року у справі № 580/3576/22 вказав, що не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст. 13 Угоди).
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та Угода між Урядом України і урядом російської федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 підлягають застосуванню при призначенні пенсії позивачу, оскільки вказані Угоди були чинними на час роботи позивача в росії і позивач мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
Таким чином стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Крім того, приписами абз. 2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Так, позивачкою до пенсійного органу надані довідки про заробітну плату: № 1204-02/3485 від 26.12.2012 за період її роботи з січня 1983 року по грудень 1984 року, яку видано Архівним відділом адміністрації міста Новий Уренгой; № АК-02/1814 від 24.12.2012 за період її роботи з вересня 1985 року по травень 1986 року, яку видано ТОВ «Газпром комплектація»; №Ф10-09/1370 за серпень 2012 рік за період її роботи з серпня 1987 по грудень 1990 року та № Ф10-09/1369 за серпень 2012 за період роботи в Управлінні по транспортуванню нафтопродуктів та інгібіторів з 01.01.1991 по 31.05.1996, виданої Управлінням по транспортуванню нафтопродуктів та інгібіторів.
Вищезазначені довідки про заробітну плату містять посилання на первинні документи, на підставі яких їх було видано, підписані керівником та/або головним бухгалтером, містять печатки та адреси місцезнаходження відповідного підприємства, відтак підлягають врахуванню при обчисленні розміру пенсії.
Водночас, відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/9303/22, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивачу роботу в районі Крайньої Півночі з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік шість місяців наступні період з 18.11.1982 по 07.01.1983, з 24.09.1985 по 02.06.1986, з 24.09.1986 по 15.06.1987, з 18.08.1987 по 21.09.1996 та з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому судовому рішенні.
Таким чином, за результатами повторного розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення про призначення позивачу пенсії, зараховано спірні періоди роботи до страхового стажу, однак при обчисленні пенсії пенсійним органом не враховано заробітну плату (дохід) за період страхового стажу позивача на території російської федерації.
Колегія суддів вважає вірною позицію суду першої інстанції, що неможливість відповідачем провести перевірку відомостей зазначених у довідках про розмір заробітної плати не може бути підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії, оскільки такі обставини виникли не з вини позивача та останній не може вплинути на них.
Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2024 року у справі № 580/3576/22 взяв до уваги, що в Україні введено воєнний стан. Акціонерне товариство "Укрпошта" з 24 лютого 2022 року припинило приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень з призначенням до російської федерації, тому позивач не може з об'єктивних причин надіслати до компетентного органу російської федерації відповідний запит та отримати в підтвердження інші відомості.
Право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання (перерахунок) пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.
У постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку: "посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні".
З огляду на вище викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обгрунтованість вимоги позивача про врахування довідок про її заробітну плату при призначенні пенсії, тому дії щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком є протиправними.
Отже, з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплатити позивачці з 19.06.2024 пенсію з урахуванням довідок про заробітну плату № 1204-02/3485 від 26.12.2012, видану Архівним відділом адміністрації місті Новий Уренгой, №1204-02/3486 від 26.12.2012, видану Архівним відділом адміністрації міста Новий Уренгой, № АК-02/1814 від 24.12.2012 за період роботи в ТОВ “Газпром комплектація»; №Ф10-09/1370 за серпень 2012 за період роботи в Управлінні по транспортуванню нафтопродуктів та інгібіторів, № Ф10-09/1369 за серпень 2012 за період роботи в Управлінні по транспортуванню нафтопродуктів та інгібіторів з 01.01.1991 по 31.05.1996.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.