про повернення апеляційної скарги
Справа № 240/19384/24
15 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б.
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року прийнято звіт про виконання судового рішення.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 17 березня 2025 року залишено апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в десятиденний строк усунути недоліки апеляційної скарги.
26 березня 2025 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, мотивоване тим, що судовий збір при зверненні з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, прийнятої за результатом розгляду заяви з питань, визначених у статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає сплаті як такий.
Розглянувши подане клопотання, суд не погодився з наведеними доводами та зазначив, що подання апеляційної скарги скарги на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року судовий збір підлягає сплаті.
Тому ухвалою від 27 березня 2025 року було продовжено апелянту строк на усунення недоліків.
04 квітня 2025 року від представника апелянта до суду надійшла заява про усунення недоліків, де апелянт повторно посилається на відсутність підстав для сплати судового збору.
Дослідивши доводи поданої заяви, колегія суддів вказує наступне.
Великою Палатою Верховного Суду уже вирішувалося питання сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. Так, у пунктах 5.1, 5.2 постанови від 28.05.2018 у справі № 915/955/15 зазначено, що підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України "Про судовий збір" справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
В силу приписів пункту першого частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Оскільки, застосування положень Закону України "Про судовий збір" у питанні сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу вже вирішено Великою Палатою Верховного Суду, то під час розгляду цієї справи підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, висловлені саме у складі Великої Палати. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила у господарській справі, однак Закон України "Про судовий збір" в цій частині є універсальним і не розрізняє підходи до вирішення питання сплати судового збору залежно від юрисдикції. Відтак такі висновки повинні бути застосовані і під час вирішення цієї адміністративної справи.
Вказана правова позиція була неодноразово висловлена і в постановах Верховного Суду від 13.04.2022 у справі №204/827/17, від 09.02.2023 у справах №380/22710/21, №120/3532/21, від 04.07.2023 у справі №160/1712/21 та від 14.12.2023 року у справі №400/1415/20, в яких Суд відзначив, що положення 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", де визначено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу адміністративного суду, стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали адміністративного суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України "Про судовий збір" справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач оскаржує ухвалу суду першої інстанції, поданої в порядку ст. 382 КАС України, а отже за таких обставин судовий збір підлягає сплаті незалежно від того, яке питання та/або яку заяву чи клопотання було вирішено судом першої інстанції оскаржуваною ухвалою.
Таким чином, суд відхиляє доводи апелянта щодо відсутності обов'язку щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року.
Відтак, станом на 15 квітня 2025 року апелянтом вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не виконанні.
Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Керуючись ст.ст.169, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд
1. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
3. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.