Справа № 240/22610/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шувалова Тетяна Олександрівна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
16 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №1109483-2411-0626-UA18060090000061708 від 31.10.2024 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300 у розмірі 134891,25 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №1109491-2411-0626-UA18060090000061708 від 31.10.2024 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300 у розмірі 139041,75 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з оскаржуваними рішеннями не погоджується та вважає їх протиправними, посилаючись на те, що нерухоме майно, яке належить йому на праві власності, у відповідності до абз. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки використовується ним безпосередньо сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 року позов задоволено .
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що позивач не надав належні докази того, що він: - використає споруду безпосередньо для виробництва сільськогосподарської продукції; - є сільськогосподарським товаровиробником - підприємцем та займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Таким чином, позивач має зобов'язання щодо сплати відповідного податку, а спірні податкові повідомлення рішення прийнято та застосовано контролюючим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України а позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.
08 квітня 2025 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві позивач просить відмовити Відповідачу у задоволенні апеляційної скарги. Вказує, що Позивач є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні ПК України, Закону № 2238-III та Закону №575-VI, а належні позивачу як єдиному засновнику та керівнику приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «НИВА», код ЄДРПОУ 01051318 на праві власності об'єкти нерухомості є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, а тому такі не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є засновником та керівником приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «НИВА», код ЄДРПОУ 01051318, основним видом економічної діяльності згідно КВЕД 01.41 є розведення великої рогатої худоби молочних порід. Окрім цього, згідно КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.42 розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; 01.46 розведення свиней; 01.50 змішане сільське господарство; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.09.2016, позивачу належать на підставі приватної власності нежитлові будівлі: приміщення корівників літ. «А» загальною площею 5218,8 кв.м. (адреса: АДРЕСА_1 ); приміщення комори літ «Б», загальною площею 585,0 кв.м. (адреса: АДРЕСА_1 ); приміщення комори літ. «В», загальною площею 568,0 кв.м. (адреса: АДРЕСА_1 ); приміщення свинарника літ. «Г», загальною площею 714,0 кв.м. (адреса: АДРЕСА_1 ); приміщення майстерні літ. «Д», загальною площею 1215,2 кв.м. (адреса: АДРЕСА_1 ). Комплекс нежитлових будівель та споруд, що перебувають у власності позивача розташовані на земельних ділянках з цільовим призначенням «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».
Відповідно до рішення Коростенської міської ради від 10.06.2021 №326 «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2022 рік» встановлено на території Коростенської територіальної громади податки і збори: відповідно до додатку 1 до Рішення сесії Коростенської міської ради №326 визначено, що будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку, звільнені від оподаткування відповідно до пп. «ж» п.п. 266.2.2 статті 266 ПК України.
31.10.2024 Головним управлінням ДПС у Житомирській області винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ф» №1109483-2411-0626-UA18060090000061708, яким нараховано позивачу суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачуваний фізособами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" за 2022 рік у сумі 134891,25 грн та №1109491-2411-0626-UA18060090000061708 за 2023 рік у сумі 139041,75 грн.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Статтею 67 Конституції України, закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з пп.266.1.1, 266.1.2 п.266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, умовою звільнення подібних об'єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Встановлена пп. «ж» п. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Застосування пп. «ж» п. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність таких умов: власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель); безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
Такий правовий висновок сформував Верховний Суд у постанові від 21 травня 2024 року у справі № 600/5153/23, у постанові від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19.
Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Отже, згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.
При цьому, Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Загальні підходи щодо визначення поняття "сільськогосподарського виробника" сформульовані у постановах Верховного Суду, зокрема від 01.04.2021 у справі № 820/6752/16, від 17.02.2021 у справі №820/3707/17, від 24.04.2020 у справі № 540/2206/19, від 10.04.2020 у справі № 823/1751/17.
У цих постановах Верховний Суд зазначав, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно - правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Разом з тим, визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у ст.1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 № 2238-III під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Також, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Застереження в п. п. 14.1.235 п. 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.
Поряд з цим, поняття "сільськогосподарський товаровиробник", що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у п. п. 14.1.235п. 14.1 ст. 14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п. 5.3 статті 5 ПК України.
Вказане свідчить, що в розумінні п. п."ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають юридичні/фізичні особи, які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Слід також зазначити, що Національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року № 457, до сільськогосподарської діяльності відносить рослинництво і тваринництво.
Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов'язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).
Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 № 820/3556/17, від 10.04.2020 № 823/1751/17, від 24.04.2020 № 540/2206/19 від 17.02.2021 № 820/3707/17 та від 22.04.2021 № 822/3289/17.
Верховний Суд у постановах від 21.05.2024 у справі № 600/5153/23-а, від 24.07.2024 у справі №400/2283/20 аналізуючи положення підпункту ж 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в частині визначення сільськогосподарський товаровиробник, зазначив, що це поняття, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу Спрощена система оподаткування, облік та звітність, тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ Податок на майно).
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Верховний Суд, розглядаючи подібну за предметом спору справу №540/2206/19, у постанові від 24.04.2020 та вирішуючи питання щодо пільги фізичної особи, передбаченої підпунктом «ж», зазначив, що на користь висновку, що нормою пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачена податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.
Так, у цій справі позивач наполягає на тому, що він займається сільськогосподарською діяльністю і є сільськогосподарським товаровиробником, а тому звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Матеріалами справи встановлено, що, позивач є засновником та керівником приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «НИВА», код ЄДРПОУ 01051318 з правом здійснення видів господарської діяльності за кодами КВЕД 01.41 розведення великої рогатої худоби молочних порід; КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.42 розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; 01.46 розведення свиней; 01.50 змішане сільське господарство; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
ОСОБА_1 на виконання ухвали суду надано документи, що підтверджують наявність земельних ділянок на яких проводиться сільськогосподарська діяльність, документи що підтверджують отримані доходи від сільськогосподарської діяльності, а також документи, що підтверджують наявність основних засобів для проведення сільськогосподарської діяльності та трудових ресурсів, податкові декларації платника єдиного податку, тощо.
Зазначене підтверджує, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.09.2016, позивачу належать на підставі приватної власності нежитлові будівлі: приміщення корівників літ. «А» загальною площею 5218,8 кв.м. (адреса: АДРЕСА_1 ); приміщення комори літ «Б», загальною площею 585,0 кв.м. (адреса: АДРЕСА_1 ); приміщення комори літ. «В», загальною площею 568,0 кв.м. (адреса: АДРЕСА_1 ); приміщення свинарника літ. «Г», загальною площею 714,0 кв.м. (адреса: АДРЕСА_1 ); приміщення майстерні літ. «Д», загальною площею 1215,2 кв.м. (адреса: АДРЕСА_1 ).
Комплекс нежитлових будівель та споруд, що перебувають у власності позивача розташовані на земельних ділянках з цільовим призначенням «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» та не передані власником в оренду, лізинг, позичку.
Доводи відповідача щодо сумніву у приналежності об'єктів нерухомого майна (код 1271) до будівель сільськогосподарського призначення спростовуються наданими позивачем доказами.
Отже, позивач у розумінні діючого законодавства є сільськогосподарським товаровиробником. На праві приватної власності, позивачу належать об'єкти нерухомості, які використовуються позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, при цьому, такі об'єкти не здаються в оренду, лізинг, позичку. Вказане нерухоме майно використовується безпосередньо позивачем в процесі виробництва, що обумовлює висновок про відсутність підстав для застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.07.2024 по справі № 400/2283/20, від 24.07.2024 № 400/2283/20.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкові повідомлення-рішення форми «Ф» ГУ ДПС у Житомирській області від 31.10.2024 №1109483-2411-0626-UA18060090000061708 та №1109491-2411-0626 UA18060090000061708 винесені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.