Справа № 240/11517/24
Головуючий у 1-й інстанції: Горовенко Анна Василівна
Суддя-доповідач: Моніч Б.С.
16 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №064250009017 від 07.05.2024 про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 30.04.2024 пільгову пенсію за віком відповідно до вимог п."а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30.04.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Однак відповідач листом повідомив про відмову у призначенні пенсії з підстав недосягнення встановленого законодавством пенсійного віку - 60 років та відсутності права на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону.
Позивач вважає, що періоди роботи за Списком №1 мають бути зараховані до пільгового стажу роботи при призначенні пенсії, оскільки документально підтверджені відповідними записами у трудовій книжці.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №064250009017 від 07.05.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди роботи з 01.01.2005 по 30.06.2014 у ЗАТ "Кримський ТИТАН" та призначити з 30.04.2024 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.1. ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який має статус внутрішньо переміщеної особи, 30 квітня 2024 року звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області та 07.05.2024 прийнято рішення №064250009017 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з не досягненням встановленого законодавством пенсійного віку 60 років.
В зазначеному рішенні вказано, що страховий стаж заявника становить 32 роки 04 місяці 05 днів.
До страхового стажу згідно із записами трудової книжки від 12.11.1990 НОМЕР_1 не зараховано період роботи з 16.08.1993 по 16.02.1994, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, яка здійснила запис про звільнення з роботи.
Вважаючи відмову відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що записи у трудовій книжці містять відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме зазначено інформацію про проведення атестації робочих місць, що свідчить про підтвердження умов праці у вказаний період як такий, що є шкідливими та робота в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Водночас, період роботи позивача з 01.01.2005 по 30.06.2014 підтверджується даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та співпадають із записами у трудовій книжці в сукупності, тому відповідно підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1.
Суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено право позивача на зарахування до пільгового стажу періодів його роботи за Списком №1, а саме: 01.01.2005 по 30.06.2014 (загалом понад 9 років 6 місяців), що становить не менше половини відповідного стажу передбаченого ст. 13 Закону №1788-ХІІ (5 років), позивач має право на зменшення віку, передбаченого статтею 12 цього Закону (50 років), за кожний повний рік такої роботи на 1 рік.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області оскаржило його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільскій області є правомірними, оскільки відсутня довідка уточнююча пільговий характер робіт згідно додатку 5 Порядку №637 та копії (виписки) наказів про проведення атестації робочих місць. До страхового стажу також не зараховано період роботи з 16.08.1993 по 16.02.1994, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, яка здійснила запис про звільнення з роботи. За наданими документами та згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку страховий стаж становить 32 роки 04 місяці 05 днів. Станом на дату звернення за призначенням пенсії позивач не досягнув встановленого законодавством пенсійного віку - 60 років, право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону було відсутнє.
Крім того, вказує, що на даний час питання, щодо призначення пенсій (відновлення/продовження пенсійних виплат) особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя в умовах відсутності документів, необхідних для визначення умов призначення пенсій (відновлення/продовження пенсійних виплат), законодавчо не врегульовано.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спірні правовідносини регулюються Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV, Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Частинами 1 -2 статті 24 Закону України №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 №383, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за статтею 114 Закону № 1058-ІV, є належність професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та наявність необхідного страхового та пільгового стажу.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, (далі також - Порядок № 442) та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі також - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до п. 4.2 Порядку №383 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Фактично підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах стала відсутність необхідного пільгового стажу.
Як вказує Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у зв'язку з неврахуванням органом Пенсійного фонду України до пільгового стажу за Списком №1, згідно із записами трудової книжки від 12.11.1990 НОМЕР_1 , періоду роботи з 01.01.2005 по 30.06.2014 в ЗАТ "Кримський ТИТАН", оскільки відсутня довідка уточнююча пільговий характер робіт згідно з додатком 5 Порядку № 637 та копії (виписки) наказів про проведення атестації робочих місць.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Верховний Суд неодноразово розглядав справи з таким предметом спору, зокрема, у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 336/6112/16-а, від 31 жовтня 2019 року у справі № 688/4170/16-а, від 18 травня 2021 року у справі № 229/2330/17, від 24 червня 2021 року у справі № 758/15648/15-а та від 20 вересня 2022 року у справі № 291/1321/17, Верховний Суд дійшов висновку про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Згідно із записами трудової книжки позивача від 12.11.1990 серії НОМЕР_1 від 12.11.1990 ОСОБА_1 працював зокрема:
- у період з 01.01.2005 по 24.05.2012 у ЗАТ "Кримський ТИТАН" складальником-пакувальником 2 розряду в 3-є відділення, крім того на підставі наказу №66 від 30.12.2004 та №1173 від 30.12.2009 була проведена атестація робочого місця за списком №1, про що містяться відмітки в трудовій книжці між записом №19 та №20;
- у період з 25.05.2012 по 30.06.2014 у ЗАТ "Кримський ТИТАН" слюсарем-ремонтником 3, 4 розряду в цеху пігментного двуокису титана №2, крім того на підставі наказу №1173 від 30.12.2009 та №151 від 25.02.2014 була проведена атестація робочого місця за списком №1, про що містяться відмітки в трудовій книжці між записом №22 та №23 про звільнення.
Вказані записи засвідчені чіткими відтисками печаток підприємств та підписами уповноважених осіб та не містять виправлень/підтирань, які б давали підстави для сумніву у їх правдивості.
Записи у трудовій книжці містять відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме зазначено інформацію про проведення атестації робочих місць, що свідчить про підтвердження умов праці у вказаний період як такий, що є шкідливими та робота в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Водночас відповідач не посилається на встановлені ним обставини, які б могли свідчити, що у спірні періоди позивач працював з неповним робочим днем або не у шкідливих умовах.
Окрім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.04.2022 у справі №423/3259/16-а, у якій зазначено, що покликання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що зарахувати спірний стаж роботи позивача є неможливим у зв'язку з відсутністю пільгової довідки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки підприємство знаходиться на території, яка не контролюється українською владою і на якій органи виконавчої влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, позивач не має доступу до архівів установ та підприємств на цій території. Такі обставини не можуть покладати надмірного тягаря на позивача щодо підтвердження стажу його роботи та створювати перешкоди у реалізації права на пенсійне забезпечення. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що наявний у позивача пільговий стаж підтверджено записами трудової книжки, яка містить відповідні записи, в тому числі щодо повного робочого дня під землею, та яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а тому підстави для додаткового підтвердження стажу позивача відповідно до Порядку №637 відсутні.
Разом з цим суд відмічає, що згідно з вимогами статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Тобто, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємства, в якому працював позивач, або архівних установ для отримання відомостей щодо спірного періоду роботи позивача.
Водночас, період роботи позивача з 01.01.2005 по 30.06.2014 підтверджується даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та співпадають із записами у трудовій книжці в сукупності, тому відповідно підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1.
Підсумовуючи наведене, з урахування не зарахованих відповідачем періодів роботи ОСОБА_1 до спеціального стажу та наявними в матеріалах справи доказами підтверджено право позивача на зарахування до пільгового стажу періодів його роботи за Списком №1, а саме: 01.01.2005 по 30.06.2014 (загалом понад 9 років 6 місяців).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №064250009017 від 07.05.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підлягає скасуванню.
Як зазначалося вище, відповідно до ст.13 Закону №1788 ХІІ, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.
Враховуючи, що позивач має стаж роботи за Списком №1 9 років 6 місяці, що становить не менше половини відповідного стажу передбаченого ст. 13 Закону №1788-ХІІ (5 років), позивач має право на зменшення віку, передбаченого статтею 12 цього Закону (50 років), за кожний повний рік такої роботи на 1 рік.
Таким чином ОСОБА_1 має право на зменшення пенсійного віку на 9 років, тому набув права на призначення пенсії з 51 року (60-9).
З огляду на встановлені судом обставини, а також те, що станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії - 30.04.2024, позивачу виповнилося 54 роки, загальний страховий стаж становить понад 32 роки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що він має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, а тому відповідач необґрунтовано відмовив позивачу в призначенні пенсії з посиланням на недосягнення віку, встановленого ст. 114 Закону №1058.
Щодо аргументів скаржника про те, що згідно паспорту серії НОМЕР_2 гр. ОСОБА_1 з 27.02.1998 року зареєстрований в АР Крим, колегія суддів зазначає, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 7).
З 22.11.2014 набрав чинності Закон України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб № 1706-VII від 20.10.2014 (далі - Закон № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами (ч. 1 ст. 14 Закону № 1706-VII).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. 1). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Доказів того, що позивач отримав громадянство російської федерації та одержував пенсію в органах пенсійного забезпечення російської федерації, суду не надано.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Пічкур проти України, пунктом 54 якого зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном, та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач як громадянин України має право на отримання пенсії відповідно до законодавства України, за місцем реєстрації фактичного проживання.
Також безпідставними є аргументи скаржника щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 16.08.1993 по 16.02.1994 через відсутність підпису відповідальної особи, яка здійснила запис про звільнення з роботи, адже відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, що також відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та від 06.03.2018, 29.03.2019, у справі № справа № 548/2056/16-а, у справі № 754/14898/15-а.
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди роботи з 01.01.2005 по 30.06.2014 у ЗАТ "Кримський ТИТАН" та призначити з 30.04.2024 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.1. ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з огляду на наступне.
Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Тернопільській області, рішенням якого відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Відтак, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Тернопільській області.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року по справі № 500/1216/23.
Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У зв'язку із зазначеним, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з зобов'язанням ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди роботи з 01.01.2005 по 30.06.2014 у ЗАТ "Кримський ТИТАН" та призначити з 30.04.2024 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.1. ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини 3 статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині, ухвалити в скасованій частині нове рішення.
В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди роботи з 01.01.2005 по 30.06.2014 у ЗАТ "Кримський ТИТАН" та призначити з 30.04.2024 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.1. ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалити в цій частині нову постанову, якою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 періоди роботи з 01.01.2005 по 30.06.2014 у ЗАТ "Кримський ТИТАН" та призначити з 30.04.2024 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.1. ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.