Справа № 713/4779/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кириляк А.Ю.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
15 квітня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,
представника відповідача: Гроссу Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 04 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СРП ВП № 4 м.Герца ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області Бумбак Івана Олеговича, Головне Управління національної поліції у Чернівецькій області про накладення адміністративного стягнення,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову серії БАД №132924/2135 від 11.10.2024 року винесену інспектором СРПП ВП №4 (м.Герца) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області старшим лейтенантом поліції Бумбак І.О. про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що порушення зазначеного у вказаній постанові вона не вчиняла, з постановою не ознайомлена та її не підписувала.
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 04 березня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне Управління національної поліції у Чернівецькій області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
14 квітня 2024 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача, в якому остання вказала на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв'язку із чим просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, надавши клопотання про відкладення розгляду справи.
Зважаючи, що суд не визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, колегія суддів з урахуванням вимог ч. 2 ст. 313 КАС України вважає за можливим здійснити розгляд справи за наявної явки сторін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою серії БАД №132924/2135 від 11.10.2024 року винесену інспектором СРПП ВП №4 (м.Герца) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області старшим лейтенантом поліції Бумбак І.О., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП за те, що вона 11.10.2024 року близько 20.00 год., керуючи транспортним засобом MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 у с.Тереблече по вул.Головна, перетнула дорожню розмітку 1.1 Вузька суцільна лінія, чим порушила п.п.8.5 ПДР України (Правила дорожнього руху), Регулювання дорожнього руху.
Позивач не погоджується із даною постановою, та зазначає що вказаного правопорушення вона не скоювала, а тому звернулася за захистом своїх прав до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів скоєння позивачем зазначеного у оскаржуваній постанові правопорушення.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.
Правилами дорожнього руху України (далі - ПДР України) визначається порядок дорожнього руху на всій території України, за порушення якого особи несуть відповідальність передбачену законодавством.
Згідно п.1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Будь-яких клопотань про витребування та дослідження інших доказів, крім тих, що досліджувались судом в ході розгляду справи, позивачем, відповідачем та представником співвідповідача заявлено не було.
Частиною 1 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Об'єктивною стороною правопорушення, за яке було притягнуто до відповідальності позивача, є порушення правил дорожнього руху, а саме порушення розмітки проїзної частини доріг.
Відповідно до п.8.5.1 ПДР України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил.
Детальний опис груп і значень дорожньої розмітки наведений у розділі 34 «Дорожня розмітка» ПДР України.
Підрозділом 1 розділу 34 ПДР України передбачено, що лінії горизонтальної розмітки мають білий колір. Суцільними лініями горизонтальної розмітки є, зокрема, лінії 1.1 (вузька суцільна лінія) та 1.3 (подвійна суцільна лінія).
У пункті 34 ПДР України вказано, що лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється.
Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», визначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхиленні інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані, як докази у справі.
Як встановлено судом, об'єктивних доказів, свідчень або інших відомостей, необхідних для вирішення справи про наявність обставин порушення позивачем п.8.5 ПДР України відповідачем зібрано не було.
У даному випадку для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, фотознімки, відеозапис події, тощо.
Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України, згідно якої усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.122 КУпАП, прямих, безспірних і безсумнівних доказів її вини в ході судового засідання не добуто, вини в судовому засіданні не встановлено, крім того суду не надано достатньо доказів про вчинення нею правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП - тому провадження по справі слід закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Щодо твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області не було стороною у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Так, дійсно, позивач подав позовну заяву до суду 20 грудня 2024 року та відповідачем зазначив лише інспектора СРПП ВП № 4 м.Герца ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції Бумбак Івана Олеговича.
Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2024 року відкрито провадження у вказаній справі.
У подальшому, 13 лютого 2025 року, представник позивача, адвокат Дембіцький П.Д., подав суду клопотання про залучення по справі в якості співвідповідача Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області.
Апелянт визнає, що 24 лютого 2025 року до кабінету ГУНП в Чернівецькій області в підсистемі Електронний суд надійшла повістка про виклик до суду по вказаній справі в якості відповідача на 04 березня 2025 року на 12 год.00 хв. При цьому, копії позовної заяви з додатками та ухвали про залучення в якості відповідача по справі, ГУНП в Чернівецькій області не отримало.
04 березня 2025 року на розгляд справи до суду представник ГУНП в Чернівецькій області не з'явився.
04 березня 2025 року Вижницький районний суд Чернівецької області прийняв рішення по суті спору. У вказаному рішенні чітко зазначено, що ГУНП в Чернівецькій області є відповідачем по справі. Копія вказаного рішення була направлена ГУНП в Чернівецькій області, як відповідачу, в його електронний кабінет та отримана ним 04 березня 2025 року о 18 год.10 хв. про що зазначає апелянт в апеляційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції дійсно були допущені процесуальні порушення, а саме не направлено ГУНП в Чернівецькій області, як відповідачу, копію позовної заяви з додатками та не запропоновано подати відзив на позовну заяву.
Разом із тим, колегія суддів наголошує, що ГУНП в Чернівецькій області, як відповідач, отримало повістку про виклик до суду та в період із 24 лютого 2025 року по 04 березня 2025 року (9 днів) мало змогу ознайомитися з матеріалами справи, отримати копії необхідних документів, подати свої доводи по суті спору та забезпечити явку свого представника для участі у справі, однак цього не зробило.
Колегія суддів наголошує, що ГУНП в Чернівецькій області, як відповідач, подало апеляційну скаргу в якій також мало можливість висловити свою позицію по суті спору та надати докази винуватості позивача у скоєнні правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Однак також цього не зробило. Також, ГУНП в Чернівецькій області, як відповідач, та як апелянт, мало можливість ознайомитися з матеріалами справи в суді апеляційної інстанції та отримати їх копії.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, не є такими, щоб скасовувати по суті вірне рішення суду першої інстанції, оскільки порушене право відповідача поновлене судом апеляційної інстанції.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 04 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.