Справа № 620/1210/25 Головуючий у І інстанції - Падій В.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
16 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Бужак Н.П., Коротких А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 07 жовтня 2024 року, з встановленням базового місяця - березень 2018 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 07 жовтня 2024 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, та виплатити з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року позовну заяву повернуто Позивачу.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою судді суду першої інстанції про повернення позовної заяви, та посилається на порушення останнім норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Зокрема, ОСОБА_1 вказує на те, що відповідно до витягу з наказу № 277о/с від 07.10.2024 з Позивачем припинено (розірвано) контракт та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення за посадою штаб-сержанта, який перебував у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 звільненого відповідно до підпункту «д» пункту три частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з військової служби на підставі наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.09.2024 року № 50о/с у запас (у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), 07 жовтня 2024 року.
Проте, у період з 01.01.2024 по 07.10.2024 Позивачу невірно було здійснено обчислення та виплата індексації грошового забезпечення, а саме без встановлення належного базового місяця (березень 2018 року).
Про порушене право Позивач дізнався з листа Відповідача від 17.12.2024 № 41/9-416-К-111А3, яким було повідомлено, що з січня 2015 року проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Також наголошено, що Позивач проходив військову службу, що значно ускладнювало його можливість на вчасне звернення до суду для захисту своїх прав. Крім того, Позивач тривалий період перебував у полоні (з 24.02.2022 по 03.01.2024, що підтверджується наказом про звільнення) і після продовжив виконувати свій обов'язок щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, що фізично та психологічно унеможливило дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з ч. 2 ст. 312 КАС України, якою, зокрема, передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення позовної заяви розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повертаючи позовну заяву, суддя суду першої інстанції виходив з того, що зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, правову природу спірних коштів, тримісячний строк звернення з дати, коли Позивач міг дізнатися про порушення своїх прав, за вказаний період пропущено.
Суд першої інстанції не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення Позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнав поважними вказані причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком судді суду першої інстанції в оскаржуваній частині, і зазначає таке.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704, що набрала чинності 01.03.2018, та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років (далі - Постанова № 704).
Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП, зокрема частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено суддею суду першої інстанції, відповідно до витягу з наказу № 277о/с від 07.10.2024 з Позивачем припинено (розірвано) контракт та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення за посадою штаб-сержанта, який перебував у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 звільненого відповідно до підпункту «д» пункту три частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з військової служби на підставі наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.09.2024 року № 50о/с у запас (у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), 07 жовтня 2024 року.
Проте, Відповідачем, в порушення ч. 1 статті 116 Кодексу законів про працю України про суми, нараховані та виплачені Позивачу при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) письмово не повідомлено та при звільненні Позивача, виплату всіх сум, що належать йому в день звільнення проведено не було.
Позивач, через адвоката звернувся до Відповідача з адвокатським запитом від 03.12.2024 № 540 з проханням надати інформацію про нарахування грошового забезпечення Позивачу за період з січня 2015 року до дати звільнення, з наданням розрахункових листів, надати довідку про нарахування індексації грошового забезпечення Позивачу за період з січня 2015 року до дати звільнення.
Листом від 17.12.2024 № 41/9-416-К-111А3 Відповідачем було повідомлено Позивача, що з січня 2015 року проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Таким чином, про порушене право Позивач дізнався з листа Відповідача від 17.12.2024 № 41/9-416-К-111А3, позовну заяву подано 28.01.2025, тобто в межах строку, визначеного частиною 2 статті 233 КЗпП.
Також Позивачем наголошено, що він проходив військову службу, що значно ускладнювало його можливість на вчасне звернення до суду для захисту своїх прав. Крім того, Позивач тривалий період перебував у полоні (з 24.02.2022 по 03.01.2024, що підтверджується наказом про звільнення) і після продовжив виконувати свій обов'язок щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, що фізично та психологічно унеможливило дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29 листопада 2024 року у справі № 120/359/24 проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби.
Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів у даній адміністративній справі вважає неправомірним висновок судді суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про передчасність постановлення суддею суду першої інстанції ухвали 17 березня 2025 року про повернення позовної заяви та, як наслідок, наявність підстав для її скасування на підставі пункту 1 частини 1 статті 320 КАС України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 169, 241, 242, 243, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року про повернення позовної - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
А.Ю. Коротких