Справа № 620/9278/24 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.
16 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У липні 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23 травня 2024 року за № 253350004272 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи на посаді машиніста екскаватора в корпорації "Укртрансбуд" з 01 серпня по 30 листопада 2010 року, з 01 липня по 30 листопада 2011 року, з 01 по 31 серпня 2012 року, з 01 по 31 грудня 2012 року, з 18 по 28 лютого 2013 року, з 01 по 30 квітня 2013 року, з 01 по 30 червня 2013 року, з 01 по 31 грудня 2013 року, з 03 по 06 січня 2014 року, з 08 по 16 січня 2014 року, з 01 червня по 31 серпня 2014 року, з 01 по 31 жовтня 2014 року, з 01 грудня 2014 року по 31 липня 2016 року, з 01 січня 2017 року по 12 лютого 2020 року на пільгових умовах за Списком № 1 в полуторному розмірі та призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV з 05 травня 2024 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.
Щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу позивача вказані періоди роботи відповідач звертає увагу, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Натомість, пенсійний орган, який первинно розглядав заяву, в подальшому не має доступу до електронної пенсійної справи, i у випадку зобов'язання його судом вчинити певнi дiї, як то зарахувати певнi перiоди до стажу, повторно розглянути заяву або призначити пенсію, цей орган позбавлений можливості вчинити такi дії внаслiдок вiдсутностi доступу до електронної пенсiйної справи.
Також відповідач наголошує, що відповідно до пункту 10 Наказу № 383 від 18 листопада 2005 "Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. Як наслідок, оскаржуване рішення, на думку відповідача, є правомірним тому що позивач виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці не надавав.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що таку необхідно залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення пенсійного віку звернувся до відділу обслуговування громадян № 5 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком, що підтверджується заявою та розпискою-повідомленням від 15 травня 2024 року. В заяві просив періоди роботи у корпорації "Укртрансбуд" з 12 липня 2010 року по 12 лютого 2020 року зарахувати на пільгових умовах за Списком № 1 в пільговому обчисленні (а. с. 13-14).
За принципом екстериторіальності документи були розглянуті ГУ ПФУ в Донецькій області та прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком №253350004272 від 23 травня 2024 року в зв'язку з недостатністю страхового стажу. У рішенні зазначено, що для виходу на пенсію за віком позивачу необхідно мати стаж 31 рік, а його стаж за обрахунком відповідача становить 29 років 03 місяці 22 дні. До страхового стажу не зараховано періоди роботи в пільговому обчисленні за Списком № 1 на посаді машиніста екскаватора в корпорації "Укртрансбуд" з 01 серпня по 30 листопада 2010 року, з 01 липня по 30 листопада 2011 року, з 01 по 31 серпня 2012 року, з 01 по 31 грудня 2012 року, з 18 по 28 лютого 2013 року, з 01 по 30 квітня 2013 року, з 01 по 30 червня 2013 року, з 01 по 31 грудня 2013 року, з 03 по 06 січня 2014 року, з 08 по 16 січня 2014 року, з 01 червня по 31 серпня 2014 року, з 01 по 31 жовтня 2014 року, з 01 грудня 2014 року по 31 липня 2016 року, тому що атестація робочих місць на підприємстві не проводилася (а. с. 24).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що проведення атестації робочих місць та її своєчасність не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
За приписами статті 11 Закону № 1058-IV застрахованими особами є громадяни, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру. За осіб, які працюють на вищезазначених умовах, страхувальник (роботодавець) зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати до солідарної системи в установлені строки та в повному обсязі страхові внески від об'єкту для їх нарахування.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні приписи містить пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно частин першої, другої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
На виконання пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження" від 10 вересня 2008 року № 831 передбачено, що особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, час роботи зараховується до стажу роботи і вислуги років в полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію на віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36).
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Пунктом 22.1-1г вказаного Списку № 1 передбачено право на пенсію на пільгових умовах для працівників, зайнятий повний робочий день у зоні відчуження на підприємствах, в установах і організаціях, перелік яких затверджується Мінприроди за погодженням з Мінсоцполітики та МОЗ {Установити, що визначеним в позиції 22.1-1г працівникам призначається пенсія за віком на пільгових умовах починаючи з 1 січня 2010 року згідно з Постановою КМ № 173 (173-2010-п) від 24.02.2010}.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461 затверджено, зокрема, Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
До вказаного списку віднесено роботи в зоні відчуження: працівники, зайняті на роботах у зоні відчуження, сумарна щільність забруднення території якої радіонуклідами становить 100 кБк/м2 і більше.
Як підтверджено матеріалами справи, Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України № 576 від 13.03.2012 року затверджено Перелік підприємств, установ і організацій зони відчуження, працівники яких зайняті повний робочий день, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1. До вказаного списку увійшла Корпорація "Укртрансбуд" (код ЄДРПОУ 31071140) із зазначенням основного виду діяльності, які здійснюються у зоні відчуження - за договорами з підприємствами зони відчуження - загальне будівництво об'єктів (нові роботи, роботи щодо заміни, реконструкції та відновлення) (а. с. 26).
Як підтверджено копією трудової книжки НОМЕР_1 та Довідкою від 03 травня 2019 року № 726/05, позивач з 12 липня 2010 року по 12 лютого 2020 року працював машиністом екскаватора 6 розряду у Корпорації "Укртрансбуд" (а. с. 18, 20).
Згідно довідки ДСП "ЕКОЦЕНТР" від 18 червня 2024 року № 211/08.04/1107-24, позивач у період 2010-2019 років отримав дози зовнішнього опромінення за період роботи в зоні відчуження (30-км зоні) Чорнобильської АЕС (а. с. 23).
Зважаючи на викладене, посилання апеляційної скарги про правомірність відмови у врахуванні до пільгового страхового стажу періоду роботи позивача з 01 серпня по 30 листопада 2010 року, з 01 липня по 30 листопада 2011 року, з 01 по 31 серпня 2012 року, з 01 по 31 грудня 2012 року, з 18 по 28 лютого 2013 року, з 01 по 30 квітня 2013 року, з 01 по 30 червня 2013 року, з 01 по 31 грудня 2013 року, з 03 по 06 січня 2014 року, з 08 по 16 січня 2014 року, з 01 червня по 31 серпня 2014 року, з 01 по 31 жовтня 2014 року, з 01 грудня 2014 року по 31 липня 2016 року, з 01 січня 2017 року по 12 лютого 2020 року є безпідставним.
Окрім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у даній справі наявні й підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в зоні відчуження за Списком №1, який підлягає зарахуванню у полуторному розмірі, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду у постановах 03 лютого 2021 року у справі № 750/4692/17, від 09 лютого 2021 року у справі № 743/683/17, від 25 березня 2021 року у справі № 750/3198/17, від 22 квітня 2021 року у справі № 373/188/17, від 06 грудня 2023 року у справі № 320/6063/19.
Також колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у зарахуванні відповідного періоду трудової діяльності до страхового стажу.
Так, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а:
"… 58. Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
59. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
60. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник…".
Щодо доводів відповідача про те, що судом першої інстанції обрано неналежний спосіб захисту прав позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначалось вище, заяву позивача за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення від 23 травня 2024 року № 253350004272.
Відповідно до пункту 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1) заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
На виконання пунктів 4.2, 4.3 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.10 Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Отже, чинним законодавством України встановлена можливість подання відповідної заяви про призначення (перерахунок) пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України та визначено екстериторіальний принцип обробки заяв.
Як встановлено вище, позивач звернувся із заявою про призначення пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем його проживання - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення, відповідач за принципом екстериторіальності розглянув заяву позивача та за результатами розгляду вказаної заяви прийняв оскаржуване рішення. Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області лише прийняло від позивача документи та заяву про призначення пенсії.
Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що оскільки оскаржуване рішення прийняв відповідач, судом першої інстанції вірно зобов'язано саме його зарахувати позивачу до страхового стажу спірні періоди та призначити пенсію.
Щодо тези апеляційної скарги про втручання в дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у межах спірних правовідносин, праву позивача на призначення пенсії кореспондує обов'язок відповідача прийняти відповідне рішення.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Аналогічний підхід до вирішення питання про дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень застосовано Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21.
Як встановлено вище, відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії обґрунтована відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу по Списку №1 через відсутність атестації робочого місця. Відповідач, в свою чергу, інших підстав відмови не зазначив, не вимагав дооформлення поданих позивачем документів для призначення пенсії чи заяви про призначення пенсії, чи подання додаткових документів.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався приписів КАС України, дійшов правильного висновку у спірному випадку у відповідача відсутня дискреція, як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, а отже наявні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу у пільговому обчисленні спірного періоду та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку