Справа № 620/16465/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ
16 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О. Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, -
16 грудня 2024 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 10 вересня 2024 року, постанову про стягнення виконавчого збору від 10 вересня 2024 року, постанови про розмір витрат виконавчого провадження від 10 вересня 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року дану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом подання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1816,80 грн; заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з зазначенням інших підстав та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року позивачем подано до суду платіжну інструкції та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов повернуто позивачу.
Позиція суду мотивована тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин, тому позовна заява підлягає поверненню.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник Військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року та направити адміністративну справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт наголошує на тому, що за умов та обмежень, зумовлених дією воєнного стану в Україні та специфікою діяльності, як бойової військової частини, він об'єктивно не міг належним чином опрацювати постанову про накладення штрафу від 04.11.2024 за виконавчим провадженням НОМЕР_2 на Військову частину НОМЕР_1 , винесену Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за невиконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року по справі № 620/10489/23 та звернутися у встановлені строки до Чернігівського адміністративного суду.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 10 вересня 2024 року, постанову про стягнення виконавчого збору від 10 вересня 2024 року, постанови про розмір витрат виконавчого провадження від 10 вересня 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2.
Позивачем не заперечуються обставини того, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про розмір витрат виконавчого провадження від 10 вересня 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2 отримані ним 18 вересня 2024 року.
Відповідно до приписів частини 1, 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до суду з питань оскарження відповідних постанов державного виконавця від 10 вересня 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2 завершився 29 вересня 2024 року.
Разом з тим, позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з відповідним адміністративним позовом 16 грудня 2024 року.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 було залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з зазначенням інших підстав та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Вказана заява мотивована тим, що з метою належної організації представництва Військової частини НОМЕР_1 в судах, командиром військової частини НОМЕР_1 було видано довіреність на старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 , помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 . З метою виконання завдань, визначених командиром військової частини НОМЕР_1 , надання правової допомоги в дотриманні законодавства з питань соціального і правового захисту військовослужбовців, членів їхніх сімей старший лейтенант юстиції ОСОБА_2 , помічник командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальник юридичної служби військової частини НОМЕР_1 вибула у службове відрядження. Окрім зазначеного, звернення до суду можливе за умови сплати судового збору. На рахунку військової частини НОМЕР_1 кошти на сплату судового збору з'явилися лише у грудні 2024 року. Відсутність коштів на рахунку на сплату судового збору з вересня по грудень підтверджується виписками з рахунку.
Таким чином, позивач стверджував, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин та просив його поновити.
Оцінивши доводи позивача щодо поважності підстав пропуску строку звернення до суду, Чернігівський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що доказів триваючої неможливості звернення до суду з відповідним позовом в межах строку, визначеного законом, позивачем не надано.
Посилання позивача на відсутність можливості сплатити судовий збір та як наслідок пропущення строку звернення до суду, судом не прийнято до уваги, оскільки несплата судового збору не може вважатися перешкодою в доступі до правосуддя.
Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає поверненню.
На тлі вищенаведеного колегія суддів відзначає, що спірним у цій справі є питання поважності причин пропуску десятиденного строку звернення до суду першої інстанції з адміністративним позовом щодо оскарження постанов державного виконавця від 10 вересня 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2.
Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку (поважність пропуску повинен доводити скаржник).
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У контексті доводів апелянта та висновків суду першої інстанції, судова колегія зазначає про таке.
Щодо посилання скаржника на запровадження в Україні воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, як поважну причину пропуску строку звернення до суду, то принагідно зазначити слідуюче.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022 від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 07 листопада 2022 року №757/2022. Указом Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, тобто, останній триває й досі.
Водночас, введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Суд наголошує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
У постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
У вимірі вищенаведеного колегія суддів зауважує, що у апеляційній скарзі апелянт наголошує на тому, що Військова частина НОМЕР_1 , як невід'ємна складова Збройних Сил України, безпосередньо залучена до заходів національного супротиву і своєчасного реагування та вжиття необхідних заходів щодо оборони території та захисту населення, основними завданнями військової частини є забезпечення реалізації державної політики з питань національної безпеки у сфері його компетенції, а також виконання завдань та функцій, покладених на Міноборони у мирний час та особливий період, а в період з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації, а саме 24 лютого 2022 року по теперішній час, Військова частина НОМЕР_1 виконує бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в зоні бойових дій, безпосередній близькості до лінії зіткнення з ворогом, підтвердженням цього є залучення військової частини НОМЕР_1 до виконання бойових (спеціальних) завдань в регіонах України, що унеможливлювало вчасно опрацювати та подати до суду першої інстанції позовну заяву до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з метою оскарження постанови про накладення штрафу від 04.11.2024 за ВП НОМЕР_2.
В контексті наведеного колегія суддів акцентує увагу на тому, що предметом судового оскарження у межах даної справи є постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про розмір витрат виконавчого провадження винесені 10 вересня 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2, а не постанова про накладення штрафу від 04 листопада 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2.
Між тим, колегія суддів також зауважує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку має бути реальною. Указані ж доводи скаржника є неаргументованими, адже не містять підтвердження доказами.
Також, з огляду на тривалість пропущеного строку (з 29 вересня 2024 року по 15 грудня 2024 року), не можуть братися до уваги посилання на відключення електропостачання та віддаленість від відділення поштового зв'язку, оскільки в апелянта було достатньо часу реалізувати своє право на судове оскарження постанов державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10 вересня 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2.
Зважаючи на це, доводи апелянта на неможливість своєчасного подання адміністративного позову щодо оскарження постанов у виконавчому провадженні НОМЕР_2 в контексті описаних обставин, апеляційний суд вважає необґрунтованими і погоджується із висновком суду першої інстанції щодо не доведення скаржником поважності причин пропуску строку на звернення до суду.
Підсумовуючи наведене суд резюмує, що, дійсно, введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Суд враховує, що між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв'язок. Упорядкування внутрішніх процедур суб'єкта владних повноважень щодо реалізації права на судове оскарження рішень суб'єктів владних повноважень віднесено виключно до внутрішньо-управлінської діяльності відповідача, у зв'язку з чим не може бути визнано поважною причиною пропуску строку.
Крім того, видання довіреності старшому лейтенанту юстиції ОСОБА_3 , помічнику командира військової частини з правової роботи - начальнику юридичної служби військової частини НОМЕР_1 , з метою представництва у судах від 03 жовтня 2024 року №1510/5571 здійснено після закінчення строку на оскарження відповідних постанов державного виконавця (29 вересня 2024 року). Поряд з цим, представником позивача ОСОБА_1 адміністративний позов подано лише 16 грудня 2024 року на підставі довіреності в порядку передоручення від 11 листопада 2024 року.
При цьому, відповідно до статті 99 Закону України від 24 березня 1999 року № 548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» помічник командира бригади з правової роботи (юрисконсульт бригади) у мирний і воєнний час відповідає за організацію і стан правової роботи в бригаді. Під час збройного конфлікту помічник командира бригади з правової роботи (юрисконсульт бригади) виконує обов'язки юридичного радника командира бригади. Юридичний радник командира бригади під час збройного конфлікту надає консультації командуванню щодо дотримання норм міжнародного гуманітарного права, правил застосування сили та щодо проведення інструктажу особового складу з їх виконання.
З указаних вище норм законодавства вбачається, що офіцери юридичної групи як у мирний, так і у воєнний час відповідають за організацію і стан правової роботи, безпосередньо не стримують ворога на лінії зіткнення та до їх обов'язків не входить забезпечення підрозділів життєво необхідними речами (зброєю, боєприпасами, продуктами харчування, ПММ), що дає можливість виконувати функціональні обов'язки, зокрема, подавати позовні заяви.
Судова колегія також зазначає, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил і процедур, установлених, у тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення.
Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали скаржнику скористатись правом на звернення до суду у межах визначеного Кодексом адміністративного судочинства України строку, скаржник не зазначає та не надає.
До того ж, у пункті 49 постанови від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказав, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Отже, наведені апелянтом обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку до суду з відповідним адміністративним позовом не пов'язані з об'єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності наведених скаржником причин та відсутності підстав для поновлення строку на звернення до суду.
Згідно з частиною 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з достатнім обґрунтуванням нормами процесуального права, а тому підстави для її скасування або зміни відсутні.
Керуючись статтями 229, 236, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан