Справа № 320/687/25 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.
15 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Київської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов,-
Київська міська рада звернулась до Київського окружного адміністративного суду з скаргою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якій просило суд:
- визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2024 ВП № НОМЕР_1;
- визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. про стягнення виконавчого збору від 08.11.2024 ВП № НОМЕР_1;
- визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 08.11.2024 ВП № НОМЕР_1.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
В судове засідання сторони не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Відмовляючи у відкритті провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суд першої інстанції виходив з того, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач оскаржує постанови виконавця щодо вчинення дій у виконавчому провадженні за № НОМЕР_1, яке відкрите на підставі виконавчого документу, виданого Шевченківським районним судом міста Києва по цивільній справі, у зв'язку з чим вказані вимоги належить розглядати за нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, спірні постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2024 ВП № НОМЕР_1 відкрита з виконання виконавчого листа виданого листа виданого Шевченківським районним судом міста Києва 16.02.2024 у справі № 757/57817/20-ц. Інші ж оскаржувані постанови винесено виконавцем одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням останнім владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб'єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.
Так, особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, органу державної виконавчої служби, приватного виконавця врегульовано статтею 287 КАС України.
Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
За правилами, визначеними частиною першою статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону № 1404-VIII).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Зі змісту законодавчих приписів частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII слідує, що якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Згідно із частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Зокрема, вимогами статті 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частини перша статті 448 ЦПК України).
Вказане виключає можливість розгляду цього спору у порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 24 березня 2023 року у справі № 640/12384/21.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив правильне судове рішення з додержанням норм процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
При цьому, колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 2-1409/11 (провадження № 14-137цс19), адже обставина у вказаній справі не є ревалентними до даних правовідносин, оскільки в рамках даної справи постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження позивач оскаржує не як виконавчі документи подані на виконання, а в аспекті правомірності винесення таких за умові відсутності підставі для відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду у цивільній справі.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 150, 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Київської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя А. Б. Парінов
Суддя І. О. Грибан
(Повний текст постанови складено 15.04.2025)