Справа № 757/8948/24-а
15 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.
за участю секретаря Коренко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
До Печерського районного суду м. Києві звернувся ОСОБА_1 із позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії 2АВ №01584015
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вищезазначена постанова прийнята з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята без належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2024р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувану постанову серії 2АВ № 01584015 надіслано до підрозділу національного оператора поштового зв'язку для подальшого надсилання адресату 22.11.2022. Поштове відправлення рекомендованим листом за штриховим кодом ідентифікатором національного оператора поштового зв'язку № 0603534328750 з постановою 2АВ № 01584015 23.12.2022 повернуто з позначкою про невручення за закінченням терміну зберігання, що підтверджується формою 20, яка міститься в матеріалах справи
Позивач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідачем не надано суду інформації підтверджуючої наявність дорожніх знаків 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 3.21 «Зона обмеження максимальної швидкості», 5.70 «Фото-відеофіксація порушень ПДР» на ділянці дороги автошляху Р01 Київ-Обухів 3+461.
Також, зазначає, що співробітниками ДПП не своєчасно направлено оскаржувану постанову.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 червня 2024 року -без змін.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що постанова серії 2АВ № 01584015 від 06.11.2022 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була направлена рекомендаційним листом з трек-номером 0603534328750 на адресу зареєстрованого місця проживання Позивача 22.11.2022 року.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно вимог статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву представник Департаменту патрульної поліції посилається на ч. 7 ст. 258 КУпАП та вказує, що копія постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Колегія суддів, зазначає, що станом на момент притягнення позивача до відповідальності відповідно до постанови від 06.11.2022 року серії 2АВ№01584015 була чинною редакція Кодексу про адміністративні правопорушення від 06.11.2022 року, відповідно до якої в ч. 7 ст. 258 зазначено, що копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення такої постанови.
Відповідні зміни до Кодексу було внесено 27.01.2021 року.
Тобто, з вказаного вище вбачається, що представник Департаменту патрульної поліції при написанні відзиву на позовну заяву керувався редакцією Кодексу про адміністративні правопорушення, що втратила чинність, що ввело в оману позивача по справі та було використано в аргументацію його позиції.
Також, використання норм, що втратили чинність та посилання на них при наданні відзиву на позовну заяву спричинило у позивача відчуття не дотримання норм адміністративного законодавства при винесенні та направленні йому постанови.
Такі дії викликають недовіру громадян до діяльності працівників Національної поліції України та дають підґрунтя для звернення громадян зі скаргами до відповідних контролюючих органів, а також можуть стати підставою для звернення до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів та несуть негативні наслідки для авторитету правоохоронних органів, що у свою чергу знижує рівень довіри населення до органів державної влади загалом.
Згідно вимог статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Відповідно до статті 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 КАС України, може постановити окрему ухвалу.
Таким чином, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Частинами першою, четвертою та п'ятою статті 249 КАС України передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд установлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Отже, вирішення питання щодо наявності правових підстав для постановлення окремої ухвали здійснюється виключно з ініціативи суду, хоч повідомлена сторонами інформація може бути прийнята до уваги.
Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 9901/144/21.
Аналіз положень статті 249 КАС України дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 7 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 та ухвалі від 18 березня 2019 року у справі № 200/4900/17.
З метою недопущення в подальшому подібних порушень необхідно провести відповідну роз'яснювальну та профілактичну роботу з працівниками Департаменту патрульної поліції щодо недопустимості вчинення протиправних дій та необхідності неухильного дотримання вимог чинного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що під час розгляду справи встановлено з боку відповідача (працівника департаменту патрульної поліції) порушення, колегія суддів вважає за необхідне постановити окрему ухвалу та направити її Начальнику Департаменту патрульної поліції для вжиття відповідних заходів реагування.
Керуючись ст.ст. 242, 249, 310, 321, 324, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Довести до відома Начальника Департаменту патрульної поліції про виявлені судом обставини для вжиття відповідних заходів реагування.
Встановити строк один місяць для надання Шостому апеляційному адміністративному суду відповіді щодо виконання цієї окремої ухвали.
Окрема ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Т.Р. Вівдиченко
А.Ю. Кучма
Повний текст окремої ухвали складено « 15» квітня 2025 року.