П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/39033/24
Перша інстанція: суддя Хом'якова В.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі № 420/39033/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління ПФУ в Херсонській області від проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, починаючи з 01.04.2019, згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2024 № 11/1/1427/1 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019;
- зобов'язав Головне управління ПФУ у Херсонській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, починаючи з 01.04.2019 року, згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2024 № 11/1/1427/1, з урахуванням раніше виплачених сум, з компенсацією термінів виплати пенсії після її перерахунку, за період із 01.04.2019 на момент фактичної виплати заборгованості з пенсії;
- допустити негайне виконання рішення суду у повному обсязі заявлених позовних вимог шляхом стягнення усієї суми боргу за пенсією;
- відповідно до ч. 6 ст. 245, ст. 382 КАС України зобов'язати відповідача у 14-денний строк надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовлено довідку від 25.11.2024 № 11/1/1427/1 про розмір грошового забезпечення з урахуванням додаткових надбавок, доплат, премії, станом на 05.03.2019, яку скеровано на адресу відповідача для здійснення перерахунку пенсії позивача. Проте, листом від 06.12.2024 відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку, оскільки нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, які передбачають проведення перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262, не приймалося. Позивач вважає такі дії протиправними та такими, що порушують її право на належний рівень пенсійного забезпечення.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що відповідно до приписів частини 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій проводиться на умовах, у порядку та розмірах, передбачених КМУ та з урахуванням положень пункту 1 Порядку № 45 та постанови КМУ від 14.08.2019 № 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". Після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18 нові підстави для перерахунку пенсії не виникли, а постанова Кабінету Міністрів України №704 залишається чинною. ІНФОРМАЦІЯ_2 не має повноважень самостійно проводити нарахування та видачу довідок із включенням додаткових видів грошового забезпечення. Інших нормативно-правових актів, що стосуються перерахунку пенсій КМУ до цього моменту не прийнято, відповідно підстав для проведення перерахунку пенсії позивачу за довідкою, що враховується для перерахунку пенсії, за нормами чинними на 01.04.2019 відсутні. Також, на думку відповідача, позивач звернувся до суду поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий позивачеві. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. З позовом позивач звернувся в 2024 році, а позовні вимоги стосуються перерахунку пенсії, починаючи з 2019 року. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 30.01.2025 у справі № 420/39033/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Головного управління ПФУ в Херсонській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, починаючи з 01.04.2019, згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2024 № 11/1/1427/1 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019.
Зобов'язав Головне управління ПФУ у Херсонській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, починаючи з 01.04.2019, згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2024 № 11/1/1427/1, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області судовий збір в сумі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок)..
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції помилково дійшов висновків про передчасність позовних вимог щодо нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої пенсії;
- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. №2262-XII (далі - Закон № 2262).
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі Постанова № 704), пунктом 2 якої встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії).
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (надалі - Постанова №103), пунктами 1, 2 якої було прийнято перерахування з 01.01.2018 року пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ з урахуванням лише розміру окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення зі служби, що визначені етапом на 01.01.2018 року відповідно до Постанови № 704.
Внаслідок прийняття Постанови № 103, в Україні проведені масові перерахунки пенсії особам, які отримували пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", при цьому до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалась пенсія, не включались додаткові види грошового забезпечення, премія.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, визнані протиправними та не чинними п. 1, 2 Постанови № 103 та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", (надалі - Порядок № 45).
ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено відповідачу нову довідку від 25.11.2024 № 11/1/1427/1 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 для обчислення пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії станом на 05.03.2019.
Згідно довідки розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 за посадою, аналогічній тій, яку займав ОСОБА_1 на день звільнення зі служби, складає 19252 грн. 43 коп., в т.ч.: посадовий оклад 5360,00 грн.,оклад за військове звання 1410,00 грн., відсоткова надбавка за вислугу років 3046,50 грн., надбавка за особливості проходження служби 6380,73 грн., надбавка за роботу з таємними документами 804,00 грн., надбавка за класну кваліфікацію 375,20 грн., премія 1876,00 грн.
У подальшому, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою щодо перерахунку пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2024 № 11/1/1427/1. Проте, листом від 06.12.2024 відповідач повідомив, що після визнання протиправними та скасування п.п. 1, 2 Постанови № 103 інших рішень КМУ про умови та розміри проведення перерахунку пенсій не приймалося, тому відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2024 № 11/1/1427/1.
Вважаючи вищевказані дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною (підвищенням) розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців.
Суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області після одержання довідки про розмір грошового забезпечення зобов'язане перерахувати пенсію позивачу. Однак, як зазначив суд, відповідачем не було здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі відповідної довідки.
Щодо вимоги про виплату пенсії з урахуванням компенсації термінів виплати пенсії після її перерахунку, за період із 01.04.2019 на момент фактичної виплати заборгованості з пенсії, суд першої інстанції зазначив, що питання щодо перерахунку та виплати пенсії з урахуванням компенсації термінів виплати пенсії після її перерахунку, за період із 01.04.2019 на момент фактичної виплати заборгованості з пенсії є похідними і повинне вирішуватись після виплати донарахованої пенсії, а відтак, такі вимоги є передчасними.
Щодо вимоги позивача про звернення рішення до негайного виконання у повному обсязі заявлених позовних вимог шляхом стягнення усієї суми боргу за пенсією суд першої інстанції вказав, що предметом спору є не стягнення грошових коштів, а зобов'язання вчинити дії, тобто позовні вимоги мають немайновий характер, у зв'язку з чим заява позивача про негайне виконання рішення задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача у 14-денний строк надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання, суд першої інстанції зазначив, що положеннями статті 382 КАС України передбачено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тобто, суд наділений правом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення лише у випадку, коли існують беззаперечні докази нехтування відповідачем вимогам суду.
З огляду на наведене, суд першої інстанції виснував про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили у порядку передбаченому статтею 382 КАС України.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Спірні питання, в контексті розгляду даної справи, в межах доводів апеляційної скарги стосуються:
- наявності підстав нарахування та виплату відповідачем позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої пенсії;
- наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Вирішуючи спірні питання колегія суддів виходить з такого.
Щодо наявності підстав для нарахувати та виплатити позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої пенсії колегія суддів зазначає таке.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 240/186/20, від 17.11.2021 у справі № 460/4188/20, від 27.07.2022 у справі № 460/783/20, від 11.05.2023 у справі 460/786/20.
Верховний Суд зазначив, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
Судова палата Верховного Суду дійшла висновку, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Верховний Суд вказав на те, що зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Колегія суддів зазначає, що основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Компенсація за порушення строків виплати такого доходу, який не має разовий характер, проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Таким чином, за змістом наведених норм обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до органу за виплатою такої компенсації.
Системний аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить про те, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
Отже, враховуючи те, що пенсію в належному розмірі, позивачу ще не нараховано та не виплачено, колегія суддів доходить висновку про відсутність виплати основної суми доходу в розумінні Закону № 2050-III, за наявності якої можлива виплата суми компенсації.
Таким чином, оскільки позивачу не було здійснено нарахування та виплату пенсії, апеляційний суд доходить висновку про передчасність вимог у цій частині.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.08.2024 у справі № 200/63/23, від 18.05.2023 у справі № 200/14129/19-а, від 20.04.2023 у справі № 200/11746/19-а, від 24.01.2023 у справі № 200/10176/19-а.
З огляду на викладене, є правильними висновки суду першої інстанції про передчасність позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України передбачає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями частини 2 статті 17 КАС України встановлено, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення позову.
Процедура виконання судового рішення, у тому числі встановлення судового контролю по справі за адміністративним позовом визначаються нормами КАС України.
За приписами підпункту 1 пункту 6 статті 246 КАС України, яка визначає зміст рішення, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Частиною 1 статті 382 КАС України закріплено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Законодавець передбачив два варіанти встановлення судового контролю: 1) під час ухвалення рішення по суті спору; 2) після винесення рішення в ході його виконання.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суд наділений правом встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень, при цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а.
Колегією суддів встановлено, що позивачем не надано достовірних та достатніх доказів на підтвердження можливого невиконання відповідачем рішення суду у даній справі, після набрання ним законної сили.
Відтак, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Враховуючи все вищевикладене, є правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх рішення.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі № 420/39033/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик