П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 квітня 2025 р. Категорія: 106020000м. ОдесаСправа № 420/23678/24
Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,
час і місце ухвалення: письмове провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування п. 4, п. 9, п. 10, Наказу № 1267 від 27.06.2024, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), в якому позивач просив: - визнати протиправним та скасувати пункт 4 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1267 від 27.06.2024 року “Про результати проведення службового розслідування» про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати пункт 9 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1267 від 27.06.2024 року “Про результати проведення службового розслідування» в частині притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати пункт 10 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1267 від 27.06.2024 року “Про результати проведення службового розслідування» в частині здійснення стягнення суми недостачі з ОСОБА_1 , мотивуючи його тим, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1267 від 27.06.2024 року “Про результати проведення службового розслідування» ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - “догана» (п.4 Наказу). Пунктом 9 зазначеного наказу позивача солідарно з іншими посадовими особами притягнуто до матеріальної відповідальності на загальну суму 17251,75 грн та наказано здійснювати із грошового забезпечення стягнення в розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення. Так, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності стало виявлення нестачі та надлишку військового майна військової частини НОМЕР_2 . Вважає Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1267 від 27.06.2024 “Про результати проведення службового розслідування» в частині притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 4 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1267 від 27.06.2024 року “Про результати проведення службового розслідування» про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано пункт 9 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1267 від 27.06.2024 року “Про результати проведення службового розслідування» в частині притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано пункт 10 Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1267 від 27.06.2024 року “Про результати проведення службового розслідування» в частині здійснення стягнення суми недостачі з ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що позивачем, який виконує обов'язки позаштатного начальника складу РАО не було дотримано вимоги пунктів 3.2.40 та 3.2.42 Положення № 300 та не було забезпечено правильне зберігання, якісний стан, повну наявність та своєчасний облік матеріальних засобів, а також приймання, зберігання, видавання, здавання і облік матеріальних засобів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що Матеріали справи містять акт проведення інвентаризації майна служби ракетно-артилерійського озброєння, проведеної в ІНФОРМАЦІЯ_3 , районних територіальних центрах комплектування т соціальної підтримки Одеської області у період з 29.05.2024 по 09.06.2024, затверджений т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 09.06.2024 р.
Відповідно до вказаного Акту інвентаризації від 09.06.2024 попередня інвентаризація проведена станом на 25.12.2023.
Так, під час проведення інвентаризації виявлено, що фактична наявність майна служби ракетно-артилерійського озброєння не відповідає обліковим даним.
Майно військової частини НОМЕР_2 , що надійшло до ІНФОРМАЦІЯ_1 - фактична наявність не відповідає бухгалтерському обліку та вирішено, що по даному майну необхідно провести службове розслідування, встановити матеріально-відповідальних осіб та встановити правову оцінку.
Відповідно до Акту службового розслідування від 25.06.2024 р., проведено службове розслідування стосовно факту надлишків та нестач по залишковому майну військової частини НОМЕР_2 , що надійшло до ІНФОРМАЦІЯ_1 та нестачі боєприпасів за результатами проведення позапланової інвентаризації майна служби ракетно-артилерійського озброєння.
В ході службового розслідування встановлено, що попередня інвентаризація зброї та боєприпасів, майна ракетно-артилерійського озброєння ІНФОРМАЦІЯ_4 проводилась станом на 25.12.2023. В акті щорічної інвентаризації, затвердженого 25.12.2023 начальником районних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки Одеської області № 32518 25.12.2023 облікові дані щодо фактичної наявності та бухгалтерського обліку майна РАО, яке рахується за розформованою військовою частиною НОМЕР_2 відсутні.
У відповідності до директиви командувача військ ОК “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 08.05.2023 №30дск, військова частина НОМЕР_2 розформована 30.09.2023.
В ліквідаційному акті по розформуванню в розділі “13. Фінансово-економічна служба» зазначається, що під час перевірки прибутково-видаткових документів та майна незаконних операцій не виявлено. Про повний розрахунок військової частини НОМЕР_2 по фінансово-економічній службі видана довідка ОК “ ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
Під час перевірки складу РАО ІНФОРМАЦІЯ_1 інвентаризаційною комісією було перевірено майно РАО військової частини НОМЕР_2 , яке зберігається на складі та за результатами перевірки встановлено, що фактична наявність майна не відповідає даним бухгалтерського обліку та наявне озброєння є некомплектним.
За результатами службового розслідування зроблено висновок, що нестача та надлишок військового майна виникла внаслідок бездіяльності посадових осіб відділу забезпечення та фінансового відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо належної організації обліку військового майна.
Перевірка майна РАО військової частини НОМЕР_2 під час проведення інвентаризації призвела до нестачі та збитків державі на загальну суму 24 292, 60 грн.
Нестача майна виникла не внаслідок його втрати зі складу РАО ІНФОРМАЦІЯ_6 після розформування військової частини НОМЕР_2 , а внаслідок розбіжності в обліку між первинними документами, згідно яких вони оприбутковувались та фактичною наявністю майна (технічним станом та станом укомплектованості), яке задавалося (передавалось) після виходу військової частини з зони бойових дій.
У п.5 Акту службового розслідування зазначено про неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась, у т.ч. щодо ОСОБА_1 , а саме:
порушення позаштатним начальником складу РАО техніком відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_6 штаб-сержантом ОСОБА_1 вимог абзаців 2, 5 статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗС України, де вказано, свято і непорушено додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів ЗС України; статті 16 Статуту внутршньої служби ЗС України, де вказано, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами ЗС України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями: статті 1 Дисциплінарного статуту ЗС України, де вказано, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами ЗС України та іншим законодавством України; пункту 3.2.40, де вказано, що начальник складу частини віжповідає за приймання та видачу, правильне зберігання, якісний стан, повну наявність та своєчасний облік матеріальних засобів, за підтримку внутрішнього порядку, санітарний та протипожежний стан на складах, пункту 3.2.42, де вказано, що начальник складу частини виконує роботи щодо приймання, зберігання, видавання, здавання і обліку матеріальних засобів та прибирання складу за вказівками начальника служби.
За результатом проведеного службового розслідування запропоновано за неналежний облік військово-технічного майна, низьку дисциплінованість та порушення вимог абзаців 2, 5 статті 11, статті 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, статті 1 Дисциплінарного статуту ЗС України, пунктів 3.2.40, 3.2.42 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України та відповідно до статей 45, 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, техніка відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_6 штаб-сержанта ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення - “догана».
Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняв наказ від 27.06.2024 №1267 “Про результати службового розслідування», відповідно до якого зазначено, що перевірка майна ракетно-артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_2 під час проведення інвентаризації призвела до виявлення нестачі та збитків державі на загальну суму 17251, 75 грн. Виникнення нестачі стало можливим внаслідок бездіяльності посадових осіб відділу забезпечення та фінансового відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо належної організації обліку військового майна та, окрім іншого, наказано:
за неналежний облік військово-технічного майна, низьку дисциплінованість та порушення вимог абзаців 2, 5 статті 11, статті 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, статті 1 Дисциплінарного статуту ЗС України, пунктів 3.2.40, 3.2.42 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України та відповідно до статей 45, 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, техніка відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_6 штаб-сержанта ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення - “догана»;
на підставі пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі», притягнути до матеріальної відповідальності техніка відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 штаб-сержанта ОСОБА_1 солідарно на загальну суму 17251,75 грн.;
начальнику сектору соціальних виплат ІНФОРМАЦІЯ_1 у т.ч. занести до книги стягнень та грошових нарахувань суму нестачі 17 251, 75 грн. та обліковувати її у т.ч. за техніком відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 штаб-сержантом ОСОБА_1 .
Вважаючи спірний наказ в частині, що стосується позивача протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що майно, нестача якого виявлена за наслідками інвентаризації від 09.06.2024, не було ввірено позивачу, а відтак застосування щодо нього матеріальної відповідальності у даному випадку не є правомірним.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке:
Спірні правовідносини, які склались у цій справі, врегульовано Конституцією України, Законами України “Про військовий обов'язок і військову службу», “;Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».
Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.
Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Преамбулою та статтею 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом, зокрема, правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає, зокрема, проходження військової служби.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби).
Цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Згідно із статтями 4, 5 Статуту внутрішньої служби, повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Частинами 1 та другою статті 6 Статуту внутрішньої служби визначено, що внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Абзацами 2, 3, 5, 11, 12 статті 11 Статуту внутрішньої служби визначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно статті 16 Статуту внутрішньої служби, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Як визначено у статті 26 вказаного Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
У свою чергу, сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначаються Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999р. №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
За змістом статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна досягається шляхом:
виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі;
особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів;
формування правової культури військовослужбовців;
умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;
зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;
підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;
своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;
чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну та військову таємницю;
додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Суд зазначає, що інститут дисциплінарної відповідальності є самостійним інститутом права, що підтверджується наявністю окремих ознак правового інституту: - однорідність фактичного змісту; - юридична єдність (комплексність) норм; - законодавча відособленість.
Дисциплінарна відповідальність, як самостійний вид юридичної відповідальності, є елементом у структурі правової системи країни та важливим чинником забезпечення дисципліни та правопорядку.
Дисциплінарний проступок, в контексті дисциплінарної відповідальності, можливо охарактеризувати як протиправну дію чи бездіяльність службовця, що порушує встановлений порядок виконання своїх обов'язків, встановлені вимоги до військової дисципліни або громадського порядку.
В свою чергу, дисциплінарне стягнення є мірою відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яке лежить у колі дискреційних повноважень суб'єкта, відповідального та зацікавленого у дотриманні службовцем відповідних вимог дисципліни. Дисциплінарне стягнення виступає результатом карного процесу уповноваженої на це особи, що несе в собі наслідки особистого немайнового та майнового характеру.
Такі стягнення виражаються у вигляді негативної оцінки до певної події та засудженні поведінки службовця, вину та причетність якого буде належним чином встановлено.
У зв'язку з чим, заходи реагування у виді дисциплінарного стягнення є результатом встановлення істини у певній події, яка порушує вимоги дисципліни або належності виконання покладених на особу обов'язків з проходження служби. Такі заходи мають на меті попередити особу про необхідність дотримання встановлених до неї вимог, а також про можливість застосування більш суворого дисциплінарного стягнення у випадку повторних порушень дисципліни, що повинно спонукати службовця належним чином виконувати свої обов'язки та попередити, що усі наступні порушення не будуть залишені поза увагою.
Статтею 6 Дисциплінарного статуту установлено, що за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно із статтями 83, 87 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях - центральними органами виконавчої влади, яким вони підпорядковані.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608).
Відповідно до пункту 1 розділу I Порядку № 608, цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів). Службовим розслідуванням є комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Згідно з пунктом 3 розділу II Порядку № 608, службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Порядок проведення службового розслідування визначений у розділі III (пункти з 1 по 14).
Так, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншому військовослужбовцю. У разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) службове розслідування може бути доручено військовослужбовцю, який проходить військову службу на посаді сержантського (старшинського) складу. Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
До участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців. До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.
Згідно із пунктами 1, 3 розділу IV Порядку № 608, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані:
дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
знати підстави проведення службового розслідування;
бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування;
відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;
порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;
висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;
ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);
оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
За змістом розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються, зокрема: неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктами 1, 2, 3, 5 розділу VI Порядку №608 передбачено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Про прийняте рішення повідомляється військовослужбовець, стосовно якого проводилося службове розслідування.
Суд зазначає, що порядок проведення інвентаризації військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил, та оформлення її результатів визначає Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 №748 (далі - Положення №748), відповідно до якого інвентаризація військового майна - перевірка інвентаризаційною комісією фактичної наявності, кількості, якісного стану (категорійності) і комплектності військового майна у підрозділах, на складах, в їдальнях, в парках, майстернях та на інших об'єктах військового (корабельного) господарства, а також звіряння отриманих результатів з даними книг або карток обліку матеріальних цінностей, звітів, службових листів тощо (далі - облікові документи); надлишок військового майна - виявлене за результатами інвентаризації наявне військове майно, що не обліковано за даними облікових документів.
Метою проведення інвентаризації є встановлення фактичної наявності військового майна, його якісного стану (категорійності) і комплектності, виявлення обсягів нестачі, надлишку та надлишкового військового майна, а також відображення результатів інвентаризації в інвентаризаційних описах або відомостях наявності та якісного стану майна (далі - інвентаризаційний опис) (п.3 Положення №748).
Наявність військового майна встановлюється під час інвентаризації шляхом проведення обов'язкового його підрахунку, зважування, обміру. Визначення ваги (об'єму) навалочних матеріалів може проводитися шляхом обміру і технічних розрахунків. Акти обміру і розрахунки додаються до інвентаризаційних описів. Загальна кількість військового майна, що зберігається в непошкодженій упаковці постачальника, може визначатися шляхом проведення його підрахунку (зважування, обміру) на підставі прибуткових документів з обов'язковою вибірковою перевіркою кількості майна, зазначеного в упаковці (п.11 Положення №748).
Результати інвентаризації за кожним видом військового майна відображаються у інвентаризаційному описі окремо за місцезнаходженням цього майна і за матеріально відповідальними особами.
В інвентаризаційному описі зазначається:
найменування військового майна;
одиниця виміру;
кількість, якість (категорійність) військового майна за даними облікових документів;
фактична наявність військового майна, його якість (категорійність);
обсяг нестачі та надлишку військового майна;
обсяг надлишкового військового майна.
В інвентаризаційному описі озброєння, військової та спеціальної техніки обов'язково зазначаються заводські номери цього майна (п.20 Положення №748).
Виявлений надлишок військового майна підлягає обліку з подальшим з'ясуванням причин його виникнення і встановлення винних осіб (п.26 Положення №748).
Результати інвентаризації оформляються актом, до якого додаються інвентаризаційні описи і який підписується головою і членами інвентаризаційної комісії, а також у порядку ознайомлення командирами (начальниками) відповідних служб.
Акт разом з інвентаризаційними описами, оригіналами облікових документів та письмовими поясненнями, одержаними від матеріально відповідальних осіб, щодо виявлених надлишків і нестач військового майна, висновками та пропозиціями інвентаризаційної комісії подається на затвердження командиру (начальнику) військової частини (п.29 Положення № 748).
У разі виявлення за результатами інвентаризації надлишку або нестачі військового майна командир (начальник) військової частини призначає розслідування з метою встановлення причин їх виникнення, розміру заподіяної шкоди та винних осіб.
Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб установлено в ході інвентаризації (п. 30 Положення № 748).
Голова і члени інвентаризаційної комісії несуть відповідальність за свідоме внесення до інвентаризаційних описів перекручених даних про наявність і якісний стан (категорійність) військового майна, що підлягає інвентаризації, його кількість, комплектність тощо, а також за несвоєчасність проведення інвентаризації, неправильність оформлення її результатів (п.9 Положення № 748).
Перевіривши матеріали службового розслідування, суд не знаходить підстав для висновків щодо обґрунтованості доводів позивача про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування.
Зокрема, наказом командира (начальника) призначено службове розслідування, визначено його мету, визначено персональний склад комісії.
В ході службового розслідування отримані письмові пояснення.
Службове розслідування проведено з дотриманням строків та прав позивача, як військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування.
У свою чергу начальником, який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення, належним чином оцінено матеріали службового розслідування та в межах установлених статтею 87 Дисциплінарного статуту строків прийнято рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16 вказано, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування в разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду вiд 23.04.2020 у справа № 813/1790/18
Пунктом 7 Розділу І Порядку № 608, встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
Згідно зі ст.58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Правила збереження військового майна деталізовані у нормах Положення про військове (корабельне) господарство (затверджене наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 № 300 (далі - Положення № 300).
Пунктом п.2.3 Положення № 300 визначено, що командир військової частини (з'єднання) організовує військове (корабельне) господарство та керує ним. Керівництво він здійснює особисто, через штаб, своїх заступників, начальників родів військ та служб.
Згідно з п.п.3.1.7 Положення № 300 у військових частинах (з'єднаннях), крім посадових осіб, вказаних у статтях 3.1.3 - 3.1.6 цього Положення, військовим господарством відають: заступники командира частини (з'єднання) з тилу, з інженерно-авіаційної служби - начальник технічної частини з питань аеромобільної підготовки та підпорядковані їм посадові особи; начальник служби ракетно-артилерійського озброєння; начальник інженерної служби; начальник служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту; начальник зв'язку; начальник бронетанкової служби; начальник автомобільної служби; начальник метрологічної служби; начальник медичної служби; старший ветеринарний лікар (ветеринарний лікар, ветеринарний фельдшер); начальник фізичної підготовки та спорту; начальник фінансової служби; начальник служби (підрозділу) охорони праці; начальник адміністративно-господарчої частини штабу з'єднання; начальник квартирно-експлуатаційної служби; інші посадові особи військової частини (з'єднання) в межах своїх функціональних обов'язків.
Відповідальність за нестачу військового майна несуть матеріально відповідальні особи (п.31 Положення № 748).
Рішення про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок нестачі військового майна, і про ступінь відповідальності винних осіб приймається на підставі матеріалів інвентаризації, під час проведення якої встановлено причини, розмір шкоди та винних осіб, або результатів розслідування.
Заподіяна шкода відшкодовується винними особами у порядку, передбаченому законодавством.
У разі коли винних осіб не встановлено або за рішенням суду відмовлено у стягненні з них відшкодування, військове майно списується в установленому порядку (п.32 Положення №748).
Інструкція з обліку військового майна у Збройних Силах України (яка була затверджена наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.09.2017 за № 1192/31060 (далі - Інструкція № 440) визначає механізм організації та ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами, військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами вищих навчальних закладів, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), і є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна. Дія цієї Інструкції поширюється на структурні підрозділи апарату Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), інші органи військового управління, а також військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи та організації Збройних Сил (далі - військові частини), які ведуть власне військове (корабельне) господарство на правах окремої військової частини та облік закріпленого за ними військового майна.
Відповідно до п.2 Інструкції № 440 матеріально відповідальна особа - посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.
Приписами Інструкції № 440 укладення договору про матеріальну відповідальність працівника передбачено виключно у порядку трудового законодавства, що є явно та очевидно незастосовним відносно військовослужбовця, який повинен забезпечувати збереження ввіреного майна у силу ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, позивач не є матеріально відповідальною особою за військове майно, окрім того, позивач не приймав втрачене майно згідно актів, які було надано до суду разом з матеріалами службового розслідування відповідачем.
Таким чином, майно, нестача якого виявлена за наслідками інвентаризації від 09.06.2024, не було ввірено позивачу, а відтак застосування щодо нього матеріальної відповідальності у даному випадку не є правомірним.
Окрім того, згідно з актом службового розслідування майно є, проте воно пошкоджене. Суд додатково зазначає, що позивач займає посаду позаштатного начальника складу ІНФОРМАЦІЯ_7 техніка відділення забезпечення, вказаним вище майном в силу посадових обов'язків не користувався. При цьому, відповідачем не доведено, що позивач несе персональну відповідальність за технічний стан означеного майна.
Отже, суд вважає, що застосування до позивача матеріальної відповідальності у контексті спірних правовідносин є протиправним, а відтак у даній частині позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року по справі № 420/23678/24, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький