П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/25194/24
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
15.10.2024 року;
Головуючий в 1 інстанції: Хлімоненкова М.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів,-
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.07.2016 р. до 28.07.2023 р. в сумі 203 563,54 грн.;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заборгованість з пенсії на користь ОСОБА_1 за період з 01.07.2016 р. до 28.07.2023 р. у сумі 203 563,54 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачка з 03.11.2014 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 01.07.2016 р. виплату пенсію позивачу було припинено у зв'язку зі скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та в подальшому, за заявою позивачки від 28.07.2023 р., поновлено виплату пенсію за віком з 27.07.2020р.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплата за період з 01.07.2016 по 28.07.2023 заборгованості по пенсії у розмірі 203 563,54 грн.
Також, позивач вважає безпідставними посилання відповідача на приписи ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки перелік підстав припинення або невиплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом. Між тим, у спірному випадку, відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону, стала підставою для невиплати позивачу пенсії. Безпідставна невиплата сум пенсії за минулий час суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та підставам, наведеним в Законі №1058-IV, тому нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.07.2016 по 26.07.2020 у сумі 95 054,82 грн.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату пенсії на користь ОСОБА_1 , за період з 01.07.2016 по 26.07.2020 у сумі 95 054,82 грн.
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було протиправно обмежено право позивача на отримання пенсії з дати припинення такої виплати - 01.07.2016, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Закону №1058-IV.
Також, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції врахував, що згідно Порядку №1165 пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік, тому виплата нарахованої за рішенням суду пенсії внутрішньо переміщеним особам за минулий період також здійснюється у відповідності до Порядку №1165 (абзац 2 п. 1), що передбачає щомісячне часткове погашення нарахованої пенсії та не передбачає стягнення сум.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в редакції викладеній в позовній заяві.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що безпідставна невиплата сум пенсії за минулий час суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та підставам, наведеним в Законі № 1058-IV (ст. ст. 46, 47, 49).
Позивач зазначає, що з огляду на представлену в апеляційній скарзі аргументацію ЄСПЛ, бездіяльність відповідача щодо не виплати сум пенсій за минулий час є втручанням в право позивача мирного користування майном, що суперечить національному законодавству України та Статті 1 Протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини. Позбавлення громадян похилого віку його пенсії, яка є основним джерелом для існування, не виправдовує жодний суспільний інтерес за обставин даної справи.
Звертає увагу, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав, а тому в даному випадку позивач вважає належним способом захисту її права є стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заборгованості з пенсії на користь ОСОБА_1 за період з 01.07.2016 р. до 28.07.2023 р. у сумі 203563,54 грн.
Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області наполягає на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідач звертає увагу, що на виконання вимог Порядку № 1165 сума заборгованості з пенсійних виплат позивача за період з 27.07.2020 по 28.07.2023 у розмірі 112797,22 грн обліковується Головним управлінням та буде виплачена в межах виділених коштів та у порядку, встановленому Порядком № 1165, тому з боку відповідача не допущено протиправної бездіяльності, виплату пенсії позивача поновлено з 27.07.2020, тобто за три роки до звернення особи з відповідною заявою, як це і передбачено чинним законодавством.
Учасники справи своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційні скарги не скористались.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 06.08.1999 р. Ровеньківським МВ УМВС України. Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
З 03.11.2014 ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач є внутрішньо переміщеною особою з Луганської області, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 5137- 50028806629 від 26.07.2023р.
Згідно даних указаної вище довідки заявниця фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2
26.07.2023 р. позивач - ОСОБА_1 звернулась із заявою про виплату належних їй сум пенсії, яку було передано до органу Пенсійного фонду України.
Як вбачається з доданого до позову листа ГУ ПФУ в Одеській області від 04.09.2023 № 24984-25217/А-02/8-1500/23, згідно з заявою позивача від 28.07.2023 р. та доданими до неї документами, позивачу поновлено пенсію за віком з 27.07.2020р.
Також, у своєму листі відповідач зазначив, що виплату пенсію позивачу було припинено з 01.07.2016 р., у зв'язку зі скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
При цьому, посилаючись на приписи ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у листі від 04.09.2023 №24984-25217/А-02/8-1500/23 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило позивачу, що оскільки пенсія за минулий час виплачується не більше ніж за три роки до дня звернення (заява від 28.07.2023р.), тому для виплати пенсії за 2017, 2018, 2019 роки підстави відсутні.
Представник позивача в інтересах ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із адвокатським запитом від 05.06.2024, у якому просив надати інформацію: з якої дати ОСОБА_1 призначено пенсію; який вид пенсії призначено та отримує на теперішній час Клієнт; чи приймалися рішення про припинення виплати пенсії Клієнту. Якщо так, то ким такі рішення були прийняті та з яких причин. Які існували підстави для невиплати пенсії Клієнту та надати копії документів, які б могли підтвердити правомірність таких рішень; надати копію рішення про припинення пенсійних виплат та копію рішення про відновлення пенсійних виплат, якщо виплати було поновлено; надати відомості про строки протягом яких Клієнт не отримував пенсію, із зазначенням розміру пенсії по місяцях за весь період, коли не здійснювалися пенсійні виплати; про суму заборгованості пенсійних виплат, що утворилися у зв'язку із припиненням виплати пенсії, які обліковані управлінням Пенсійного фонду України та будуть виплачені Клієнту, у відповідності до п.15 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» за окремим фінансуванням, з урахуванням здійснення перерахунку пенсії за спірний період, відповідно до законодавства.
13.06.2024 у відповідь на указаний вище адвокатський запит ГУ ПФУ в Одеській області листом №1500-0305-8/89636 повідомило наступне:
« ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні, як внутрішньо переміщена особа на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04.11.2014 № 5137000604, та з 03.11.2014 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
З 01.07.2016 виплата пенсії була припинена у зв'язку з скасуванням довідки від 04.11.2014 № 5137000604 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (копія додається). Відповідно до частини 1 статті 46 Закону, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Згідно із заявою від 28.07.2023 та долученими документами пенсію за віком ОСОБА_1 поновлено з 27.07.2020 рішенням 951370829715 від 02.08.2023 (копія додається).
Оскільки пенсія за минулий час виплачується не більше ніж за три роки до дня звернення (заява від 28.07.2023), тому для виплати пенсії за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік підстави відсутні.
Сума боргу за період з 27.07.2020 по 31.08.2023 у розмірі 112797,22 грн, занесено до «Переліку боргу ВПО (ПКМУ № 1165)».
Представник позивача в інтересах ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із адвокатським запитом від 05.07.2024, у якому просив надати інформацію про суми невиплаченої ОСОБА_1 пенсії за період з 01.07.2016 по 27.07.2020; про суми невиплаченої ОСОБА_1 пенсії за період з 01.07.2016 по 28.07.2023.
11.07.2024 у відповідь на указаний вище адвокатський запит ГУ ПФУ в Одеській області листом № 1500-0403-8/89636 повідомило наступне:
«На підставі заяви ОСОБА_1 від 28 липня 2023 року щодо поновлення виплати пенсії, розпорядженням Головного управління від 02 серпня 2023 року виплату пенсії ОСОБА_1 поновлено відповідно до статті 46 Закону № 1058, тобто з 27 липня 2020 року та розраховано борг за період з 27 липня 2020 року по 31 серпня 2023 року в сумі 112797,22 грн.
Починаючи з вересня 2023 року пенсія ОСОБА_1 щомісяця перераховується через банківську установу AT «Державний ощадний банк України».
Стосовно виплати боргу за період з 27 липня 2020 року по 31 серпня 2023 року в сумі 112797,22 грн.
З метою забезпечення поетапної виплати недоотриманих сум пенсій внутрішньо переміщеним особам Кабінет Міністрів України постановою від 11 листопада 2021 року № 1165 затвердив Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території (далі-Порядок № 1165).
Порядком №1165 передбачено, що пенсійні виплати за минулий період внутрішньо переміщеним особам проводитимуться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік не затверджено.
На теперішній час Головне управління діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на III квартал 2024 року.
Відповідно до Порядку №1165 борг в сумі 112797,22 грн включено до переліку.
Оскільки борг в сумі 112797,22 грн по справі ОСОБА_1 включено до переліку боргів, виплата розпочнеться після виділення відповідного фінансування та на умовах порядку та механізмів, визначених Порядком № 1165.
Додатково повідомляємо, що сума невиплаченої пенсії по справі ОСОБА_1 за період з 01 липня 2016 року до 27 липня 2020 року становить 95 054,82 грн, за період з 01 липня 2016 року до 28 липня 2023 року - 203 563,54 грн».
Вважаючи, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність, яка виразилась у невиплаті позивачці пенсії за період з 01.07.2016 до 28.07.2024 у сумі 203 563,54 грн., позивач звернулась до суду із цим позовом.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (в подальшому - Закон № 1706-VII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно із ст. 2 Закону № 1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та Указом Президента України "Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях" визначено, що м. Ровеньки є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 07.04.2014 року.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (в подальшому - Закон № 1058-IV) (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 46 Закону № 1058-IV, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Згідно із ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Із урахуванням вищезазначених норм законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття відповідного рішення і лише з підстав визначених статтею 49 Закону №1058-IV. Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Відповідно до ст. 46 Закону № 1058-IV, містить два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень - органу, що призначає та виплачує пенсію.
Як вбачається з матеріалів справи, що підставою для припинення виплати пенсії позивачу з 01.07.2016 стало скасування довідки від 04.11.2014 №5137000604 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджується, що не нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право не отримав своєчасно саме з власної вини, оскільки така підстава для припинення виплати пенсії, як скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, не передбачена Законом №1058-IV, відтак застосування строку виплати пенсії за віком трирічним терміном є протиправним, що спростовує доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області.
Отже, судовим розглядом встановлено, що позивачу виплату пенсії припинено з 01.07.2016 р., тому відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення, оскільки право позивача щодо виплати раніше призначеної пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції вважає, що позивач має право на поновлення пенсії за віком з 01.07.2016 р., а дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у нарахуванні та невиплаті пенсії за цей період є протиправними.
Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заборгованість з виплати пенсії з 01.07.2016 до 28.07.2023 у сумі 203 563,54 грн. та доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 р. №1165 затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території (далі - Порядок № 1165).
Пунктом 1 Порядку №1165 визначено, що пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Згідно із п.2 Порядку № 1165 облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), а також про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб або осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території (за наявності нарахованих сум, що підлягають виплаті за період до місяця відновлення виплати пенсій або до місяця смерті особи) (далі - рішення), та у cформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період (далі - перелік отримувачів).
Приписами п.4 Порядку № 1165 передбачено, що пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом другим пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.
Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.
У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом другим цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
Отже, Кабінетом Міністрів України, як вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, у Порядку №1165 визначено механізм виплати пенсій за минулий період внутрішньо переміщеним особам, який передбачає щомісячне часткове погашення нарахованої пенсії за минулий період, що проводиться за окремою бюджетною програмою.
При цьому, дослідивши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за спірний період, тому належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості по пенсії за віком та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заборгованість по пенсії за віком, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог майнового характеру про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по виплаті пенсії, оскільки адміністративний суд, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, повинен визнати такі рішення, дії або бездіяльність протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та/або виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв