16 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/30195/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року (суддя Юрков Е.О.) в справі № 160/30195/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про:
визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області №047050028691 від 10 вересня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 04 вересня 1997 року по 02 серпня 2021 року у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»;
зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за її заявою від 03 вересня 2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від №047050028691 від 10.09.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи в ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат з 04.09.1997 по 02.08.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні, подану 03.09.2024.
В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вказує, що на підставі записів трудової книжки неможливо встановити право на пільгове забезпечення, а надані архівні довідки не враховані при визначенні права на пенсію, оскільки відсутнє рішення комісії з питань підтвердження пільгового стажу при ГУ ПФУ.
В трудовій книжці не зазначено про зайнятість пільговою роботою повний робочий день, періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків, куди включається цей період, результати атестації робочих місць.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.09.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 10.09.2024 №047050028691 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зазначено, що страховий стаж позивача становить 31 рік 09 місяців 24 дні; за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи; пільговий стаж позивача по Списку №2 складає 02 роки 09 місяців 11 днів.
До пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 04.09.1997 по 02.08.2021 в ПАТ “Дніпровському коксохімічному заводі» відповідно до довідки №Ц-21/2-09/1062 від 12.07.2024, видана Кам'янською міською радою архівне управління, оскільки відсутнє рішення комісії з питань підтвердження пільгового стажу при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Прийнято рішення №047050028691 від 10.09.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу - 10 років та не досягненням 55 років.
Суд першої інстанції вважав, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, тому дійшов висновку, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість іншої підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії - відсутність на час звернення за призначенням пенсії необхідного віку, встановленого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, а також про безпідставність незарахування до пільгового стажу за списком №2 періоду роботи з 04 вересня 1997 року по 02 серпня 2021 року у ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат», враховуючи інформацію з трудової книжки, індивідуальні відомості про застраховану особу, а подані позивачем документи підтверджують пільговий стаж за Списком №2 в період з 01.01.1998 по 02.08.2021, тому цей період має бути зарахований до пільгового стажу.
Врахувавши, що суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України та не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством, а відповідач, виконуючи дане рішення, повинен буде зарахувати періоди роботи позивача та здійснити розрахунок його пільгового стажу, суд першої інстанції дійшов висновку, що вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача, у зв'язку з чим така вимога задоволенню не підлягає.
Належним способом захисту порушеного права позивача суд першої інстанції вважав зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні, подану 03.09.2024.
Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03 вересня 2024 року звернулась до органів пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, від 10 вересня 2024 року №047050028691 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу - 10 років та не досягненням 55 років.
У рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 31 рік 09 місяців 24 дні, за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи, пільговий стаж позивача за Списком №2 складає 02 роки 09 місяців 11 днів.
До пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 04 вересня 1997 року по 02 серпня 2021 року в ПАТ «Дніпровський коксохімічний завод» відповідно до довідки №Ц-21/2-09/1062 від 12 липня 2024 року, яка видана архівним управлінням Кам'янської міської ради, оскільки відсутнє рішення комісії з питань підтвердження пільгового стажу при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Згідно з розрахунком стажу позивача форми РС-право страховий стаж позивача становить 31 рік 09 місяців 24 дні.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить записи про роботу ОСОБА_1 в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (раніше - Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського, ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»):
04.09.1997 - прийнята в цех випалення вапна до ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» опалювачем 5 розряду;
02.06.1998 - у зв'язку з покращенням структури управління, покращенням організації та забезпечення виробництва переведена до вогнетривко-вапнякового цеху опалювачем дільниці шахтних печей 5 розряду;
робоче місце атестовано;
ВАТ Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського з 23.05.2011 перейменовано у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського»;
15.02.2012 - переведена там же дільниця обертових печей машиністом конвеєру 3 розряду;
10.08.2012 - переведена там же дільниця обертових печей грохотувальником 3 розряду;
07.09.2012 - переведена в агломераційний цех № 2 дільниця спікання агломерату машиністом огрудковувача 4 розряду;
15.01.2013 - переведена там же дільниця спікання агломерату машиністом огрудковувача 5 розряду;
Робоче місце атестовано за Списком № 2;
ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського» з 25.01.2017 перейменовано у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»;
робоче місце атестовано за Списком № 2;
02.08.2021 - звільнена у зв'язку з переведенням за п. 5 ст. 36 КЗпП України до ПрАТ «ДКХЗ».
Зазначені вище періоди роботи позивача підтверджено архівними довідками від 12 липня 2024 року №Ц-21/2-09/1062 та №Ц-21/2-09/1063, виданими архівним управлінням Кам'янської міської ради Дніпропетровської області.
Виходячи з доводів апелянта, спірним під час апеляційного перегляду справи є питання правомірності незарахування певних періодів роботи до пільгового стажу для цілей призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) в редакції Закону України від 02 березня 2015 року N 213-VIII право на призначення пільгової пенсії за віком мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/20 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення“ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII (справа № 1-5/2018(746/15)) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Конституційним Судом України в частинах другої-третьої резолютивної частини рішення встановлено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: (….) б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах…».
При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни, внесені Законом України №213-VIII від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать ч. 1 ст. 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є принцип юридичної визначеності.
Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Отже, з 23 січня 2020 року, дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року в справі № 1-р/2020, діють положення статті 13 Закону №1788-ХІІ в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом № 213-VIII, відносно права на пільгову пенсію осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Разом з тим, залишилися чинними положення статті 114 Закону № 1058-IV.
Відтак, з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, за якими пенсії за віком призначаються на пільгових умовах, а саме: пункт «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та пункт 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ.
У спірних правовідносинах норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає: 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ) та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2021 року в зразковій справі № 360/3611/20, якою змінено мотивувальну частину рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року та викладено її в редакції цієї постанови, а в решті - залишено без змін, зроблено наступний правовий висновок щодо правовідносин, які є аналогічними правовідносинам в цій справі: «…Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Тому відмова управління ПФУ в призначенні ОСОБА_1, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 31 рік 3 місяці 3 дні, у тому числі на роботах за списком № 2 - 20 років 11 місяців 23 днів, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.».
За таких умов суд вважає за можливе застосувати правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб'єкта - приватної особи, тобто застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи, що на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивач досягла 50 років та мала стаж роботи більше 20 років, з них не менше 10 років за списком №2, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (справа №1-5/2018(746/15)).
Стосовно достатності у позивача необхідного пільгового стажу суд зазначає наступне.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні приписи містяться у статті 48 Кодексу законів про працю України.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383, (далі - Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Записами у трудовій книжці позивача та архівними довідками від 12 липня 2024 року №Ц-21/2-09/1062 та №Ц-21/2-09/1063, виданими архівним управлінням Кам'янської міської ради Дніпропетровської області, підтверджено, що позивач працювала на роботах та посадах, що передбачені списком № 2, в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (раніше - Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського, ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»).
Архівні довідки містять відомості про зайнятість позивача пільговою роботою, періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків, куди включається цей період, результати атестації робочих місць.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
В період з 11 березня 1994 року по 16 січня 2003 року діяли Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, у період з 17 січня 2003 року по 24 червня 2016 року діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, з 24 червня 2016 року діють списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Апелянт вказує, що на підставі записів трудової книжки неможливо встановити право на пільгове забезпечення (не зазначено про зайнятість пільговою роботою повний робочий день, періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків, куди включається цей період, результати атестації робочих місць), а надані архівні довідки не відповідають вимогам пункту 20 Порядку № 637, позивачем не долучено рішення комісії з питань підтвердження пільгового стажу.
Суд відхиляє такі доводи апелянта, адже сукупність досліджених доказів вказує на те, що робота позивача віднесена саме до списку № 2 у періоді, коли позивач працював в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».
При цьому невідповідність архівних довідок вимогам пункту 20 Порядку № 637 є формальною підставою, яка не може нівелювати зміст довідок, який однозначно підтверджує право на пільгове забезпечення позивача за списком № 2.
Крім того, суд звертає увагу, що віднесення роботи позивача до спеціального стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, також підтверджено Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) за кодом підстави обліку - ЗП3013Б1.
Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства встановлено наступне:
під кодом ЗПЗ013Б1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення», постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» і від 16 січня 2003 року № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», і за результатами атестації робочих місць.
Оскільки в довідці форми ОК-5 зазначені код підстави для обліку спеціального стажу ЗП3013Б1, трудова книжка позивача містить відповідні записи про роботу позивача, тому наявні підстави для зарахування спірних періодів до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.
Також суд зауважує, що трудова книжка позивача містить відомості про проведення атестації робочого місця за Списком № 2.
Суд відхиляє доводи апелянта про правомірність незарахування періоду роботи з 04 вересня 1997 року по 02 серпня 2021 року до пільгового стажу за Списком №2 у зв'язку з відсутністю рішення комісії з питань підтвердження пільгового стажу.
Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10. листопада 2006 року №18-1, (далі - Порядок №18-1) визначено процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, у тому числі, для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.
Відповідно до пунктів 3, 6 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.
Основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 01 лютого 2022 року знаходиться в стані припинення, не є ліквідованим, відтак, підстави для вирішення питання щодо віднесення стажу роботи позивача на вказаному підприємстві до пільгового виключно на підставі рішення комісії з питань підтвердження пільгового стажу відсутні.
Рішення суду першої інстанції в частині обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача не оскаржене, тому судом не надається оцінка рішенню суду першої інстанції в цій частині.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року в справі № 160/30195/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року в справі № 160/30195/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 16 квітня 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 16 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов