16 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/28991/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Комунального підприємства «Затишне місто» Павлоградської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року (суддя Кучма К.С.) в справі № 160/28991/24 за позовом Комунального підприємства «Затишне місто» Павлоградської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Комунальне підприємство «Затишне місто» Павлоградської міської ради звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 серпня 2024 року № 0492360410 про сплату штрафу у розмірі 176 193,02 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про задоволенні позову.
Доводи апелянта наступні:
1) судом першої інстанції не перевірено дотримання відповідачем процедури розгляду заперечення на акт камеральної перевірки;
2) судом першої інстанції не перевірено, чи вживав платник податків усіх заходів для виконання податкового обов'язку, відповідачем не доведено вину позивача у вчиненні податкового правопорушення, що виключає можливість застосування штрафу на підставі статті 124 ПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що КП "ЗАТИШНЕ МІСТО" Павлоградської міської ради (код ЄДРПОУ 37085410) перебуває на обліку Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Павлоградська ДПІ.
Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності КП "ЗАТИШНЕ МІСТО" за КВЕД є: 37.00 каналізація, відведення й очищення стічних вод.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ ПК України у порядку, визначеному пункту 76.2 статті 76 розділу ІІ ПК України, заступником начальника Павлоградського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб проведено камеральну перевірку КП “ЗАТИШНЕ МІСТО» Павлоградської міської ради з питання своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з ПДВ за звітні (податкові) з вересень по жовтень 2023 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.07.2024 р. №47320/04-36-04-10/37085410, відповідно до висновків якого встановлено порушення вимог пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.203.2 ст.20, п.57.1 ст.57 ПК України щодо термінів сплати узгоджених сум грошових зобов'язань, передбачених ст. 124 ПК України.
На цей акт позивачем подано заперечення від 12.07.2024 р. №730/24. За результатом розгляду заперечень КП “ЗАТИШНЕ МІСТО» 31.07.2024 р. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення №53676/6/04-36-04-10-24 про те, що висновки в акті перевірки правомірні та відповідають нормам чинного законодавства та залишаються без змін.
01.08.2024 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі акту від 04.07.2024 р. №47320/04-36-04-10/37085410 та встановлених порушень винесено спірне податкове повідомлення-рішення форми “Ш» №0492360410, яким до КП “ЗАТИШНЕ МІСТО» за порушення термінів сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість та на підставі п.57.1 ст.57 гл.4 розділу ІІ та п.203.2 ст.203 розділу V ПК України та на підставі п.124.1 ст.124 ПК України застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 176 193,02 грн.
14.08.2024 року позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 01.08.2024 року №0492360410.
Рішенням ДПС України від 24.10.2024 року оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 01.08.2024 року №0492360410 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Враховуючи, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючий орган не мав жодного іншого правомірного варіанту поведінки, окрім як зарахування сплачуваних позивачем коштів в рахунок погашення податкового боргу, а інтегрованими картками платника податку з податку на додану вартість підтверджено безперервне існування у позивача податкового боргу, суд першої інстанції дійшов висновку, що сплачені позивачем кошти правомірно віднесені відповідачем в рахунок погашення податкового боргу та, відповідно, про застосування до позивача штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням.
Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на підставі акту камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість №47320/04-36-04-10/37083410 від 04 липня 2024 року, яким встановлено порушення строків сплати КП «Затишне місто» узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2023 року, ГУ ДПС у Дніпропетровській області 01 серпня 2024 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0492360410 про сплату штрафу у розмірі 176 193,02 грн.
Спірним в цій справі є питання наявності підстав для застосування до позивача штрафу за порушення терміну сплати узгоджених податкових зобов'язань.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За положеннями пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Отже, податкові зобов'язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Спір у даній справі виник щодо наявності правових підстав для застосування до позивача санкції, встановленої пунктом 124.1 статті 124 ПК України, за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання.
З 1 січня 2021 року набрали чинності положення пункту 79 Закону України від 16 січня 2020 року №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (з урахуванням змін, внесених Законом України від 17 грудня 2020 року №1117-IX), якими статті 123, 124, 126 і 128 ПК України фактично викладено в нових редакціях.
За вказаними змінами відповідальність за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з 1 січня 2021 року регулюється статтею 124 ПК України.
Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що відповідно до підпункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України встановлено, що порушення податкового законодавства та вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Зокрема, цієї нормою установлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7).
Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 ПК України - обставини, що пом'якшують відповідальність особи.
У постановах від 3 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.
Позиція Верховного Суду полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Відтак, під час застосування штрафу за пунктом 124.1 статті 124 ПК України контролюючий орган не зобов'язаний встановлювати наявність вини в діяннях платника, достатнім для застосування штрафу є встановлення факту порушення платником податків строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Суд відхиляє аргумент апелянта про те, що судом першої інстанції не перевірено, чи вживав платник податків усіх заходів для виконання податкового обов'язку, відповідачем не доведено вину позивача у вчиненні податкового правопорушення, що виключає можливість застосування штрафу на підставі статті 124 ПК України.
Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено підстави позову про неврахування сплати податку на додану вартість.
Згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відомостями, що містяться в інтегрованих картках платника податку з екологічного податку, підтверджено безперервне існування у позивача податкового боргу, тому контролюючим органом сплачені позивачем кошти правомірно направлені на погашення податкового боргу.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не мав жодного іншого правомірного варіанту поведінки, окрім як зарахування сплачуваних позивачем коштів в рахунок погашення податкового боргу.
Висновок суду першої інстанції в цій справі узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі № 821/1555/17.
?Стосовно аргументів апелянта про недотримання відповідачем процедури розгляду заперечення на акт камеральної перевірки суд зазначає таке.
Судом встановлено, що контролюючим органом розглянуто заперечення платника податків, а доводи апелянта про порушення відповідачем процедури розгляду заперечень є суто припущеннями позивача, які не підтверджені жодними доказами. При цьому такі припущення ґрунтуються на невідповідності в датах листів ДПС.
Також суд зауважує, що контролюючим органом дотримано процедуру, встановлену для розгляду заперечень, адже позивачу засобами поштового зв'язку надіслано повідомлення від 18 липня 2024 року №50531/6/04-36-04-10-21 про місце (ГУ ДПС) та час (25 липня 2024 року о 15.00 год.) розгляду заперечень.
Згідно з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення повідомлення про розгляд заперечень отримано позивачем 24 липня 2024 року.
Розгляд заперечень до акту перевірки проведено 25 липня 2024 о 15 годині комісією ГУ ДПС з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок без участі представника підприємства КП «Затишне місто», висновки акта перевірки залишено без змін, про що позивача повідомлено листом від 31 липня 2024 року №53676/6/04-36-04-10-21.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Затишне місто» Павлоградської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року в справі № 160/28991/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року в справі № 160/28991/24 за позовом Комунального підприємства «Затишне місто» Павлоградської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 16 квітня 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 16 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко