16 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/27969/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року (суддя Луніна О.С.) в справі №160/27969/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області) про:
визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 04 вересня 2024 року №046350017151 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 1 без урахуванням рішення Конституційного Суду від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15);
зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи по списку № 1 період роботи з 28 грудня 2020 року по 14 березня 2022 року, з 01 липня 2022 року по 18 липня 2022 року рампівником;
зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити відповідно до заяви від 27 серпня 2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХП в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02 березня 2015 року №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 23 січня 2020 року №1-р/2020.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.09.2024 року №046350017151 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 ОСОБА_1 без урахуванням рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/- р/2020 у справі № 1- 5/2018(746/15).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 28.12.2020 по 14.03.2022, з 01.07.2022 по 18.07.2022 на посаді рампівника до пільгового стажу за Списком №1.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.08.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з пунктом “а» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020 та з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Одеській області просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
На думку апелянта, судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, оскільки при вирішенні питання про набуття позивачем права на пільгову пенсію застосуванню підлягали чинні на час її звернення до органу Пенсійного фонду положення статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону № 2148-VIII.
Станом на дату звернення за призначенням пенсії вік позивача - 45 років, страховий стаж становить 24 роки 04 місяців 25 днів, пільговий стаж позивача за списком № 1 складає 14 років 09 місяців 01 день.
Оскільки позивач на момент звернення за пенсією не досягла встановленого законодавством пенсійного віку, відсутні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Вважає, що позовна вимога про зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах не може бути задоволена, адже суд не може перебирати на себе повноваження пенсійного органу.
Також зазначає про безпідставність стягнення з бюджетних асигнувань апелянта судового збору, адже законодавством заборонено витрачати кошти Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки від 02.05.2022 №1216-5001478721 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
27.08.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком по Списку № 1.
04.09.2024 ГУ ПФУ в Одеській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення №046350017151 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу (за списком №1).
В обґрунтування вказаного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ГУ ПФУ в Одеській області зазначено наступне:
“- дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 27.08.2024;
- пенсійний вік, визначений п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №1) становить 50 років.
- вік заявниці 45 років.
-необхідний страховий стаж пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Список № 1) становить 20 років.
- необхідний пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 1) становить 7 років 6 місяців.
-страховий стаж заявниці становить 24 роки 4 місяці 25 днів, з урахуванням кратності 38 років 4 місяці 25 днів.;
- пільговий стаж заявниці становить 14 років 9 місяців 1 день;
- за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: роботи з 28.12.2020 по 14.03.2022 та з 01.07.2022 по 18.07.2022 згідно наданої довідки від 11.06.2024 № 05-1120/462, оскільки в Переліку робочих місць, виробництв і професій ПАТ “Авдіївський Коксохімічний Завод», надають право на пільги і компенсації за результатами атестації робочих місць до наказу від 23.12.2020 № 1081 “Про результати атестації робочих місць» професія рампівника у коксовому цеху №1 відсутня;
- працює.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення № 046350017151 від 04.09.2024 р. про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 до статті 114 Закону, у зв'язку із недосягненням пенсійного віку 50 років.
За наявним пільговим та страховим стажем заявниця має право на пенсійну виплату з 13.08.2029 року.»
Оскільки позивач досягла віку, який надає право для призначення пільгової пенсії, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком № 1 згідно з пунктом “а» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення», а отже позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.09.2024 року №046350017151 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 підлягають задоволенню.
Суд першої відхилив доводи відповідача щодо неможливості зарахування до пільгового стажу позивача період згідно з довідкою від 11.06.2024 року №05-1120/462, оскільки в Переліку робочих місць, виробництв і професій ПАТ “Авдіївський Коксохімічний Завод», що надають право на пільги і компенсації за результатами атестації робочих місць до наказу від 23.12.2020 № 1081 “Про результати атестації робочих місць», професія рампівника у коксовому цеху №1 відсутня, оскільки довідкою підтверджено спірний період роботи позивача з зазначенням наявної атестації та посада позивача підпадає під перелік посад, що надають право на пільгову пенсію за Списком №1.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.09.2024 року №046350017151 про відмову у призначенні пенсії позивачу.
Також суд першої інстанції вважав, що підлягає задоволенню вимога про зарахування спірного періоду роботи позивача до пільгового стажу по Списку №1.
Суд першої інстанції також вказав, що саме на ГУ ПФУ в Одеській області слід покласти обов'язок щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно із заявою від 27.08.2024 саме як визначений суб'єкт призначення, який прийняв протиправне рішення про відмову у призначенні пенсії.
З метою ефективного захисту прав позивача, дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, зважаючи на дискрецію пенсійного органу, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 27.08.2024 року, з урахуванням рішення суду.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 02 березня 2023 року звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, №046350017151 від 04 вересня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.
У рішенні, зокрема, зазначено, що пенсійний вік, визначений п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №1) становить 50 років, вік заявниці - 45 років; необхідний страховий стаж за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 1) становить 20 років, необхідний пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 1) становить 7 років 6 місяців.
Страховий стаж заявника становить 24 роки 4 місяці 25 днів, з урахуванням кратності - 38 років 4 місяці 25 днів, пільговий стаж становить 14 років 9 місяців 1 день.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 28.12.2020 по 14.03.2022 та з 01.07.2022 по 18.07.2022 згідно з наданою довідкою від 11.06.2024 № 05-1120/462, оскільки в Переліку робочих місць, виробництв і професій ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», що надають право на пільги і компенсації за результатами атестації робочих місць відповідно до наказу від 23.12.2020 № 1081 «Про результати атестації робочих місць», професія рампівника у коксовому цеху №1 відсутня.
ГУ ПФУ в Одеській області відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із недосягненням пенсійного віку 50 років.
Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання наявності правових підстав для відмови у призначенні пенсії із застосуванням пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом першим частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) в редакції Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/20 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення“ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII (справа № 1-5/2018(746/15)) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Конституційним Судом України в частинах другої-третьої резолютивної частини рішення встановлено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам…».
При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни, внесені Законом України №213-VIII від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать ч. 1 ст. 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є принцип юридичної визначеності.
Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Отже, з 23 січня 2020 року, дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року в справі № 1-р/2020, діють положення статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом № 213-VIII, відносно права на пільгову пенсію осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Разом з тим, залишилися чинними положення статті 114 Закону № 1058-IV.
Відтак, з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, за якими пенсії за віком призначаються на пільгових умовах, а саме: пункт «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та пункт 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ.
У спірних правовідносинах норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає: 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ) та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2021 року в зразковій справі № 360/3611/20, якою змінено мотивувальну частину рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року та викладено її в редакції цієї постанови, а в решті - залишено без змін, зроблено наступний правовий висновок щодо правовідносин, які є аналогічними правовідносинам в цій справі: «…Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Тому відмова управління ПФУ в призначенні ОСОБА_1, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 31 рік 3 місяці 3 дні, у тому числі на роботах за списком № 2 - 20 років 11 місяців 23 днів, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.».
Застосовуючи до спірних в цій справі правовідносин приведені висновки відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, суд вважає за можливе застосувати правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб'єкта - приватної особи, тобто застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи, що на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивач досягла 45 років та мала стаж роботи більше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців за списком № 1, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (справа №1-5/2018(746/15)).
За таких обставин суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд відхиляє доводи апелянта про те, що позовна вимога про зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах не може бути задоволена, адже суд не може перебирати на себе повноваження пенсійного органу, позаяк судом першої інстанції не ухвалювалось рішення про зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області призначити позивачу пенсію.
Апелянтом не приведено доводів у спростування висновків суду першої інстанції про необхідність зарахування до пільгового стажу позивача за списком №1 періоду роботи з 28 грудня 2020 року по 14 березня 2022 року, з 01 липня 2022 року по 18 липня 2022 року на посаді рампівника, тому судом не надається правова оцінка таким висновкам суду першої інстанції.
Також суд визнає необґрунтованими доводи апелянта про безпідставність стягнення з бюджетних асигнувань апелянта судового збору, адже законодавством заборонено витрачати кошти Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Абзацом першим частини першої статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, саме в силу закону суд покладає на суб'єкта владних повноважень - відповідача обов'язок з відшкодування судових витрат, понесених стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень.
При цьому такі судові витрати стягується за рахунок бюджетних асигнувань відповідного суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є типовою, предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року в справі № 160/27969/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року в справі № 160/27969/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати 16 квітня 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 16 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов