16 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 280/1417/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року (суддя Кадникова Г.В.) в справі № 280/1417/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» (далі - ТОВ «ЗЗКМ») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східне МУ ДПС по роботі з ВПП) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №142/32-00-07-03-18 від 17 лютого 2023 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 600,00 грн.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року матеріали справи № 280/1417/23 передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 17.02.2023 №142/32-00-07-03-18, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 600 грн 00 коп.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги ненадання договору на постачання товар, відсутність документів про проходження електромагніту МІС-6100 380В (сертифікат якості/паспорт виробника), начебто придбаного у ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕПРОТЕХ» за вартістю 3600,00 грн, в тому числі ПДВ - 600,00 грн, а також те, що по ланцюгу постачання не встановлено виробника вказаного товару, який є пристроєм, що призначений для дистанційного управління верстатами та механізмами, які використовуються у процесі виробництва.
Платником податків порушено п. 193.1, п. 193.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 600 грн та неправомірно сформовано та задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість.
Позивачем не надано документів, які б підтверджували походження спірного товару, що є підставою для висновку про те, що дійсною метою взаємовідносин позивача з контрагентом є штучне отримання податкового кредиту.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.01.2023 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ “Запорізький завод кольорових металів» з питань законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, по декларації з податку на додану вартість за вересень 2022 року, про що складено акт №24/32-00-07-03-05/36911851, згідно з висновками якого встановлено порушення платником податків п. 44.1 ст. 44, п. 193.1, п. 193.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 600 грн.
Такі висновки зроблені на підставі придбання ТОВ “Запорізький завод кольорових металів» у ТОВ “ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО “ЕПРОТЕХ» електромагніту МІС-6100 380В вартістю 3600,00 грн, в тому числі ПДВ - 600,00 грн. Вказаний товар, є пристроєм, що призначений для дистанційного управління виконавчими органами верстатів та механізмів, які використовуються ТОВ “Запорізький завод кольорових металів» у процесі виробництва.
Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.02.2023 №142/32-00-07-03-18, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 600,00 грн.
Суд першої інстанції вважав, що на підставі податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрація якої не була зупинена органом ДПС, ТОВ “Запорізький завод кольорових металів» правомірно сформовано та задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість.
Згідно з платіжним дорученням №7849 від 29.09.2022 року оплачено рахунок-фактуру від 27.09.2022 року на суму 3600 грн.
Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №РН-0001650 від 30.09.2022 року.
Надходження товару від постачальника на склад ТОВ “Запорізький завод кольорових металів» підтверджено прибутковим ордером від 12.10.2022 №РН-1650.
Доставка товару здійснювалась перевізником ТОВ “Нова пошта», що підтверджується накладною від 30.09.2022 №59000871002126.
Суд першої інстанції зазначив, що жодних доказів, на які відповідач посилається в акті перевірки та які використав для формування висновків про сумнівність господарської операції позивача та його контрагента, за якими зменшено податковий кредит, суду не надано. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарської операції позивача цілям та завданням статутної діяльності товариства, незвичності цих господарських операцій для її учасників, збитковості цих операцій, інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їх фіктивність, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, цілями ділового характеру, а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. На момент проведення господарської операції контрагент позивача мав необхідний обсяг правосуб'єктності.
При відсутності встановлених порушень податкового законодавства за своєю правовою природою від'ємне значення, що є сумою бюджетного відшкодування, заявленого позивачем, не може бути неправомірним.
Приведені обставини стали підставою для висновку про задоволення позову.
Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Запорізький завод кольорових металів» за КВЕД є виробництво інших видів електронних і електричних проводів і кабелів (27.32).
ТОВ «ЗЗКМ» є платником податку на додану вартість.
Східне МУ ДПС по роботі з ВПП проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЗЗКМ» з питань законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, по декларації з податку на додану вартість за вересень 2022 року, за результатами якої складено акт №24/32-00-07-03-05/36911851 від 18 січня 2023 року.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 193.1, п. 193.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, за вересень 2022 року на суму 600 грн.
На підставі цього акту перевірки Східним МУ ДПС по роботі з ВПП 17 лютого 2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 142/32-00-07-03-18 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 600,00 грн.
Підставою зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість є висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з придбання товарів у ТОВ «Виробниче підприємство «Епротех» (далі - ТОВ «ВП «Епротех»).
Також судом встановлено, що ТОВ «ЗЗКМ» придбано у ТОВ «ВП «Епротех» товар - електромагніт МІС-6100 380В вартістю 3600,00 грн, у тому числі податок на додану вартість - 600,00 грн.
Оплата товару проведена ТОВ «ЗЗКМ» відповідно до рахунку-фактури від 27 вересня 2022 року та підтверджується платіжним дорученням №7849 від 29 вересня 2022 року на суму 3600 грн.
Факт поставки товару підтверджено видатковою накладною №РН-0001650 від 30 вересня 2022 року.
Фактичне надходження товару від постачальника на склад ТОВ «ЗЗКМ» підтверджено прибутковим ордером від 12 жовтня 2022 року №РН-1650.
Доставка товару здійснювалась перевізником ТОВ «Нова пошта», що доводиться експрес-накладною від 30 вересня 2022 року № 59000871002126.
Використання товару в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підтверджено накладною-вимогою на відпуск матеріалів №2703 від 21 листопада 2022 року, відповідно до якої електромагніт МІС-6100 380В використаний у ремонті кран-балки вантажністю 5 т як пристрій, що призначений для дистанційного управління виконавчими органами верстатів та механізмів, які використовуються ТОВ «ЗЗКМ» у процесі виробництва.
ТОВ «ВП «Епротех» виписано 29 вересня 2022 року податкову накладну на покупця ТОВ «ЗЗКМ» № 233, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначається статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України.
Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
За положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначається статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначається порядок складання та реєстрації податкової накладної.
Видача позивачу належним чином оформленої податкової накладної контрагентом не є спірним питанням. Також не є спірним питанням факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).
Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.
В цьому випадку суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв'язку з придбанням товарів, підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.
Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.
Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою статті 9 Закону № 996-XIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем товару (сої) та послуг з переробки цього товару, оприбуткування товару в бухгалтерському обліку, передачу у переробку та використання у власній господарській діяльності.
За таких обставин суд визнає необґрунтованими доводи контролюючого органу про недоведеність фактичного здійснення спірних господарських операцій.
Основним доводом апелянта є не надання до перевірки договору на постачання товару та відсутність документів про проходження електромагніту МІС-6100 380В (сертифікат якості/паспорт виробника).
Суд з цього питання зауважує наступне.
Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За положеннями частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відтак, в цьому випадку сторонами проведена господарська операція, фактичне виконання якої доведено під час розгляду справи, а відсутність факту складання сторонами документу із назвою «договір» жодним чином не призводить до нереальності такої господарської операції.
Аргумент апелянта про відсутність документів про проходження товару (сертифікат якості/паспорт виробника) суд відхиляє, адже сертифікат якості, паспорт виробника не є первинними документами у розумінні Закону № 996-XIV.
Суд звертає увагу, що будь-яких належних доказів на підтвердження нереальності господарських операцій позивача із зазначеним вище контрагентом контролюючим органом в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України суду не надано, тобто фактично не підтверджено висновки акту податкової перевірки, що стали підставою для висновку про завищення позивачем суми від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі, що є спірним в межах цієї справи.
В цьому випадку за наслідками детального та ґрунтовного дослідження первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що первинні документи, досліджені в ході судового розгляду та долучені до матеріалів справи, складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями.
Контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Судом першої інстанцій досліджено та проаналізовано зміст операції та первинні документи на підтвердження використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.
При цьому в ході розгляду справи доведено, що придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, що свідчить про наявність у позивача конкретної ділової мети та отримання економічного ефекту від його діяльності - прибутку.
Відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2019 року у справі № 826/13060/18.
Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в первинних документах, якими позивач підтверджує фактичне отримання товару, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено об'єктивних обґрунтувань про здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Суд зауважує, що ймовірні порушення з боку контрагента позивача не можуть впливати на права та обов'язки добросовісного платника податків, такий платник податків не може нести відповідальність за невиконання контрагентами податкових зобов'язань.
Аналогічний за змістом висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2022 року у справі №640/25325/19, від 19 березня 2019 року у справі №826/9534/17 та від 26 лютого 2019 року у справі №826/1536/1, від 13 січня 2021 року у справі №826/16023/16.
Тобто за порушення правил оподаткування має відповідати особа, яка допустила порушення, а добросовісний платник податків не може відповідати за порушення, допущені іншим платником.
Відповідно, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року в справі № 280/1417/23 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року в справі № 280/1417/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати 16 квітня 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 16 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко