16 квітня 2025 року справа № 160/17496/22
Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Чередниченко В.Є., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №160/17496/22 за позовом Дніпровської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов'язання знесення об'єкта самочинного будівництва за рахунок особи, яка його здійснила,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року позов Дніпровської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зобов'язання знесення об'єкта самочинного будівництва за рахунок особи, яка його здійснила задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з підстав порушення судом норм матеріального права, 12 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №160/17496/22 та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.
Крім того, в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк звернення до суду з апеляційною скаргою зазначаючи при цьому на те, що про існування рішення суду у справі №160/17496/22 йому стало відомо 07.04.2025, коли невідомі особи здійснюючи дії по руйнуванню домоволодіння ( АДРЕСА_1 ), заявили про примусове виконання рішення суду у справі № 160/17496/22. Після ознайомлення 08.04.2025 за допомогою електронної системи Єдиний державний реєстр судових рішень із рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2022 по справі № 160/17496/22, ОСОБА_1 стало відомо про наявність такого судового рішення.
У відповідності до частини 1 та частини 2 статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України “Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
В свою чергу, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №160/17496/22 надіслано судом: 18.04.2023, зареєстровано: 19.04.2023 та забезпечено надання загального доступу: 20.04.2023.
Тобто, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №160/17496/22 доведено до відома громадян України 20.04.2023 року та з цього дня з її текстом має можливість ознайомитися будь-яка особа.
Отже, враховуючим те, що до тексту рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №160/17496/22 було забезпечено надання загального доступу та, як наслідок доведено до відома громадян 20.04.2023 року, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що скаржник з 20.04.2023 року мав можливість ознайомитися з текстом цього судового рішення та у разі незгоди з ним оскаржити його у встановленому законом порядку, проте таку апеляційну скаргу ним було подано до суду лише 12.04.2025 року, тобто зі спливом майже дворічного строку після його оприлюднення.
Слід зазначити й те, що вищезазначене судове рішення оскаржувалося в апеляційному порядку.
За наслідком розгляду апеляційної скарги постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №160/17496/22 залишено без змін.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2023 року надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень: 29.09.2023, зареєстровано: 01.10.2023 та забезпечено надання загального доступу: 02.10.2023.
З викладених обставин вбачається, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №160/17496/22 набрало законної сили 26 вересня 2023 року, та як наслідок з цієї дати воно підлягало виконанню.
Тобто, судове рішення у справі №160/17496/22 виконувалося з вересня 2023 року, а тому ОСОБА_1 , як власник деяких квартир будинку по АДРЕСА_1 не міг не знати про те, що вказаний об'єкт є самочинним будівництвом та підлягає знесенню.
Твердження скаржника про те, що він дізналася про наявність оскаржуваного рішення 08.04.2025 за допомогою електронної системи Єдиний державний реєстр судових рішень не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, який сплив з великим проміжком часу, оскільки визнання такої обставини поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження може порушити принцип правової визначеності та вплинути на ті відносини, які сформувалися після набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили.
Слід зазначити й те, що вищезазначена обставина, яку скаржник зазначає як підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження не є обставиною, яка є об'єктивно непереборною, не залежною від волевиявлення особи та пов'язаною з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, та обставиною яка підтверджена належними доказами.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що згідно з рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.01.2025 року у справі №201/197/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, треті особи - державний реєстратор Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Рижкова Вікторія Василівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кравченко Олександр Олексійович, Дніпровська міська рада, ОСОБА_3 , суд встановив, що: «Факт самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 на сьогоднішній день встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/17496/22 від 17.04.2023р., яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023р. та постановою Верховного суду від 18.09.2024р., згідно якого зобов'язано ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудований ним об'єкт будівництва загальною площею 1353,9кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером: 1210100000:03:185:0035.»
Зазначене свідчить проте, що ОСОБА_1 як позивачу у вказаній справі, з тексту судового рішення, наявного в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого забезпечено 03.02.2025 року, було відомо про наявність рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №160/17496/22.
Проте, ОСОБА_1 дій щодо його оскарження у передбачений законодавством тридцятиденний строк не вчинив.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що вирішення суддею питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 05 жовтня 2017 року по справі № 820/2497/16.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини “Устименко проти України» (№32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності».
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (“Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Згідно з частиною 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків встановлених цим Кодексом, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші поважні підстави для поновлення строку.
Приймаючи до уваги те, що скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження, з підстав які на думку суду є неповажними, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без руху, та запропоновувати скаржнику протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.
Керуючись статтями 120, 298 КАС України, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року у справі №160/17496/22 - залишити без руху та запропонувати протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.
Копію ухвали направити особі, яка подала апеляційну скаргу - для виконання.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Чередниченко В.Є.