16 квітня 2025 року справа №200/6714/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 200/6714/24 (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 188 днів, обчисливши її суму, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.11.2024 клопотання про поновлення строку звернення до суду із даним позовом - задоволено; визнано поважними причини пропуску строку та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року позов задоволений частково:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок грошової компенсації за всі невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволені позову через порушення норм матеріального права.
Апелянт посилався на те, що враховуючи те, що додаткова винагорода, яка передбачена Постановою №168 за своєю правовою природою є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, відсутні підстави її враховувати при обчислені розміру грошової компенсації за невикористані відпустки.
Під час обчислення розміру передбаченої Позивачу грошової компенсації за невикористані відпустки, відповідно до вимог пункту 6 розділу XXXI Порядку №260 повинні враховуватись тільки щомісячні основні види грошового забезпечення та щомісячні додаткові види грошового забезпечення до яких не відноситься додаткова винагорода, яка передбачена Постановою №168.
Позивачем подано клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі №200/6714/24 за пунктом 2 частини 1 статті 305 КАС України, оскільки її підписано ОСОБА_2 , який не має права її підписувати.
Клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, справа №200/6714/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії не визначена судом першої інстанції судових рішень як справа не значної складності, почала розглядатись 27.09.2024 року за правилами загального позовного провадження, яке передбачає представництво інтересів через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника (адвокат або законний представник).
Станом на 21.12.2024 року, тобто на день подання Військовою частиною НОМЕР_1 апеляційної скарги у справі №200/6714/24, командиром зазначеної військової частини є майор ОСОБА_3 (підтверджується витягом із наказу від 15.04.2024 року №155, копія якого додається), який відповідно до вимог ч. 3 ст. 59 КАС України, ст. 246 ЦК України, ч. 1 ст. 240 ЦК України є єдиною уповноваженою особою на видання довіреності від імені юридичної особи, в тому числі в порядку передоручення.
Проте, апеляційну скаргу від імені Військової частини НОМЕР_1 підписано Орловим Романом Ігоровичем, який на підтвердження своїх повноважень, додав до матеріалів апеляційної скарги довіреність у порядку передоручення, яка видана 06.11.2023 року Володенковим Максимом Олеговичем, тобто особою, яка не є уповноваженою на видання довіреності від імені юридичної особи, в тому числі в порядку передоручення.
Представником відповідача подано заперечення на це клопотання позивача, в якому посилався на наступне.
Щодо повноважень ОСОБА_4 видавати довіреність вважає довіреність, яка видана останнім на ім'я Орлова Р.І., законною (чинною) та такою, що видана у відповідності до вимог діючого законодавства.
З довіреності (додається) вбачається, що Володенковим М.О., зазначена довіреність була видана на ім'я ОСОБА_2 06.11.2023 року до моменту її скасування на представництво інтересів Військової частини. Тобто, довіреність була видана ОСОБА_4 у період перебування останнім на посаді командира військової частини, що підтверджується відповідними доказами.
Тому, враховуючи викладене, просив суд відмовити у задоволенні клопотання позивача, оскільки його доводи щодо відсутності повноважень у Володенкова М.О. спростовано вище наведеним та доданими доказами (витягами з наказів командира), а зазначена довіреність закона (чинна) та така, що видана у відповідності до вимог діючого законодавства .
Разом з тим, відповідно до п. 35 Положення №1845/0/15-21 довіреність в електронній формі дійсна до моменту її скасування довірителем або протягом строку, на який вона видана. При втраті чинності довіреності в електронній формі автоматично скасовуються також усі її похідні довіреності, що видані в порядку передоручення.
Крім того, на момент подання цього заперечення довіреність видана на Орлова Р.І. не скасована.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Щодо клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі №200/6714/24 за пунктом 2 частини 1 статті 305 КАС України, оскільки її підписано ОСОБА_2 , який не має права її підписувати, апеляційний суд враховує наступне.
Апеляційну скаргу від імені Військової частини НОМЕР_1 , подану через систему «Електронний суд» 21.12.2024 року, підписано Орловим Романом Ігоровичем, який на підтвердження відповідних повноважень додано:
- витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.05.2023 року №130;
- довіреність у порядку передоручення від 06.11.2023 року.
Згідно п. ч. 1 ст.305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Статтею 59 КАС України передбачено перелік документів, що підтверджують повноваження представників.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, такими документами: довіреністю юридичної особи.
За ч. 3 ст. 59 КАС України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Згідно ч. 7 ст. 59 КАС України 7. У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
За ч. 8 цієї статті КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Згідно ст. 60 КАС України підстави і порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від наданих йому повноважень визначаються Цивільним кодексом України.
Згідно ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
За ст. 247 ЦК України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.
Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана.
Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.
У статті 248 цього кодексу передбачено підстави припинення представництва за довіреністю, зокрема, п.п. 1-5:
1) закінчення строку довіреності;
2) скасування довіреності особою, яка її видала;
3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;
4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;
5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) 08.05.2023 №130 майора ОСОБА_4 призначено наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України на посаду командира Військової частини.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) 15.04.2024 №155 (додається) підполковник ОСОБА_4 вважається таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби.
Згідно довіреності у порядку передоручення від 06.11.2023 року ОСОБА_4 , на підставі витягу з наказу від 06.11.23 року, щодо Військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ), уповноважив, в порядку передоручення, ОСОБА_2 представляти інтереси Військова частина НОМЕР_1 в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи. Довіреність видана без права передоручення іншим особам. Довіреність дійсна до моменту її скасування
Тобто, довіреність була видана ОСОБА_4 у період перебування останнім на посаді командира військової частини, що підтверджується відповідними доказами.
Крім того, докази її скасування в матеріалах справи відсутні.
Згідно висновків Верховного Суду в постанові від 14.08.2020 року у справі № 140/2350/19 колегія суддів наголошує, що зміна фізичної особи, яка обіймає посаду керівника органу державної влади не є підставою для втрати чинності чи припинення дії довіреностей, що були видані раніше за підписом попереднього керівника цього органу.
При цьому, підстав припинення представництва за довіреністю згідно статті 248 ЦК судом апеляційної інстанції встановлено не було.
Отже, клопотання позиваач про закриття апеляційного провадження не підлягає задоволенню, з підстав , зазначених судом вище.
Щодо обставин цієї справи.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.04.2024 № 162 позивача, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 14 квітня 2024 року № 104-РС відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, з військової служби у запас за пунктом 3 підпунктом «г», з 20 квітня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та знято з грошового, речового та продовольчого забезпечення. Наказано виплатити грошову компенсацію за невикористані 97 днів щорічної основної та 70 днів додаткової відпусток.
Після звільнення позивачу, виплачено грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, розмір яких відповідач обчислив без урахування сум винагороди, установленої постановою КМУ № 168, що підтверджується наданим відповідачем витягом з розрахунково-платіжної відомості №233 від 27.04.2024.
Згідно довідки від 24.11.2024 про нараховані та виплачені суми додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за позивач отримував додаткову винагороду за Постановою № 168 (до 100 000,00 грн.) з лютого 2022 року по квітень 2024 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд враховує наступне.
Згідно ч.ч. 2, 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
За п. 1 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (пункт 14 статті 10-1 Закону №2011-XII).
Згідно п. 7 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Згідно п. 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
За ст. 9 Закону №2011-XII виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністром оборони ().
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Згідно п. 2 розділу І Порядку № 260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
За п. 16 розділу І Порядку № 260 виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Згідно п. 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
За п. 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Вирішуючи питання щодо врахування, передбаченої постановою КМУ №168 щомісячної додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток суд враховує, що підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Згідно цієї норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Враховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що відповідно до довідки військової частини від 24 листопада 2024 року №3724/фс виплачувалася позивачу, починаючи з лютого 2022 року по квітень 2024 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ця винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.
Суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23, де суд касаційної інстанції зазначив, що підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 240/23909/23, від 10.04.2025 року у справі № 240/2078/24.
Верховним Судом визначено, що, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Враховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, суд вважає, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.
Щодо посилань відповідача на п. 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 у частині того, що компенсація за невикористані дні щорічної основної, а також додаткової відпустки за минулі роки виплачується лише під час звільнення з військової служби за віком, станом здоров'я, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, то суд вважає вказані посилання помилковими.
Так абз. 2 п. 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 спростовується вищенаведене твердження відповідача, а саме: «Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.».
Крім того, наказ від 18.04.2024 № 162, яким позивача виключено зі списків особового складу, спростовує посилання відповідача на п. 3 розділу ХХХІ Порядку № 260.
Суд також враховує, що облік та кількість днів відпусток, що мають бути компенсовані відповідачем, визначається військовою частиною НОМЕР_1 , «як роботодавцем» позивача, а тому суд зобов'язує відповідача здійснити перерахунок грошової компенсації за всі невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок грошової компенсації за всі невикористані дні оплачуваних відпусток, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 200/6714/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 16 квітня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв