16 квітня 2025 року справа №200/1605/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 р. у справі № 200/1605/24 (головуючий І інстанції Арестова Л.В.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ТЦК), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягала у не оформленні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за підстави, передбаченої абзацами 10 і 11 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзаців 10 і 11 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з постановкою на спеціальний облік.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року, прийнятим в порядку спрощеного провадження, відмовлено у задоволенні позову.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що єдиною підставою для відмови в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 стала відсутність належної реалізації позивачем права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у передбачений законом спосіб, а саме: шляхом особистого звернення до уповноваженого суб'єкта владних повноважень із відповідною заявою та документами, які підтверджують право на відстрочку.
Будь-яких зауважень до документів, які були надані адвокатом на підтвердження повноважень на представництво ОСОБА_1 у зв'язку із поданням відповідачу заяви про відстрочку від мобілізації ані відповідачем, ані судом в рішенні не встановлено. Спір щодо достовірності документів, що підтверджують повноваження адвоката в інтересах ОСОБА_1 між сторонами відсутній.
Скаржник зазначає, що діюче в Україні законодавство не зобов'язує військовозобов'язаного особисто прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для реалізації права на відстрочення від призову під час мобілізації за підстав, передбачених абзацами 10 і 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а позивач має це право в силу закону незалежно від його звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про надання відстрочення від призову.
Відповідач відповідно до п. 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154) зобов'язаний оформити для військовозобов'язаних відстрочку від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також вести їх спеціальних облік.
Діюче законодавство не передбачає повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки викликати військовозобов'язаних шляхом направлення листів.
Судом не враховано, що порушення позивачем вимог правил військового обліку може бути наслідком настання відповідальності, однак не може бути підставою для не розгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання поштою заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, за відсутністю будь-яких зауважень до документів, що підтверджують повноваження представника, повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому.
Судом залишено поза увагою, що у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, чому з боку суду не дано належної правової оцінки.
Від відповідача надійшов відзив на скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що за приписами законодавства, військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Позивач звернувся до відповідача із вказаною заявою про надання йому відстрочки від призову за мобілізацією через свого представника - адвоката Довженка Валерія Івановича, що не є спірним питання у справі.
Листом від 29.02.2024 вих.№766 відповідач повідомив позивача, що йому необхідно особисто звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_3 з документами, що підтверджують його право на відстрочку, як це передбачено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядком №1487.
Відповідач наголошує, що особливість ведення військового обліку виражається, серед іншого, в тому, що переважна більшість заходів, які проводяться, стосуються особисто призовника, військовозобов'язаного чи резервіста і не передбачають можливості його участі дистанційно чи через адвоката. Відтак, надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу, під час мобілізації, можливе тільки за особистою участю військовозобов'язаного, в даному випадку апелянта (позивача). Іншими словами, проходження публічної служби, а так само призов на службу чи відстрочка, не може відбуватись дистанційно через адвоката.
Таким чином, на думку відповідача, позивач не дотримався встановленої законодавством процедури особистого подання заяви та документів, які підтверджують (на його думку) його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Крім того, позивачем не було дотримано порядку звернення до уповноваженого суб'єкта владних повноважень щодо розгляду питання про надання йому відстрочки від призову за мобілізацією.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
28.02.2024 представник позивача, адвокат Довженко Валерій Іванович, звернувся в інтересах позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою вих.№417 про надання відстрочки, в якій, керуючись статтею 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», просив надати ОСОБА_2 відстрочку від мобілізації на підставі абзаців 10 і 11 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку з тим, що він є особою, яка має мати, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, та зайнятий постійним доглядом за хворою матір'ю. Про результати розгляду даної заяви повідомити позивача та його представника в установленому законом порядку.
В обґрунтування заяви представником позивача зазначено, зокрема, що ОСОБА_2 має тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 02.09.2019 про постановлення на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до якого він визнаний непридатним до військової служби в мирний час і обмежено придатним у військовий час. ОСОБА_2 є особою, яка має мати, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, та зайнятий постійним доглядом за хворою матір'ю, а тому, відповідно до абзаців 10 і 11 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Тому, відповідно да зазначених норм ОСОБА_2 має право на відстрочку від мобілізації.
Додатками до заяви долучено: копія адвокатського свідоцтва, копія ордеру, копія договору про надання правової допомоги, копія акту встановлення факту здійснення догляду від 02.03.2023 №102, копія тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , копія довідки МСЕК про призначення ОСОБА_3 . ІІ групи інвалідності безстроково, копія довідки №91/372 про те, що ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду.».
29.02.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 листом вих.№766 надав відповідь на заяву від 28.02.2024 вих.№417 про надання відстрочки відносно ОСОБА_1 , в якій зазначив, зокрема, що правилами військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі - Порядок), так само передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Що стосується статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», то вона не відміняє норми інших законодавчих актів в частині зобов'язань та обов'язків громадян України. Враховуючи зазначене, рекомендовано ОСОБА_1 звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_3 з документами, що підтверджують його право на відстрочку, як це передбачено Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядком.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України і діє на теперішній час.
Згідно ч. 10 ст. 1 Закону №2232-XII, громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
Відповідно до ст. 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII, громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.
Статтею 23 Закону № 3543, для деяких категорій громадян встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з абзацом 10 та 11 частини першої статті 23 Закону № 3543 (в редакції, що діяла станом на час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою), не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду; які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
На підставі частини 11 статті 38 Закону № 2232 призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі-Порядок № 1487).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Аналіз наведених правових норм свідчить, що військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 19 Порядку №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до п. 4 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що порушення військовозобов'язаними вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із законом, однак це не може бути підставою для не розгляду по суті його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Крім того, колегія суддів вважає, що Порядком № 1487 не передбачено обов'язку особистого прибуття військовозобов'язаних до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для повідомлення про зміни їх сімейного стану, стану здоров'я тощо, а також обов'язку особистого прибуття до ТЦК для подання заяви та документів на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Колегія суддів звертає увагу, що обов'язок "особисто повідомити" та "особисто прибути" не є тотожним у спірних правовідносинах.
Щодо питання звернення представника - адвоката з заявою, колегія суддів зазначає, що за статтею 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Доводи відповідача про те, що заява позивача може бути передана тільки ним особисто, звужує конституційне право на звернення за допомогою через уповноваженого представника.
Так, ураховуючи принцип свободи договору, вимоги статті 19 Конституції України, статей 202-204, частини четвертої статті 209, статті 237- 239, 244-245 Цивільного Кодексу України, Порядку № 1487, відсутність у Порядку та законі прямої заборони подачі заяви як особисто позивачем, так і його особистої заяви уповноваженим представником, представник позивача, як адвокат, мав право подати від імені позивача заяву.
Тобто, позивачем через свого представника дотримано процедуру особистого подання (направлення) документів, що підтверджують (на його думку) право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Матеріали справи свідчать, що відповідач листом у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації зазначив про необхідність особисто надати документи до ТЦК та СП та про недостатність наданого пакету документів для розгляду заяви щодо надання відстрочки.
При цьому, слід зазначити, що відповідачем не приймалося рішення за заявою позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про відмову в наданні такої відстрочки.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Згідно з пунктом 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
На підставі пункту 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації […].
Як визначено пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: […] оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; […] розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки […] оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік […].
Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому.
Індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб'єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Проте, відповідач, всупереч приписів нормативно правових актів, за наслідками розгляду заяви позивача про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, не прийняв відповідне рішення, а надіслав позивачу лист, який носить інформативний характер та не є рішенням по суті надання/ненадання відстрочки.
Наведене свідчить, що відповідач допустив протиправну бездіяльність - належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив помилкові висновки.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти рішення про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який, зокрема, визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі Порядок № 560).
Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
На підставі абзацу другого пункту 58-1 Порядку № 560 військовозобов'язані, які відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а за умови наявності кількох військовозобов'язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 58-1 Порядку № 560 районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Як визначено пунктом 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Норми Порядку № 560 свідчать, що розгляд заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відноситься до дискреційних повноважень відповідача, оскільки до його компетенції відноситься як розгляд документів, що підтверджують право на відстрочку, так і надання оцінки законності підстав для відстрочки з направленням відповідних запитів до органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку тощо.
Суд не може підміняти компетенцію відповідача у зазначених вище питаннях, отже в даному спорі правильним способом захисту порушених прав позивача, з огляду на його дискреційні повноваження, є зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10-11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за наслідком розгляду якої прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.
Враховуючи, що відповідач не розглядав по суті заяву позивача про надання відстрочки від призову за мобілізацією, а її надання є дискреційними повноваженнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про зобов'язання прийняти рішення про відстрочку від призову за мобілізацією на підставі абз. 10-11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в реакції чинній на момент подання заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу , у зв'язку із тим, що він є особою, яка має мати, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, та зайнятий постійним доглядом за хворою матір'ю, задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.
При цьому, за положенням п. 7 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин позов підлягає задоволенню у відповідній частині, шляхом зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 10-11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи те, що апеляційна скарга судом задоволена, тому відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 2 664,53грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача .
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 р. у справі № 200/1605/24- скасувати.
Прийняти нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.02.2024 вих.№417 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.10-11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції чинній на момент подання заяви.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2024 вих.№417 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.10-11 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції чинній на момент подання заяви, та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на судовий збір в загальній сумі 2 664 гривень 53 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне текст судового рішення складено та підписано колегією суддів 16 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді І.В. Геращенко
А.А. Блохін