справа №755/15096/24 Головуючий у І інстанції - Галаган В.І.
апеляційне провадження №22-ц/824/4291/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
16 квітня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
У серпні 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-капітал» звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем по справі ОСОБА_1 26 грудня 2022 року було укладено кредитний договір №100351593, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 3000 грн. строком на 15 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами кредитного договору, зі сплатою платежу кредиту, процентів та комісії до 10 січня 2023 року.
ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов'язання, проте, відповідач порушив умови, щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка станом на 29 серпня 2024 року становить 11400 грн., з яких: 3000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 7830 грн. - прострочена заборгованість за відсотками; 570 грн. - прострочена заборгованість за комісією, що є предметом позовних вимог.
29 березня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ним, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», укладено договір про відступлення права вимоги №94-МЛ/Т, згідно умов якого воно набуло право вимоги до боржників, в точу числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №100351593 від 26 грудня 2022 року.
Просило суд, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №100351593 від 26 грудня 2022 року у розмірі 11400 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року зазначений вище позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №100351593 від 26 грудня 2022 року у розмірі 4470 грн. та судовий збір у розмірі 949,84 грн., а всього на загальну суму 5419, 84 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням в частині незадоволених позовних вимог, ТОВ «ФК «Кредит-капітал» звернулося до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Вказує, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Наголошує на тому, що нарахування заборгованості здійснювалось відповідно до пунктів кредитного договору №100351593 від 26 грудня 2022 року.
Зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення процентів, нарахованих після спливу строку кредитування, належним чином не дослідив умови кредитного договору, зокрема, договір про споживчий кредит №100351593 встановлює порядок та строк нарахування процентів за наданим кредитом і після п'ятнадцятиденного строку кредитування.
Просило суд, скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що26 грудня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №100351593, відповідно до умов якого, відповідач отримав грошові кошти в сумі 3000 грн. строком на 15 днів до 10 січня 2023 року зі сплатою процентів за користування кредитом.
Відповідно до п. 1.5.1 Договору про споживчий кредит, комісія за надання кредиту: 570 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 % від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2 Договору про споживчий кредит, проценти за користування кредитом: 900 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно з п. 6.1 Кредитного договору, цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан». Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2 кредитного договору).
За змістом п. 6.3 Кредитного договору позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4 договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).
Згідно із п. 7.1 цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до платіжного доручення №56538670 від 26 грудня 2022 року ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредитні кошти в сумі 3000 грн.
29 березня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги №94-МЛ/Т, згідно умов якого ТОВ ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до боржників, в точу числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №100351593 від 26 грудня 2022 року.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 29 серпня 2024 року заборгованість відповідача за кредитним договором №100351593 від 26 грудня 2022 року становить: 3000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 570 грн. - прострочена заборгованість за комісією, - правомірність заявлення яких доведено позивачем належними та допустимими доказами по справі, зокрема, розрахунком заборгованості відповідача та випискою по рахунку.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за процентами - 7830 грн. підлягає частковому задоволенню, оскільки визначена позивачем заборгованість за процентами, включає в тому числі і період, який виходить за межі строку кредитування, а тому заявлена позивачем вимога в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за процентами підлягає частковому задоволенню у розмірі 900 грн. за період з 26 грудня 2022 року до 10 січня 2023 року.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
При цьому, право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21).
Як зазначено вище, 26 грудня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір№100351593, за умовами якого відповідач отримав в кредит грошові кошти у розмірі 3000 грн. на строк 15 днів, тобто, до 10 січня 2023 року.
Відповідно до п. 1.5.1 Договору про споживчий кредит, комісія за надання кредиту: 570 грн., яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово.
Пунктом 1.5.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом: 900 грн., які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Тип процентної ставки за цим договором - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені в пунктах 2.2 (плата за кредитом), 2.3 (пролонгація строку кредитування) цього договору.
Отже, за змістом вищевказаних вимог закону та умов кредитного договору строк повернення всієї суми кредиту, відсотків та комісії настав 10 січня 2023 року й саме в межах цього строку ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» мало право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а після закінчення строку кредитування - вимагати сплати сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Ураховуючи те, що кредитором нараховано передбачені договором проценти за користування кредитом вже після закінчення строку дії кредитного договору, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що до стягнення з відповідача підлягають відсотки, лише в межах дії кредитного договору, тобто, у розмірі 900 грн.
Пунктом 2.2.3 кредитного договору зокрема, передбачено, що після строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем без письмової згоди позичальника.
Доказів того, що кредитний договір №100351593від 26 грудня 2022 року був пролонгований позивачем не надано.
Отже, доводи позивача про необхідність нарахування процентів за користування кредитом по день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитного договору не ґрунтуються на нормі закону. Колегія суддів відмічає, що у разі порушення виконання зобов'язання, щодо повернення кредиту після прострочення виконання грошового зобов'язання нараховуються проценти за порушення грошового зобов'язання у розмірі, визначеному законом або договором (ч. 2 ст. 625 ЦК України), проте таких вимог у межах даної справи пред'явлено не було.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Окрім того, апеляційна скарга за своїм змістом є повторенням правової позиції, викладеної в позовній заяві, аргументи якої знайшли належну оцінку в рішенні суду першої інстанції. Доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга не містить.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, в результаті чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382-384 України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба