Єдиний унікальний номер справи 756/4344/24
Провадження №22-ц/824/2117/2025
14 квітня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,
У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що 16 червня 2023 року о 09:13 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом - садовим трактором марки «Viking», « НОМЕР_1 », інвентаризаційний номер 3796, в м. Києві по проспекту Степана Бандери, в районі будівлі № 36, не вжив заходів та створив небезпеку для руху, в результаті чого відірвався уламок від механізму ножів та здійснив зіткнення з іншим транспортним засобом - легковим автомобілем марки «CHERY» моделі «TIGGO 2», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 17 липня 2023 року за №19632 визначено розмір завданого власнику автомобіля «CHERY» моделі «TIGGO 2» ОСОБА_1 матеріального збитку, який становить 24 972,56 грн.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва 05 жовтня 2023 року адміністративну справу про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито.
В момент заподіяння матеріальної шкоди ОСОБА_2 перебував на робочому місці та виконував роботи з використанням джерела підвищеної небезпеки - садового трактора марки «Viking», марки « НОМЕР_1 », який перебуває на балансі комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва та був працевлаштований.
Ухвалою місцевого суду 03 червня 2024 року замінено відповідача - з Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» на належного відповідача - Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва.
На підставі викладеного після уточнення позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування майнової шкоди 25 572,56 грн, судові втрати - 5167,20 грн та витрати, пов'язані з правничою допомогою в розмірі 8 000,00 грн.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 24 972,56 грн та судовий збір в розмірі 1 182,78 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 05 серпня 2024 року відповідач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, а також через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів скарги апелянт посилається на неврахування судом першої інстанції доказів у справі про відсутність вини третьої особи - ОСОБА_2 в пошкодженні автомобіля позивача, зокрема:
- постанови Оболонського районного суду міста Києва 05 жовтня 2023 року про закриття адміністративного провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП; листа ГУ Національної поліції в м. Києві Оболонського УП від 22.02.2024 року про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.139 КУпАП; наданих до суду письмових пояснень ОСОБА_2 .
Крім того зазначає, що сам факт наявності дорожньо-транспортної події, пошкодження автомобіля позивача, перебування третьої особи в трудових відносинах з відповідачем і знаходження на робочому місці під час дорожньо-транспортної події, та при цьому відсутність у справі доказів поза розумним сумнівом винуватості працівника комунального підприємства і причинного зв'язку між його протиправною поведінкою та заподіяними механічними пошкодженнями автомобіля, відсутність ухвалення судових рішень про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , на думку апелянта, виключає цивільно-правову відповідальність Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва щодо відшкодування матеріальної шкоди, та можливість застосування в даній справі положення ст. 1166 ЦК України.
Апелянт в апеляційній скарзі вказує також на те, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст.89 ЦПК України та обґрунтував своє рішення на припущеннях щодо причетності ОСОБА_2 до заподіяння матеріальної шкоди позивачу, при цьому, дослідивши і врахувавши протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП, який не може бути доказом винуватості особи, оскільки за цим протоколом в подальшому судом було закрито адміністративне провадження відносно ОСОБА_2 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Поряд з цим апелянт звертає увагу на те, що суд врахував пояснення свідка ОСОБА_3 , надані нею в судовому засіданні, яка була водієм пошкодженого автомобіля, та яка є зацікавленою особою у справі.
Також зазначив про те, що суд першої інстанції після залучення належного відповідача розглянув справу в одному судовому засіданні, однак повинен був прийняти також рішення про відмову в позові до неналежного відповідача.
Станом на день розгляду справи апеляційним судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до наступного:
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завданим їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина п'ята ст.81 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста ст.81 ЦПК України). За положеннями ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі №686/11256/16-ц).
Більш того, спеціальною нормою в даних правовідносинах є саме ст. 1187 ЦК України, яка передбачає, що для звільнення особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, від відповідальності за завдану шкоду, остання має довести, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Як встановлено судом та вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником легкового автомобіля марки «CHERY», моделі TIGGO 2, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 (а.с.18).
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року закрито адміністративну справу щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Висновки суду ґрунтуються на тому, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, та вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 139 КУпАП (а.с. 25).
В протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_2 , зазначені обставини дорожньо-транспортної події, яка трапилась 16 червня 2023 року о 09:13 год. Зокрема в ньому вказано про те, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом - садовим трактором марки «Viking», марки « НОМЕР_1 », інвентаризаційний номер 3796, в м. Києві по проспекту Степана Бандери, в районі будівлі № 36, не вжив заходів та створив небезпеку для руху, в результаті чого відірвався уламок від механізму ножів, який здійснив зіткнення з транспортним засобом - марки «CHERY», моделі TIGGO 2, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який отримав механічні пошкодження (а.с.19).
Звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 17 липня 2023 року за № 19632 визначено розмір завданого власнику автомобіля «CHERY» ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної події від 16.06.2023 року матеріального збитку, який становить 24 972,56 грн (а.с.33-35).
З відповіді на звернення ОСОБА_4 від 05 лютого 2024 року, заступник начальника управління НП ДПП УПП у місті Києві від 22 лютого 2024 року відмовив в складенні протоколу у відношенні ОСОБА_2 через відсутність складу правопорушення, передбаченого ст.139 КУпАП (а.с.26-27).
На адвокатський запит представника позивача КП УЗН Оболонського району м. Києва надало відповідь 31 травня 2024 року за №350, що ОСОБА_2 станом на 16 червня 2023 року перебував в трудових відносинах з КП УЗН Оболонського району м. Києва. На балансі садовий трактор марки «Viking», марки «MT 6127ZL», інвентаризаційний номер 3796, не 16 червня 2023 року не знаходився. Долучено наказ №61-к від 12 квітня 2000 року про працевлаштування (а.с.113-114).
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково та врахував:
- письмові пояснення учасника дорожньої події ОСОБА_3 , яка керувала автомобілем «CHERY» д.р.н НОМЕР_2 , яка повідомила, що під час руху вздовж Набережно Рибальської, 36 відчула удар в дверцята автомобіля, в середині правої передньої двері сторчав шматок металу, який пробив зовні частину дверцят та застряг. Поряд дороги, біля тротуару був чоловік на газонокосарці, який підтвердив, що шматок металу відколовся від ножів (а.с.20);
- письмові пояснення ОСОБА_2 від 16.06.2023 року, надані інспектору УПП про те, що під час виконання робіт зі скошування газонів, він побачив жінку, яка направлялась до нього й поскаржилася, що передня права дверцята автомобіля пошкоджена уламком косильного ножа при роботі косарки від ймовірного потрапляння ножа на камінь, показавши уламок ножа та пошкоджені дверцята автомобіля від цього уламку. Попередньо при огляді техніки перед початком робіт по скошуванню трави всі механізми та вузли знаходилися в справному стані (а.с.21);
- протокол про адміністративне правопорушення ААД №044643, в якому містяться встановлені інспектором управління патрульної поліції обставини дорожньо-транспортної події, яка сталася 16 червня 2023 року, у схемі місця події зображені транспортні засоби у взаємному розташуванні, встановлено механізм пошкодження автомобіля позивача, й зазначено перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів, зокрема на садовому тракторі марки «Viking», яким керував та працював ОСОБА_2 під час роботи відкололась ріжуча частина та потрапила в двері іншого транспортного засобу, (а.с.20-24).
Крім того суд врахував, що ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної події був працівником КП УЗН Оболонського району м. Києва, виконував покладені на нього обов'язки по скошуванню трави, а відповідач забезпечив працівника виробничою технікою садовим трактором «Viking», моделі «MT 6127ZL», та дійшов висновку, що враховуючи положення ст. 1172 ЦК України відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду завдану його працівником, під час виконання обов'язків озеленювача.
При цьому суд врахував положення ч. 5 ст. 1187 ЦК України та обґрунтовано зазначив, що шкода, заподіяна фізичним або юридичним особам джерелом підвищеної небезпеки, має бути відшкодована організацією чи громадянином, діяльність яких пов'язана з небезпекою для оточення, якщо останні не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Доводи апелянта про відсутність у справі доказів поза розумним сумнівом винуватості працівника комунального підприємства і причинного зв'язку між його протиправною поведінкою та заподіяними механічними пошкодженнями автомобіля, та відсутність судових рішень про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , апеляційний суд не може прийняти.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Матеріалами справи в повній мірі доводиться спричинення майнової шкоди позивачу через пошкодження належного йому автомобіля саме внаслідок потрапляння в нього уламку металевого ножа від садового трактору «Viking» під час роботи механізму, що є джерелом підвищеної небезпеки.
На думку суду твердження відповідача про те, що закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП свідчить про відсутність вини працівника у заподіянні матеріальної шкоди, є помилковими.
Відповідно до частин 6, 7 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
У відповідності до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Зважаючи на наведену норму, протокол про адміністративне правопорушення ААД №044643 та інші матеріали справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності є належними доказами для встановлення обставин дорожньо-транспортної події, яка сталася 16 червня 2023 року.
Той факт, що суд закрив провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 124 КУпАП жодним чином не означає автоматичне доведення відсутності його вини у спричиненні його діями шкоди відповідачу, оскільки в рамках справи в порядку КУпАП суд вирішував питання про належність кваліфікації дій ОСОБА_2 саме за ст. 124 КУпАП і наявності в його діях складу такого правопорушення. І провадження було закрите саме у зв'язку з невірною з точки зору суду кваліфікацією дій ОСОБА_2 , а не у зв'язку з відсутністю самої події. Більш того, постановою Оболонського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2023 року саме і були встановлені ті обставини події 16 червня 2023 року, які позивач поклав в основу своїх вимог.
Таким чином, відсутність постановлення судових рішень про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності як за ст.124 КУпАП, так і за ст. 139 КУпАП, не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування завданої його працівником шкоди позивачу.
Як вже зазначалося вище, правова конструкція механізму відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, передбачає можливість звільнення її завдавача від обов'язку відшкодування виключно за умови, що саме він доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, чого в даному випадку здійснено не було.
Положення ст. 1188 ЦК України в даному випадку не підлягають до застосування, оскільки регламентують наслідки саме взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, в той час як автомобіль позивач не взаємодіяв із садовим трактором «Viking» під управлінням ОСОБА_2 , а отримав пошкодження внаслідок потрапляння в нього уламку металевого ножа останнього. Крім того, передбачена ст. 1188 ЦК України процедура все одно передбачає обов'язок доведення саме завдавачем шкоди відсутності його вини у спричиненні шкоди, чого в даному випадку також здійснено не було.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди в розмірі 24 972, 56 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував письмові пояснення ОСОБА_2 надані ним до суду є непереконливими, оскільки такі пояснення від третьої особи надійшли до суду першої інстанції 20.06.2024 року та були долучені до матеріалів справи (а.с. 138). Зі змісту наданих письмових пояснень вбачається, що по суті ОСОБА_2 у своїх поясненнях навів доводи про відсутність в його діях протиправності, причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою позивачу та його діями, також відсутність доказів його вини у завданні шкоди позивачу. Колегія суддів звертає увагу, що доводи аналогічного змісту були предметом розгляду в суді першої інстанції в даній справі та в оскаржуваному рішенні суду наведено належні мотиви їх відхилення.
Інші аргументи апеляційної скарги відповідача, зокрема щодо врахування судом пояснень свідка ОСОБА_3 як зацікавленої особи у справі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди відповідача з висновками суду щодо їх оцінки.
Щодо тверджень апелянта про те, що суд першої інстанції після залучення належного відповідача розглянув справу в одному судовому засіданні, однак повинен був прийняти також рішення про відмову в позові до неналежного відповідача, апеляційний суд зазначає наступне:
Відповідно до ч. 2 ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у червні 2024 року подав до суду першої інстанції клопотання про заміну неналежного відповідача на належного відповідача - Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва разом з позовною заявою до належного відповідача про відшкодування матеріальної шкоди (а.с.110,115).
Розглядаючи справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд першої інстанції 03 червня 2024 року ухвалою замінив відповідача Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» на належного відповідача Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва (а.с.121).
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
В судовому засіданні 03.06.2024 року суд задовольнив клопотання позивача про заміну належного відповідача - Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва. З протоколу судового засідання вбачається, що представниками відповідача підтримано зазначене клопотання (а.с.119).
У будь-якому разі, відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення виключно у разі, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Посилаючись у апеляційній скарзі на необхідність прийняття судом рішення у даній справі про відмову в позові до неналежного відповідача, апелянт не навів переконливих мотивів того, яким чином таке порушення вплинуло на правильність вирішення судом справи по суті спору.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району м. Києва залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Т.О. Писана
К.П. Приходько