Справа № 376/213/24 Головуючий у 1 інстанції:Коваленко О.М.
Провадження №22-ц/824/6413/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
про повернення апеляційної скарги
15 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Гаращенка Д.Р.
суддів Болотова Є.В., Євграфової Є.П.,
перевіривши відповідність вимогам ст. ст. 352-356 ЦПК України апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 01 квітня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -
У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 01 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені додаткові витрати на лікування сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разово, у розмірі 2000,00 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на придбання ноутбука для розвитку сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наперед, разово, у розмірі 8399,00 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 22 липня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
03 січня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку повторно подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 01 квітня 2024 рокубуло залишено без руху, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
Копію ухвали Київського апеляційного суду від 20 січня 2025 року було направлено на поштову адресу апелянта та на електронну адресу його представника, які зазначені в апеляційній скарзі.
Відповідно до зворотного поштового повідомлення копію ухвали Київського апеляційного суду від 20.01.2025 ОСОБА_1 отримав 15.02.2025.
Відповідно до звіту про доставку електронного листа адвокат Родіна О.В., отримала ухвалу Київського апеляційного суду від 20.01.2025 на електронну адресу зазначену в апеляційній скарзі 24.01.2025.
Станом на 15 квітня 2025 року ОСОБА_1 вимоги, встановлені ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2025 року, не були виконані, недоліки не усунуті.
Будь-яких повідомлень щодо неможливості виконання вимог ухвали суду у строки, встановлені судом, від апелянта не надходило.
Колегія суддів звертає увагу, що заявник звернувшись до суду із заявою повинен цікавитись розглядом справи та сприяти розгляду справи у розумні строки.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Згідно положень, визначених у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» №11 від 17.10.2014, при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси, повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Як встановлено ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Так, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 р. №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Між тим, згідно позиції Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України», нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.
При цьому, як неодноразово наголошував в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Станом на 15 квітня 2025 року недоліки апеляційної скарги апелянтом не усунуто, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 01 квітня 2024 рокуслід вважати неподаною та повернути особі, яка її подала.
Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню особи з такою скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись ст.ст. 185, 356, 357 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 01 квітня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, - повернути особі, яка її подала.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Є.П. Євграфова
Є.В. Болотов