Справа № 755/19938/24 Головуючий у 1 інстанції: Козачук О.М. Провадження № 33/824/2238/2025 Доповідач: Шебуєва В.А.
15 квітня 2025 року Суддя Київського апеляційного суду Шебуєва В.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Зарубіна Олега Олександровича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 340 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, захисник ОСОБА_1.27 лютого 2025 року подав апеляційну скаргу, а також порушив питання поновлення строку на апеляційне оскарження.
Посилається на те, що він вже звертався із апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції 11 лютого 2025 року, але постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року його апеляційну скаргу було повернуто у зв'язку з ненаданням витягу з договору про надання правничої допомоги.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року була винесена за присутності захисника ОСОБА_1 11 лютого 2025 року захисник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року. Постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 було повернуто у зв'язку з ненаданням витягу з договору про надання правничої допомоги. 27 лютого 2025 року захисник ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що визначені захисником ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження слід вважати поважними і процесуальний строк підлягає поновленню.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи. Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_1 не вчиняв жодних умисних дій психологічного характеру, які б викликали настання наслідків, а саме: спричинення ОСОБА_2 емоційної невпевненості, нездатності захистити себе або завдання шкоди її психічному здоров'ю, тобто не вчиняв дій, які відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вважаються психологічним насильством. В матеріалах справи наявні докази, що саме ОСОБА_2 вчинила психологічне насильство відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_1 . Матеріалами справи підтверджується відсутність у ОСОБА_2 такої обов'язкової ознаки об'єктивної сторони адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП як побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, або емоційна невпевненість, або відчуття нездатності захистити себе, або наявність шкоди психічному здоров'ю особи. Згідно наявних у справі доказів 05 листопада 2024 року близько 12 год. 30 хв. ОСОБА_1 прийшов до дитячого садочку № 628 за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького, 7А. щоб побачитись з власним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Біля входу до садочку ОСОБА_1 зустрів свою колишню дружину ОСОБА_2 , яка тривалий час свідомо перешкоджає його зустрічам із сином. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2024 року в цивільній справі №759/26805/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначенні способу участі у вихованні, спілкуванні з дитиною, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір'ю - ОСОБА_2 за місцем її реєстрації; зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у спілкуванні та вихованні сина та визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином. На даний час вказане рішення переглядається в апеляційному порядку. З метою не дати своєму колишньому чоловіку можливості зустрічатись із сином ОСОБА_2 неодноразово зверталась до суду із безпідставними заявами про видачу обмежувального припису, необгрунтовано звинувачуючи ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства. ОСОБА_2 посилалась на свої численні звернення до правоохоронних органів за 2021 рік. Київський апеляційний суд в постанові від 07 грудня 2023 року зазначив, що звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів стосовно неправомірних дій ОСОБА_1 відносно неї свідчить про наявність конфлікту між сторонами, але не підтверджує того, що ОСОБА_1 чинив щодо неї психологічне насильство, що і є необхідною умовою застосування судом заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».05 листопада 2024року, побачивши ОСОБА_1 біля входу до дитячого садочку № 628, ОСОБА_2 відразу почала кричати, ображати ОСОБА_1 , безпідставно звинувачувати його у вчиненні домашнього насильства, погрожувати йому викликом поліції. Вона поводила себе агресивно та провокувала ОСОБА_1 на вчинення будь-яких дій у відповідь. ОСОБА_1 жодних протиправних дій не вчиняв, а відійшов від входу до дитячого садочку до найближчого будинку, на якому були встановлені камери зовнішнього відеоспостереження. ОСОБА_2 переслідувала його, вигукуючи агресивні та принизливі викрики, образи та погрози. Вона декілька разів телефонувала до поліції, викликаючи наряд патрульної поліції та повідомляючи неправдиві відомості про застосування до неї домашнього насильства. Працівникам поліції, які приїхали на її виклик, ОСОБА_2 повідомила неправдиві відомості про застосування по відношенню до неї домашнього насильства у формі фізичного насильства. Коли поліцейські повідомили ОСОБА_2 , що батько має законне право на зустрічі з сином, вона почала кричати та ображати працівників поліції, а також поводила себе агресивно по відношенню до них, звинувачувати у відсутності реакції правоохоронних органів на численні неправдиві заяви ОСОБА_2 про злочини та про факти домашнього насильства по відношенню до неї, яких насправді ніколи не було. Насправді, ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій, які можна кваліфікувати як психологічне чи фізичне насильство, що підтверджується відеозаписом, який ОСОБА_1 зробив на власний телефон 05 листопада 2024 року, а також відеозаписом, зробленим в тому ж місці і в той же час ОСОБА_2 . В рапорті старшого інспектора СПДН ВП Дніпровського УП ГУНП в м.Києві капітана поліції Мельника І. вказано, що, прибувши на місце події, було виявлено гр. ОСОБА_2 , яка була в збудженому стані, кричала на колишнього чоловіка, ОСОБА_1 , з яким мають спільну дитину, звинувачувала його у переслідуванні . ОСОБА_2 було роз'яснено, що батьки мають рівні права на виховання дитини. Цей рапорт не містить посилання на вчинення ОСОБА_1 дій, які можна кваліфікувати як психологічне насильство.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення захисника Зарубіна О.О., суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а саме у вчиненні домашнього насильства відносно ОСОБА_2 .
Суду першої інстанції був наданий протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №583355 від 05 листопада 2024 року, де зазначено, що 05 листопада 2024 року приблизно о 12 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , біля дитячого садку № 628, у ОСОБА_1 виник словесний конфлікт з колишньою дружиною ОСОБА_2 , під час якого він вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП (а.с. 1).
До протоколу про адміністративне правопорушення долучений рапорт ст. інспектора СПДН ВП Дніпровського УП ГУНП в м. Києві капітана поліції Ігоря Мельника, заяву ОСОБА_2 від 05 листопада 2024 року, а також письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , копію складеного відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №583354 від 05 листопада 2024 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, копії паспортів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 2-8).
Разом з тим, надані суду документи не є достатніми для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, і такі діяння є умисними.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №583355 від 05 листопада 2024 року зазначено, що 05 листопада 2024 року приблизно о 12 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , біля дитячого садку № 628, у ОСОБА_1 виник словесний конфлікт з колишньою дружиною ОСОБА_2 , під час якого він вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Разом з тим, у протоколі не вказано в чому саме полягало домашнє насильство психологічного характеру, які саме дії були вчинені ОСОБА_1 , що призвели або могли призвести до настання шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Про вчинення відповідних дій з боку ОСОБА_1 також не зазначено у рапорті ст.інспектора СПДН ВП Дніпровського УП ГУНП в м. Києві капітана поліції Ігоря Мельника, заяві ОСОБА_2 від 05 листопада 2024 року, та письмових поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Як вбачається зі рапорту працівника поліції, пояснень та відеозаписів, що були надані суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , 05 листопада 2024 року, приблизно о 12 год. 30 хв. біля дитячого садку № 628 по вул. Шептицького, 7-А, в м. Києві, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт на ґрунті неприязних стосунків та у зв'язку з наявністю між ними спору щодо участі у вихованні та спілкуванні з спільною дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» саме по собі спричинення словесного конфлікту не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого вказаною нормою.
При цьому захисник ОСОБА_1.зазначив, що 05 листопада 2024 року близько 12 год. 30 хв. ОСОБА_1 прийшов до дитячого садочку № 628 за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького, 7А. для того, щоб побачитись з власним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Біля входу до садочку ОСОБА_1 зустрів свою колишню дружину ОСОБА_2 , яка, за його твердженням, тривалий час перешкоджає його зустрічам із сином. Маючи на меті вчинення перешкод, ОСОБА_2 неодноразово зверталась до суду із безпідставними заявами про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 . Обґрунтовуючи вказані заяви, ОСОБА_2 посилалась на свої численні звернення до правоохоронних органів за 2021 рік. Побачивши ОСОБА_1 біля входу до дитячого садочку 05 листопада 2024 року, ОСОБА_2 відразу почала кричати, безпідставно звинувачувати його у вчиненні домашнього насильства, погрожувати йому викликом поліції. Вона поводила себе агресивно та провокувала ОСОБА_1 на вчинення будь-яких дій у відповідь. ОСОБА_1 не реагував на провокації та відійшов від входу до дитячого садочку до найближчого будинку, на якому були встановлені камери зовнішнього відеоспостереження. ОСОБА_2 переслідувала його, вигукуючи агресивні та принизливі викрики, образи та погрози. При цьому, вона декілька разів телефонувала до поліції, викликаючи наряд патрульної поліції та повідомляючи неправдиві відомості про застосування до неї домашнього насильства. Поліцейські роз'яснили ОСОБА_2 , що ОСОБА_1 має законне право на зустрічі з сином, після чого вона почала кричати та агресивно себе поводити.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 надали суду відеозаписи з своїх мобільних телефонах, на яких зафіксований словесний конфлікт між ними. Вказаним відеозаписами не підтверджується вчинення ОСОБА_1 дій, які могли б бути кваліфіковані як домашнє насильство.
Наполягаючи на притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ОСОБА_2 посилалася на те, що раніше ОСОБА_1 неодноразово вчиняв домашнє насильство щодо неї, з приводу чого вона вже зверталася до правоохоронних органів та суду.
Такі доводи ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не стосуються події, яка мала місце 05 листопада 2024 року біля дитячого садочку № 628 за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького, 7А.
Суд першої інстанції безпідставно вважав доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відтак, постанова Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Зарубіна Олега Олександровича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 03 лютого 2025 рокупро визнання ОСОБА_1 винуватим у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Шебуєва В.А.