справа №382/894/24 головуючий у суді І інстанції Кисіль О.А.
провадження № 22-ц/824/4755/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
14 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» поданою представником - Титаренком Владиславом Володимировичем на заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2024 року представник ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» - Титаренко В.В. звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив суд:
стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором в розмірі 68 973,53 грн, судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 листопада 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено договір - Заяву про відкриття Карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» №010/9449/82/727926, відповідно до якого Кредитодавець відкрив Картковий рахунок клієнту та встановив поточний ліміт, розмір якого на дату початку кредитування становив 10 000,00 грн з максимальним лімітом, в межах якого встановлюється поточний ліміт, який відповідно до умов Кредитного договору становить 500 000,00 грн.
Відповідно до умов Кредитного договору, з дати встановлення (зміни) поточного ліміту (далі - дата початку кредитування) клієнт має право отримати, а банк зобов'язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на картковому рахунку надати клієнту в межах поточного ліміту кошти (кредит), а клієнт зобов'язаний повернути банку кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів кредиту на картковий рахунок одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних (видаткових) операцій за картковим рахунком, із здійсненням банком договірного списання коштів кредиту з карткового рахунку у визначених договором випадках, виконанні банком інших операцій за картковим рахунком відповідно до умов Договору. Метою кредиту є придбання клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Датою початку кредитування є 20 листопада 2019 року, з кінцевим терміном повного погашення кредиту - 20 листопада 2023 року.
Факт надання Банком позичальнику кредитних грошових коштів відповідно умов Кредитного договору №010/9449/82/727926 від 20 листопада 2019 року підтверджується копією Виписки по рахунку, що підтверджує початок користування Кредитом.
Таким чином, Банк виконав свої зобов'язання перед Позичальником за кредитним договором, надавши останньому кредит в сумі та на умовах, передбачених Кредитним Договором.
Відповідно до умов Кредитного договору, проценти (за користування кредитом), в т.ч. за користування недозволеним овердрафтом- процентна ставка фіксована, становить 45,0% річних.
Підпунктом 2.1. Кредитного договору визначено, шо на дату підписання заяви та відкриття карткового рахунку поточний ліміт становить 0 (нуль) гривень. Протягом тридцяти робочих днів з дати заяви, після відкриття карткового рахунку банк може змінити розмір поточного ліміту, про що направляє клієнту SMS-повідомлення на номер телефону, що наданий клієнтом при підписанні заяви або інший номер телефону, що наданий клієнтом в процесі обслуговування. Датою початку кредитування є дата направлення банком клієнту першого після підписання заяви SMS-повідомлення про встановлення (зміни) поточного ліміту. Банк повідомляє клієнта про розмір поточного ліміту в наступному періоді згідно порядку, передбаченому підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. Статті 2 Розділу 6 Правил. (Правила перебувають у вільному/відкритому доступі на сайті Банку з яким Клієнта було ознайомлено відповідно до п. 7 Договору).
Відповідно до умов Кредитного договору, позичальник зобов'язався сплачувати Банку обов'язковий щомісячний платіж за користуванням кредитом в розмірі 5% від власної заборгованості перед банком але не менше 30 грн або суми залишку власної заборгованості перед Банком, якщо вона менше за зазначену суму. Порядок та умови погашення іншої заборгованості за кредитом в т.ч. недозволеного овердрафту визначається пунктами 2.5.5. - 2.5.13 пункту 2.5. статті 2 Розділу 6 Правил. Клієнт зобов'язаний здійснити остаточне погашення кредиту та процентів не пізніше дати закінчення строку кредиту, а у разі його подовження - в останній робочий день строку користування Кредитом.
Проте, всупереч умовам Кредитного договору, позичальник припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості відповідно до умов Договору та сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов договору.
20 грудня 2022 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було укладено Договір про відступлення праві вимоги №114/2-57-F, у відповідності до якого АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) за плату, а ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, у т.ч. і за Кредитним договором №010/9449/82/727926 від 20 листопада 2019 року, укладеним між відповідачем та АТ «Райффайзен Банк».
Сума заборгованості становить 68 973,53 грн, з яких: 60 662,00 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом; 6 249,20 грн - сума заборгованості за недозволеним овердрафтом; 2 062,33 грн - сума заборгованості за відсотками.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги, відповідачем не здійснено жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором ні на рахунок первісного кредитора, ні на рахунок нового кредитора.
Позивач направив ОСОБА_1 досудову вимогу про виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, яка залишилася не виконана, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Заочним рішенням Яготинського районного суду Київської області від 16 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду, представник ТОВ «ФК «Сіті фінанс» - Титаренко Владислав Володимирович 26 листопада 2024 року через систему Електронний суд подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 жовтня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Підтримавши доводи позовної заяви, апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Зазначає, що на підтвердження позовних вимог надав розгорнутий розрахунок заборгованості до позовної заяви, якій містить: дату операції/платежу; зняття готівки; комісію за зняття готівки; безготівкові платежі; страховий платіж; нараховані відсотки за дозволеним овердрафтом; нараховані відсотки за недозволеним овердрафтом; штраф/пеня за несвоєчасне погашення; зменшення заборгованості; загальний залишок несплаченої заборгованості; кількість днів за користування коштами.
Розрахунок заборгованості підтверджує та відображає, що позичальник ОСОБА_1 в період з 19 лютого 2020 року до 20 квітня 2023 року активно користувався кредитними коштами, даний факт повністю відображений у колонці розрахунку «зняття готівки» та «безготівкові платежі».
Також у колонці розрахунку «Примітка» зазначається що 19 лютого 2020 року Банк змінив кредитний ліміт з 10 000,00 грн на 58 600,00 грн.
02 березня 2020 року Банк змінив кредитний ліміт з 58 600,00 на 60 662,00 грн.
Першою датою використання позичальником кредитного ліміту/ коштів є 01 червня 2020 року, що також відображено у розрахунку заборгованості в колонці «Дата операції/платежу».
Виходячи з вищенаведеного, наданий розрахунок заборгованості підтверджує, активне використання кредитних коштів відповідачем з 01 червня 2020 року по 20 квітня 2023 року.
Розрахунок заборгованості виступає належним доказом, оформленим відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу.
Додатково до апеляційної скарги апелянт додав Виписку по рахунку № НОМЕР_1 за період 01 червня 2020 - 20 квітня 2023 року на ім'я ОСОБА_1 , та просив прийняти як додаткові докази на підтвердження позовних вимог у зв'язку з тим, що до позовної заяви помилково було долучено Виписку по іншому рахунку на інше ім'я, та позивач не міг раніше подати даний доказ до суду першої інстанції оскільки був переконаний що в матеріалах справи перебуває саме виписка по рахунку відповідача, а про відсутність даного доказу дізнався лише з тексту повного рішення суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Сіті Фінанс» поданою представником - Титаренком Владиславом Володимировичем на заочне рішення Яготинського районного суду Київської області Яготинського районного суду Київської області від 16 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалу про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги з додатками направлено на адресу реєстрації відповідача ОСОБА_1 , однак рекомендоване поштове повідомлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Відзив відповідача на апеляційну скаргу позивача на адресу апеляційного суду не надходив.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20 листопада 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір - Заяву про відкриття Карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» №010/9449/82/727926.
ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, згідно виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення).
20 грудня 2022 року АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» уклали Договір про відступлення прав вимоги №114/2-57-F, відповідно до умов якого первісний кредитор (банк) передає (відступає) новому кредитору за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників . Внаслідок передачі (відступлення) прав вимоги за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрах боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржника належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами (п. 2.4 договору).
Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №114/2-57-F від 20 грудня 2022 року, ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №010/9449/82/727926 від 20 листопада 2019 року в загальній сумі 68 973,53 грн, з яких: 60 662,00 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом; 6 249,20 грн - сума заборгованості за недозволеним овердрафтом; 2 062,33 грн - сума заборгованості за відсотками.
23 лютого 2024 року позивачем направлено досудову вимогу ОСОБА_1 , в якій він вимагав виконати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №010/9449/82/727926 від 20 листопада 2019 року, а саме до 24 березня 2024 року погасити заборгованість у розмірі 68 973,53 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав, що представником позивача не доведено факт надання банком позичальнику кредитних грошових коштів, оскільки до позову долучено копію Виписки по рахунку на ім'я ОСОБА_3 , а з розрахунку заборгованості вбачається відсутність підтвердження про користування коштами протягом 2020 року відповідачем, та переплата згідно розрахунку заборгованості складає 44 503, 53 грн.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з нижченаведених мотивів.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (частина друга статті 615 ЦК України).
Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
За обставинами цієї справи, на підставі заяви про відкриття карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» №010/9449/82/727926 від 20 листопада 2019 року, АТ «Райффайзен Банк Аваль» відкрив ОСОБА_1 Картковий рахунок № НОМЕР_2 в гривні, з розміром поточного ліміту 10 000,00 грн, який може бути змінений в порядку та на умовах, передбачених п. 2.1 Заяви, процентна ставка фіксована - 45% річних.
Підпунктом 2.1. Кредитного договору визначено, що на дату підписання Заяви та відкриття КР Поточний ліміт становить 0 (нуль) гривень. Протягом тридцяти робочих днів з дати Заяви, після відкриття КР Банк може змінити розмір Поточного ліміту, про що направляє Клієнту SMS-повідомлення на номер телефону, що наданий Клієнтом при підписанні Заяви або інший номер телефону, що наданий Клієнтом в процесі обслуговування. Датою початку кредитування є дата направлення Банком Клієнту першого після підписання Заяви SMS - повідомлення про встановлення (зміни) Поточного ліміту. Банк повідомляє Клієнта про розмір Поточного ліміту в наступному періоді згідно порядку, передбаченому підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. Статті 2 Розділу 6 Правил.
Відповідно до розрахунку заборгованості по картковому рахунку ОСОБА_1 за договором №010/9449/82/727926 від 20 листопада 2019 року (номер карткового рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), 10 лютого 2020 року відбулася зміна кредитного ліміту з 10 000,00 грн до 58 600,00 грн; 02 березня 2022 року відбулася зміна кредитного ліміту з 58 600,00 грн до 60 662,00 грн.
Станом на 20 квітня 2023 року загальний розмір заборгованості становить 68 973,53 грн, з яких: 60 662,00 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом; 6 249,20 грн - сума заборгованості за недозволеним овердрафтом; 2 062,33 грн - сума заборгованості за відсотками.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що на підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на відкритий йому картковий рахунок, користувався кредитними коштами та періодично погашав заборгованість, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.
Зважаючи на викладені вище обставини справи та норми закону, колегія суддів вважає, що наданий товариством розрахунок заборгованості є належним доказом та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупністю з іншими доказами свідчить про отримання відповідачем кредитних коштів. При цьому відповідачем, який був повідомлений про перебування на розгляді у суді даної справи, отримав ухвалу про відкриття провадження з копією апеляційної скарги з додатками ( а.с. 62) не було спростовано факт наявності та розміру заборгованості, хоча це є його процесуальним обов'язком.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що застосування норм права, оцінка доказів є прерогативою суду. В цій категорії справ розмір кредитної заборгованості має визначатися відповідно до наданих доказів, вимог закону та умов договору, а не лише виключно випискою з особового рахунка позичальника. При цьому суд зобов'язаний при наявності кредитної заборгованості стягнути ту суму, яка є для суду доведеною, а не взагалі відмовляти у позові.
Зазначаючи в оскаржуваному рішенні про наявність у ОСОБА_1 переплати за кредитом у сумі 44 503,53 грн, місцевий суд не навів даних на підставі яких розрахунків встановлено наведене.
Разом з тим, згідно з ч. ч. 2, 4 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 3 ст. 367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів не приймає додані апелянтом до апеляційної скарги нові докази, оскільки вони не були подані позивачем до суду першої інстанції, отже не були предметом дослідження, а клопотань про поновлення строку на подання таких доказів не заявлено.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Встановлено, що взяті на себе зобов'язання за укладеним 20 листопада 2019 року кредитним договором №010/9449/82/727926 позичальник належним чином не виконував, обов'язкові щомісячні платежі в рахунок погашення кредитних зобов'язань своєчасно та у погодженому розмірі не вносив, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 68 973,53 грн.
ОСОБА_1 не спростував розрахунок заборгованості, наданий позивачем, свій контррозрахунок не надав.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 68 973,53 грн.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та, у зв'язку з цим неправильне застосування норм матеріального права, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Сіті фінанс» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542,00 грн, а всього 7 570,00 грн.
Керуючись ст. ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» подану представником - Титаренком Владиславом Володимировичем - задовольнити.
Заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 16 жовтня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ 39508708, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41) заборгованість за Кредитним договором №010/9449/82/727926 від 20 листопада 2019 року у сумі 68 973 (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят три гривні) 53 копійки, з яких: 60 662,00 грн - сума заборгованості за дозволеним овердрафтом; 6 249,20 грн - сума заборгованості за недозволеним овердрафтом; 2 062,33 грн - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (код ЄДРПОУ 39508708, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542,00 грн, а всього 7 570 (сім тисяч п'ятсот сімдесят гривень) 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова