Справа №757/236/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1551/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
31 березня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 січня 2025 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 січня 2025 року задоволено клопотання прокурора першого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку житлового приміщення за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон Iphone 15 Pro Max сірого кольору, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_3 ;
- мобільний телефон Iphone 14 Pro Max фіолетового кольору, imei1: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 , з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_6 ;
- ноутбук Apple Mac book, серійний номер P4L2124579, сірого кольору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, власники майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
Власник майна ОСОБА_6 в поданій апеляційній скарзі просить, скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді повністю та постановити нову ухвалу, якою залишити без задоволення клопотання прокурора першого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 62024000000000857 від 03.10.2024 року, про арешт майна.
Власник майна ОСОБА_7 в поданій апеляційній скарзі просить, скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді в частині задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на мобільний телефон Iphone 14 Pro Max фіолетового кольору, imei1: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 , з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_6 і в частині накладення арешту на мобільний телефон Iphone 14 Pro Max фіолетового кольору, imei1: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 , з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_6 , постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про арешт зазначеного майна.
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги ОСОБА_6 зазначає, що оскаржувана ухвала слідчим суддею постановлена формально, без реального з'ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального права.
Апелянт вказує на те, що оскаржувана ухвала постановлена поза межами процесуального строку, неповноважним складом суду, який обраний шляхом маніпулювання автоматизованим розподілом. В ній не вказано, а ні мету арешту, а ні необхідність його накладення, відсутня подія кримінального правопорушення. Вказане майно не було дозволено вилучати, воно не має відношення до події, не може слугувати речовим доказом. Втручання у майнові інтереси є непропорційним, здійснюється втручання у право на його мирне володіння майном.
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги ОСОБА_7 зазначає, що вона не погоджується з оскаржуваною ухвалою в частині накладення арешту на її мобільний телефон Iphone 14 Pro Max фіолетового кольору, imei1: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 , з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_6 .
Апелянт вказує на те, що вилучення належного їй як адвокату телефону було здійснено при обшуку в якому вона не була учасником, її права їй не були роз'яснені, її особу не було встановлено, копію ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук їй не було надано та з нею вона не була ознайомлена.
При проведенні обшуку та вилучення належного їй телефону були порушені її права як адвоката щодо забезпечення присутності під час обшуку представників ради адвокатів, докази повідомлення представників Ради адвокатів регіону та докази того, що вони не змогли вчасно прибути на обшук за адресою: АДРЕСА_1 слідчими не надані.
На вилученому телефоні наявні відомості, які становлять адвокатську таємницю та конфіденційну інформацію, яка не підлягає розголошенню в будь-якому випадку, вилучення та арешт телефона адвоката свідчить про незаконне втручання в адвокатську діяльність за що передбачена кримінальна відповідальність.
В мобільному телефоні немає інформації, яка стосуються подій кримінального провадження.
В ухвалі слідчого судді відсутня інформація про дозвіл на вилучення майна в тому числі мобільного телефону, лише дозвіл на виявлення та фіксацію відомостей, копіювання інформації, тому вилучення телефону є протиправним, а підстави для вилучення її телефону згідно ст. 168, 236 КПК України слідчими не зазначені; слідчими не були враховані наслідки вилучення належного їй телефону, для власника майна як адвоката та третіх осіб (її клієнтів). Вона не має відношення до подій кримінального правопорушення.
Накладення арешту на мобільний телефон позбавляє права вільно користуватись та розпоряджатись своїм майном, що порушує право власності.
Однак, на всі зазначені вище обставини та порушення в діях слідчих, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі від 10.01.2025 року, не звернув уваги. Не встановив кому належить майно, на яке накладає арешт. Не повідомив власника такого майна про дату та час судового засідання. Не надав можливості прийняти участь в засіданні чи надати свої письмові заперечення щодо клопотання про арешт майна. Не придав значенню тому факту, що майно вилучене у адвоката без участі представників Ради адвокатів регіону. Не придав значення, тому факту, що ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук не давала права на вилучення мобільного телефону та не надав значення іншим порушенням, які були підставою для відмови в клопотанні про накладення в частині, що стосується арешту належного їй майна - мобільного телефону та сім карти.
Апелянт також звертає увагу на те, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про адвокатську діяльність" проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, можуть проводитися з дозволу суду, який здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням генерального прокурора, його заступників, прокурора АР Крим, області, м. Києва та м. Севастополя.
Однак з клопотанням про арешт майна звернувся прокурор відділу Офісу Генерального прокурора, що свідчить про те, що клопотання подане неуповноваженою особою, що є грубим порушенням норм чинного законодавства України.
В судове засідання власник майна ОСОБА_6 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подав, прокурор та власник майна ОСОБА_7 не заперечували щодо проведення апеляційного розгляду, без участі власника майна ОСОБА_6 .
З урахуванням зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі власника майна ОСОБА_6 , що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи власника майна, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаних апеляційних скарг та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , колегія суддів приходить до висновку, що вказані апеляційні скарги власників майна, не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62024000000000857 від 03.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що суддя Бабушкінського суду м. Дніпропетровська ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом обману заволодів житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлено, що з червня 2023 року ОСОБА_11 орендував житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , орендна плата складала 10 000 грн. на місяць, проте приблизно в вересні 2023 року ОСОБА_11 змінив замки у вказаній квартирі та не впускав власницю ОСОБА_10 до приміщення, з приводу чого ОСОБА_10 неодноразово викликала працівників поліції.
В подальшому, 22.12.2023 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_12 за участю представника позивача - адвоката ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно та припинення права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_11 надав розписку від імені ОСОБА_10 щодо отримання останньою грошових коштів у розмірі 412 000 грн. нібито за продаж зазначеної квартири. Також, в позовній заяві пояснив, що між ним та ОСОБА_10 досягнуто згоди щодо продажу вказаної квартири та погоджено строк нотаріального посвідчення договору, проте в подальшому ОСОБА_10 відмовилась від цього, гроші не повертає та не виходить на зв'язок. Вказане підтверджується письмовими доказами - розпискою ОСОБА_10 від 07.10.2023, оригінал якої було досліджено в судовому засіданні, а копію долучено до матеріалів цивільної справи.
На підставі викладеного, 31.07.2024 року суддею Кіровського районного суду м. Дніпропетровська винесено заочне рішення, яким задоволено позов ОСОБА_12 , визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , визнано за ОСОБА_13 право приватної власності на зазначену квартиру.
Допитана в якості свідка ОСОБА_10 повідомила, що дійсно ОСОБА_11 орендував квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебувала у її приватній власності, проте орендну плату не сплачував та не впускав її до приміщення, змінив замки. Більш того, будь яких домовленостей щодо продажу зазначеної квартири не було, ніяких грошових коштів вона від ОСОБА_12 не отримувала та не надавала розписку. Також, ОСОБА_10 повідомила, що їй не було відомо про позовну заяву ОСОБА_12 , жодних викликів в суд їй не надходило.
Ураховуючи викладене, 28.11.2024 у період часу з 07:12 год. по 08:49 год. слідчим Державного бюро розслідувань на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва проведено слідчу дію - обшук житлового приміщення за місцем мешкання ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон Iphone 15 Pro Мах сірого кольору, imeil: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_3 ;
- мобільний телефон Iphone 14 Pro Мах фіолетового кольору, imeil: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 , з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_6 ;
- ноутбук Apple Мас book, серійний номер P4L2124579, сірого кольору.
Вилучені під час обшуку речі та документи зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, є предметом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом, та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому в сукупності з іншими наявними матеріалами кримінального провадження, мають значення для досудового розслідування.
29.11.2024 слідчим у вказаному кримінальному провадженні вищевказані речі та документи було визнано речовими доказами.
08.01.2025 року прокурор першого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 62024000000000857, яке вилучене в ході обшуку житлового приміщення за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон Iphone 15 Pro Max сірого кольору, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_3 ;
- мобільний телефон Iphone 14 Pro Max фіолетового кольору, imei1: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 , з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_6 ;
- ноутбук Apple Mac book, серійний номер P4L2124579, сірого кольору.
Вказане клопотання подано після усунення недоліків, вказаних в ухвалі слідчого судді від 25.12.2024 року.
10.01.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку житлового приміщення за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон Iphone 15 Pro Max сірого кольору, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_3 ;
- мобільний телефон Iphone 14 Pro Max фіолетового кольору, imei1: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 , з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_6 ;
- ноутбук Apple Mac book, серійний номер P4L2124579, сірого кольору.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 62024000000000857 від 03.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та накладаючи арешт на зазначене майно, яке вилучене в ході обшуку житлового приміщення за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя встановив, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в межах даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено їх відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог ст. 173 КПК Українибули враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 62024000000000857 від 03.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянтів обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Як вбачається зі змісту клопотання прокурора про арешт майна та долучених до нього матеріалів, зокрема копії ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.11.2024, якою надано слідчим, що входять до складу слідчої групи у кримінальному провадженні № 62024000000000857 від 03.10.2024, а також прокурорам групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні дозвіл на проведення обшуку квартири за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_7 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, речей та документів, а саме:
- мобільних телефонів, які містять листування з приводу проживання в житловому приміщенні, домовленостей щодо продажу нерухомості, передачі грошових коштів, підроблених документів, які подавались до суду, бланків, чорнових записів, документів, що підтверджують придбання та користування нерухомим майном;
- флеш-носіїв інформації, комп?ютерної техніки - виключно, якщо в їх пам'яті зберігається інформація, пов'язана з кримінальними правопорушеннями, що є предметом досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні, шляхом копіювання такої інформації.
При цьому постановою слідчого від 08.01.2025 призначено експертизу комп'ютерної техніки та ноутбук Apple Mac book, серійний номер P4L2124579, сірого кольору направлено до КНДІСЕ, протоколами огляду слідчим встановлено наявність необхідної для органу досудового розслідування інформації, яка міститься на вилучених мобільних телефонах.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, всупереч твердженням апелянта.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційних скарг про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Твердження власника майна ОСОБА_7 про те, що під час вилучення належного їй телефону були порушені її права, як адвоката щодо забезпечення присутності під час обшуку представників ради адвокатів, колегію суддів не беруться до уваги, виходячи з наступного.
З протоколу обшуку від 28.11.2024 /т.1 а.с. 49-54/ житлового приміщення за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що ОСОБА_6 , не зазначає, що мобільний телефон Iphone 14 Pro Max фіолетового кольору, imei1: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 , з карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_6 , не належить йому, а належить ОСОБА_7 , яка є адвокатом. Крім того будь-яких зауважень з цього приводу не надходило від ОСОБА_7 , яка була присутня під час обшуку.
При цьому прокурор під час апеляційного розгляду повідомив, що ОСОБА_7 , не повідомляла слідчих під час обшуку, що вона є діючим адвокатом.
Також не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, посилання апелянта на те, що клопотання про арешт майна подане неуповноваженою особою, що є грубим порушенням норм чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 23 Закону України " Про адвокатуру та адвокатську діяльність", проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя.
При цьому клопотання про арешт майна не є слідчою дією чи оперативно-розшуковим заходом, відповідно до глав 20 та 21 КПК України та не потребує спеціального суб'єкта звернення.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянтів стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Також не заслуговують на уваги доводи апеляційної скарги в частині того, що оскаржувана ухвала постановлена поза межами процесуального строку, неповноважним складом суду, який обраний шляхом маніпулювання автоматизованим розподілом, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи.
Проте є слушними доводи власника майна ОСОБА_7 , що її не повідомлено, як власника майна про дату та час судового засідання, однак дана обставина не є підставою для скасування оскаржуваної, виходячи з того, що подане слідчому судді клопотання не містило інформацію про власника майна ОСОБА_7 .
Всі інші зазначені в апеляційних скаргах обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 січня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційні скарги власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4