15 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/2269/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Васил'євій А.М.,
за участю представника позивача Приходько І.М., представника третьої особи Тарасенко Д.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.02.2025 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні ВП № 76823561.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 по справі № 620/318/24 ОСОБА_1 було повідомлено, що з метою виконання рішення суду йому необхідно звернутися до УДМС у Чернігівській області з декларацією про відмову від іноземного громадянства від 13.11.2023 та рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 по справі № 620/318/24, з відміткою про набрання ним законної сили, завіреним належним чином та вказано, що наступні дії будуть вчинятися відповідно до вимог законодавства України. Проте стягувач не надав до виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Зазначає, що причиною невиконання рішення суду є не бездіяльність позивача, а бездіяльність стягувача, яка призвела до невиконання рішення суду як у добровільному, так і в примусовому порядку. Тому вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу.
Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що боржником рішення суду не було виконано. Відповідач стверджує, шо державним виконавцем правомірно винесено постанову про накладення штрафу, яка повністю відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Жодних порушень норм чинного законодавства державним виконавцем не допущено, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Третьою особою подані письмові пояснення в яких вказує, що у стягувача відсутній обов'язок надавати для позивача копію судового рішення з відміткою про набрання законної сили для його добровільного виконання. Стверджує, що обов'язок виконання судового рішення покладено на суб'єкта владних повноважень, якого суд зобов'язав вчинити дію зобов'язального характеру.
Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 07.01.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції до участі у справі в якості другого відповідача.
Вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
26.11.2024 Чернігівським окружним адміністративним судом по справі № 620/318/24 був виданий виконавчий лист про зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийому у нього декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації, із врахуванням висновків суду.
На підставі вказаного виконавчого листа № 620/318/24 та заяви стягувача від 24.12.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельниченко Я.О. було винесено постанову від 20.01.2025 про відкриття виконавчого провадження № 76823561 (а.с. 17).
В ході здійснення вказаного виконавчого провадження, відповідачем складено акт державного виконавця від 11.02.2025 в якому встановлено, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, незважаючи на забезпечення стягувачем всіх можливостей для виконання такого рішення, зокрема, повторної подачі декларації.
Зважаючи на невиконання рішення суду без поважних причин, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мельниченко Я.О. 11.02.2025 було прийнято постанову ВП № 76823561 про накладення штрафу на позивача в розмірі 5100,00 грн. (а.с. 21-22).
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Згідно пунктів 1, 16 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закічення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Наведені положення законодавства в контексті цієї справи свідчать про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Також обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 17.07.1997. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.
Суд вважає за необхідне підкреслити, що Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (до прикладу справа «Сук проти України»).
Тобто, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується поясненнями учасників справи, що станом на 11.02.2025 судове рішення у справі № 620/318/24 не було виконано позивачем в повному обсязі.
Доводи позивача про не надання стягувачем копії судового рішення з відміткою про набрання законної сили, як на обставину, що звільняє його від відповідальності за невиконання судового рішення, суд вважає безпідставними, оскільки Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, будучи стороною у справі № 620/318/24, має можливість реалізувати свої процесуальні права шляхом отримання копії судового рішення.
В даному випадку Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області не вжило належні заходи з метою виконання судового рішення та не проявило достатньої розумності та обачності для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов'язаних із невиконанням судового рішення.
Твердження позивача про те, що оскаржувана постанова не відповідає встановленій формі, суд вважає безпідставними, оскільки постанова про накладення штрафу від 11.02.2025 ВП № 76823561 містить всі обов'язкові реквізити визначені в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно винесено постанову від 11.02.2025 ВП № 76823561 про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні ВП № 76823561, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області необхідно відмовити повністю.
Частиною одинадцятою статі 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та повідомлення представником третьої особи про намір подати докази про понесені судові витрати, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати та встановити третій особі строк до 21.04.2025 для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (вул. Шевченка, 51-А, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 37804450) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пр-т. Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43316700), Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Герасима Кондратьєва, 28, м. Суми, 40003, код ЄДРПОУ 43316700), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 23.04.2025 о 14:00 год., в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: м. Чернігів, вул. Київська, 23, зал судового засідання № 7.
Встановити третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат до 21.04.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16.04.2025.
Суддя Василь НЕПОЧАТИХ