про закриття провадження у справі
16 квітня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1002/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 07.02.2025 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.02.2025р. про надання відстрочки від призову під час мобілізації, на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду за клопотання представника позивача здійснено перехід із спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі - у спрощене позовне провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.
Разом з тим, до суду надійшло клопотання представника відповідача, про закриття провадження в справі. Обґрунтовуючи клопотання, останній зазначив, що 11.02.2025 комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачеві оформлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.12 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Довідка про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації отримана позивачем. Відтак вважає, що в даній справі відсутній спір, а тому провадження в справі слід закрити.
В призначене судове засідання позивач не з'явився, представником позивача подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи приписи статті 194,205 КАС України, та подання представником позивача заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути клопотання за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.
Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Приписами пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Тобто, у разі виправлення суб'єктом владних повноважень оскаржуваних порушень суд закриває провадження у справі, якщо відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав у сфері публічно-правових відносин. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Аналіз наведеного вище в сукупності дає підстави для висновку, що у разі встановлення під час розгляду справи обставин виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання щодо можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з'ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Отже, для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб'єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких рішень протиправними.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам судом встановлено, що посадовими особами відповідача 11.02.2025 позивачеві оформлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.12 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» про, що останнім отримано довідку про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
З огляду на виправлення порушень відповідачем самостійно, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.
Згідно вимог частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Суд зазначає, що наразі в матеріалах справи відсутнє клопотання про повернення судового збору, а відтак суд не вирішує питання щодо розподілу судового збору.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Так, представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача суду надав:
- договір на правничу допомогу, додаткову угоду до договору;
- квитанцію до прибуткового касового ордера;
- звіт про надані послуги у зв'язку із розглядом справи;
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зокрема, відповідно до частин 3,4 цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До суду надано звіт про надані послуги, в якому наведений опис робіт (наданих послуг) та первинні документи, які підтверджують оплату наданих послуг - правової допомоги позивачу.
Зокрема, наведений перелік послуг: підготовка позовної заяви про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - 05:00 год, підготовка додатків до позову, оплата судового збору, направлення позовної заяви із додатками через підсистему "Електронний суд " - 02:00 год, підготовка клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, направлення клопотання через підсистему "Електронний суд" - 01:00 год, всього 08:00 год на суму 12000,00 грн.
Суд звертає увагу на те, що така послуга, як збір, підготовка додатків до позову, оплата судового збору, направлення позовної заяви із додатками через підсистему "Електронний суд по своїй суті не є правою допомогою, відтак і не може бути включена до витрат на правову допомогу.
Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6 статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).
Приписами частини 1 статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини 2, 3 статті 30 вищевказаного Закону).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як зазначено судом вище, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).
Зазначене право належить виключно відповідачеві і суд самостійно не вправі доводити неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, представник відповідача подав до суду клопотання, про зменшення суми витрат на правову допомогу, вказуючи на неспівмірность витрат правничої допомоги, а саме звертає увагу на те, що дана справа не є складною, не потребує аналізу різнопланових норм різних галузей права.
В той же час, у позовній заяві містяться загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, як такі норми, на думку позивача, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у даній справі. Тобто, наведена адвокатом позивача у позовній заяві позиція є універсальною.
Крім того, варто наголосити, що позивачем вже подано до Чернівецького окружного адміністративного суду окрім цього позову декілька позовних заяв, з аналогічним предметом спору з таким ж підстави та аргументи, стратегія захисту одна і та сама, посилання на одну і ту ж судову практику та й в цілому більшість тексу відповідає один-одному. Тобто, адвокат під час підготовки всіх попередніх (послідуючих) позовних заяв використовує первісний проект позовної заяви, що вже виключає такі високі витрати на її підготовку. До схожих висновків дійшов Верховний Суд в додатковій ухвалі від 21 липня 2020 року по справі № 915/1654/19.
При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішенні питання про розподіл судових витрат, викладену в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Великою Палатою зроблено висновок, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. Зазначену правову позицію суд, згідно частини 5 статті 242 КАС України, враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат у цій справі та не вбачає підстав для відступлення від неї.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, згідно наданого представником позивача опису наданих послуг по справі, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складається з наступних виконаних адвокатом робіт (наданих послуг): підготовка позовної заяви та її подання, а також підготовка і подання клопотання.
Однак, матеріали справи не містять відомостей про те, яким чином розраховано вартість наданих послуг з огляду на витрачений адвокатом час.
Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19, згідно якої адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.
Однак, у цій справі, з огляду на доводи представника відповідача щодо не співмірності витрат, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, виходить із того, що в розгляді справи представник не приймав участь в судовому засіданні; дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, а по аналогічних правовідносинах наявна численна судова практика.
Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, оскільки заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають умовам співмірності.
Суд враховує те, що підготовка позову, та документів у цій справі (в т.ч. додатків), у справах цієї категорії, не потребує ретельного вивчення копій всіх документів, опрацювання контрактів (змін до них) та іншої документації, а тому 2000 грн відшкодування на професійну правничу допомогу, є співмірними із наданими позивачу послугами.
Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Більше того, відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, зокрема викладеної у постанові від 14.07.2021 року у справі № 808/1849/18, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
На підставі наведеного та керуючись статтями 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Клопотання представника відповідача - задовольнити.
2. Закрити провадження в справі ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
3. Клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя О.В. Боднарюк