про залишення позовної заяви без руху
15 квітня 2025 року справа № 580/3929/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Руденко А. В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
10.04.2025 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (далі відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі відповідач 2), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період 01.01.2021 по 31.12.2024 включно, виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривня на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн,та на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень;
- зобов'язати Державну судову адміністрації України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 включно, виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривня на 1.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн.та на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень;
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 31.12.2024 включно, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривня на 1.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн, та на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII у редакції, яка діяла до 19.07.2022, передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни, зокрема до Кодексу законів про працю України.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: “Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним частини другої статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З матеріалів справи суддя з'ясував, що позивач ОСОБА_1 є суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області. Предметом цього спору є правильність обчислення позивачу суддівської винагороди за спірний період з 01.01.2021 по 31.12.2024, а саме з якого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб повинна обраховуватися така винагорода.
Спірний період, за який позивачу не нараховано та не виплачено суддівську винагороду в належному, на її думку, розмірі є період з 01.01.2021 по 31.12.2024.
Ураховуючи, що до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строком, суддя дійшов висновку, що позов в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду з 01.01.2021 по 18.07.2022, поданий позивачем у визначений законом строк і в цій частині позовних вимог строк звернення до суду не пропущений.
Разом з тим, щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 31.12.2024, суддя врахував наступне.
Такий період регулюється вже нині чинною редакцією ст. 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суддя зауважує, що початок перебігу тримісячного строку для подання цього адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022 по 31.12.2024) слід обчислювати з моменту, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Суддя вважає, що позивач про виплату їй суддівської винагороди в неналежному, на її думку, розмірі повинна була дізнатися на час отримання такої винагороди за відповідний місяць.
Таким чином, щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду у належному розмірі з 19.07.2022 по 31.12.2024, строк звернення до суду - 3 місяць від моменту порушення, тобто від дати виплати суддівської винагороди за відповідний місяць.
З цим позовом позивач звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду 08.04.2025, подавши позов через відділення поштового зв'язку, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду з дня отримання відповідних виплат за кожен місяць за період з 19.07.2022 по 31.12.2024.
Таким чином, у спірному випадку позивач повинна була звернутися до суду з цим позовом у тримісячний строк відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України від дати виплати суддівської винагороди за відповідний місяць.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності відповідачів, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, однак на підтвердження вищевказаних обставин позивачем не подано будь-яких доказів, та не наведено обставин важливості пропуску строку.
Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд і запобігає зловживанням при зверненні до суду. Його відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах для відповідача.
З огляду на що, суддя не встановив наявності поважних причин, за яких позивач не могла звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку в зазначеній вище частині позовних вимог (правовідносини після 19.07.2022).
Ураховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого законом строку в частині вимог за період з 19.07.2022 по 31.12.2024, а підстави для його поновлення відсутні, оскільки будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначений законом строк з відповідним позовом до відповідачів
Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, вказавши підстави для його поновлення.
Крім того, згідно з частиною 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон України № 3674-VI).
Стаття 2 вказаного Закону передбачає, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня - 3 028 грн.
Адміністративний позов містить одну вимогу немайнового характеру, а саме про визнання протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо забезпечення відповідача 1 в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати позивачу суддівської винагороди за спірний період, виходячи із встановленого на 01 січня календарного року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі та зобов'язання відповідача 2 забезпечити відповідача 1 такими бюджетними асигнуваннями.
Зазначена позовна вимога до відповідача 2 щодо не забезпечення ТУ ДСА України у Черкаській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями є окремою позовною вимогою немайнового характеру.
Тому за подання позовної заяви позивачеві необхідно сплатити судовий збір у сумі 1 211,20 (3028*0,4) грн або надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Щодо іншої позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача 1 щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за спірний період, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні та зобов'язання відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за спірний період, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня календарного року, то суддя врахував, що у цій частині позовних вимог позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI як позивач у справах про стягнення заробітної плати.
Згідно до ч. ч. 1-2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 КАС України, що має наслідком на підставі ст. 169 КАС України залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 132, 133, 160-161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати позивачу десять днів з дня, наступного за днем отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску;
- доказів сплати судового збору у сумі 1 211 грн 20 коп або надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали суду заява підлягає поверненню.
Копію ухвали направити позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяАлла РУДЕНКО