Справа № 560/19240/24
іменем України
14 квітня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, щодо:
- не зарахування ОСОБА_1 42 роки 9 місяців 27 днів страхового стажу та періодів роботи з 01.09.1981 року по 25.03.1982 року; з 13.01.1988 року по 01.01.1992 року таз 02.01.1992 року по 01.07.1994 року;
- не врахування при обчисленні пенсії довідки про заробітну плату за період роботи з січня 1987 року по травень 1987 року та з січня 1988 року по грудень 1993 видану AT «Укрпошта» №366 від 11.04.2024 року;
- не застосування показника середньої заробітної плати в галузях економіки за 2021- 2023 роки.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області:
- зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) 42 роки 9 місяців 27днів страхового стажу та періоди роботи з 01.09.1981 року по 25.03.1982 року; з 13.01.1988 року по 01.01.1992 року та з 02.01.1992 року по 01.07.1994 року, згідно трудової книжки від 10.09.1981 року серії НОМЕР_2 ;
- при обчисленні пенсії ОСОБА_1 врахувати довідку про заробітну плату за період роботи з січня 1987 року по травень 1987 року та з січня 1988 року по грудень 1993 видану AT «Укрпошта» №366 від 11.04.2024 року;
- при нарахуванні пенсії застосувати показник середньої заробітної плати в галузях економіки України за 2021-2023 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем при призначенні йому пенсії за віком протиправно не враховано до стажу періоди роботи, довідку про заробітну плату та застосовано при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати за 2018-2020 роки, замість 2021-2023 роки. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 25.12.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий йому строк згідно ухвали не скористався, жодних документів до суду не подав.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
13.09.2024 року позивача за його заявою переведено з пенсії в разі втрати годувальника, призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду наданих позивачем документів відповідач розрахував страховий стаж - 35 років 9 місяців. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 10.09.1981 серії НОМЕР_2 :
- з 01.09.1981 по 25.03.1982, оскільки відсутня інформація про звільнення;
- з 13.01.1988 по 01.01.1992 та з 02.01.1992 по 01.07.1994, оскільки запис про звільнення з роботи не завірений підписом уповноваженої особи.
До звернення позивач долучив довідку про заробітну плату за період роботи з січня 1987 по травень 1987 та з січня 1988 по грудень 1993 видану АТ «Укрпошта» від 11.04.2024 №366.
На звернення позивача від 30.09.2024 відповідач повідомив листом, що копій первинних документів для підтвердження сум заробітної плати не надано. В разі не підтвердження даних, зазначених у довідці, первинними документами, така довідка не враховується при обчисленні розміру пенсії. Питання можливості зарахування стажу згідно довідки від 11.04.2024 №366 буде вирішено після надходження акту звірки достовірності видачі довідки.
Станом на 13.09.2024 розмір пенсії позивача обчислено з урахуванням страхового стажу 35 років 9 місяців (враховано по 30.06.2024), коефіцієнт страхового стажу становить 0,35750. Заробітну плату для розрахунку пенсії враховано за період роботи з 01.07.2000 по 30.06.2024, коефіцієнт заробітку - 1,01079.
Розрахунок пенсії з 13.09.2024 року наступний: 9118,81 грн (середня заробітна плата в галузях економіки України за 2018 - 2020 роки) 1,01079 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати) = 9217,20 грн. (середньомісячний заробіток для обчислення пенсії) *0,35750 (коефіцієнт страхового стажу) = 3295,15 грн.
Позивач з діями відповідача не погоджується, вважає їх протиправними, тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-XII), пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров'я.
Абзацом 4 частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема: пенсія за віком (пункт 1 частина перша статті 9 Закону № 1058-IV).
Суд встановив, що позивача з 13.09.2024 переведено з пенсії в разі втрати годувальника, призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Суд зазначає, що відповідно до Постанови КМУ від 04.06.1998 №794 Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 (401/98) Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування Кабінет Міністрів України постановив Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів України та Державної податковою адміністрацією забезпечити з 01.10.1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до пункту 3 Постанови КМУ від 04.06.1998 № 794 Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, установити, що починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12) здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними систем персоніфікованого обліку.
Згідно з абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
При цьому відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), згідно якої основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у разі наявності необхідних записів у трудовій книжці щодо періодів, жодних інших документів, необхідних для підтвердження стажу діюче законодавство від громадян не вимагає.
Так, пенсійний орган при призначенні пенсії позивачу не зарахував до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки від 10.09.1981 серії НОМЕР_2 :
- з 01.09.1981 по 25.03.1982, оскільки відсутня інформація про звільнення;
- з 13.01.1988 по 01.01.1992 та з 02.01.1992 по 01.07.1994, оскільки запис про звільнення з роботи не завірений підписом уповноваженої особи.
Оцінюючи правомірність доводів відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. №301 (301-93-п) "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Згідно з п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, а також внесення до неї записів, є підприємство роботодавець.
Відповідно до висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 06 березня 2018 року по справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18), положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Отже, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Згідно копії трудової книжки позивача від від 10.09.1981 серії НОМЕР_2 вбачається, що останній
- з 01.09.1981 року по 18.01.1982 року зарахований тимчасово на посаду електромонтера 3 розряду Летичівського ЛАЦ (наказ №34 від 27.08.1981 року, запис №1);
- з 18.01.1982 року по 26.03.1982 року зарахований тимчасово строком на два місяці на посаду електромонтера 3 розряду Летичівського ЛАЦ (наказ №2 від 11.01.1982 року, запис №2);
- з 26.03.1982 року по 14.05.1982 року прийнятий тимчасово електромонтером З (розряду по Летичівському ЛАЦ (наказ №10 від 26.03.1982 року, запис 3).
Тобто, позивач безперервно працював на тому самому підприємстві до 14.05.1982 та був переведений на різні посади.
Згідно записів трудової книжки з 13.01.1988 року по 01.01.1992 року позивач переведений на роботу електромеханіком Летичівської МТС (наказ від 15.01.1988 року, запис №12); з 02.01.1992 року по 01.07.1994року переведений електромеханіком в Летичівський РУС (ТТС) (наказ №1/1 від 02.01.1992року, запис №14); з 01.07.1994 року по 01.10.2001 року працював електромеханіком в Летичівському вузлі електрозв'язку (наказ №05 від 01.07.1994 року, запис №16).
Суд вважає за необхідне зауважити, що частина 3 статті 44 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV визначає право органу Пенсійного фонду України вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
В той же час, відповідачем також не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити вказаний вище стаж позивача.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
З огляду на викладене, суд вважає, що записами трудової книжки позивача підтверджений вказаний у ній страховий стаж. Натомість, відповідач у ході судового розгляду належними доказами не спростував наведеного, не довів, що у спірні періоди позивач не працював, або працював в іншому місці.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.09.1981 року по 25.03.1982 року; з 13.01.1988 року по 01.01.1992 року та з 02.01.1992 року по 01.07.1994 року, згідно трудової книжки від 10.09.1981 року серії НОМЕР_2 .
Отже, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1981 року по 25.03.1982 року; з 13.01.1988 року по 01.01.1992 року та з 02.01.1992 року по 01.07.1994 року, згідно трудової книжки від 10.09.1981 року серії НОМЕР_2 .
Для ефективного захисту порушеного права позивача необхідно також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 13.09.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періодів роботи з 01.09.1981 року по 25.03.1982 року, з 13.01.1988 року по 01.01.1992 року та з 02.01.1992 року по 01.07.1994 року згідно трудової книжки від 10.09.1981 року серії НОМЕР_2 , з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог про застосування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати в галузях економіки України при за 2021-2023 роки.
Відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Отже, вказана норма передбачає врахування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Згідно з статтею 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV регламентований порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак, якщо мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Зазначені висновки щодо здійснення призначення пенсії, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №876/5312/17.
Суд встановив, що позивач до 22.06.2023 отримував пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При цьому, призначення пенсії відповідно до Закону №1058-ІV в вересні 2024 року відбулося вперше.
Тому при обчисленні пенсії за віком вперше відповідно до Закону №1058-ІV слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 роки.
Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо застосування при призначенні позивачу пенсії за віком показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2018-2020 роки, є протиправними.
А тому слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком з 13.09.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 роки, з урахуванням виплачених сум.
Вирішуючи позовну вимогу про врахування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 довідки про заробітну плату за період роботи з січня 1987 року по травень 1987 року та з січня 1988 року по грудень 1993 видану AT «Укрпошта» №366 від 11.04.2024, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 2.10 розділу ІІ Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Отже, з аналізу діючого законодавства слідує, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. При цьому, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії саме на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.
Як видно з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовлено позивачу в обчисленні пенсії з урахуванням наданої ним довідки про заробітну плату за період роботи з січня 1987 року по травень 1987 року та з січня 1988 року по грудень 1993 року, виданої AT «Укрпошта» №366 від 11.04.2024, оскільки така не підтверджена первинними документами.
Суд зазначає, що вказана довідка містить інформацію про суми заробітної плати позивача за спірні періоди та видана на підставі особових рахунків працівника.
На всі виплати нараховано страхові внески.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд зазначає, що недоліки довідки не повинні покладати надмірного тягаря та обов'язку на позивача, оскільки сама по собі довідка видана належним органом та містить усі необхідні відомості щодо розміру заробітної плати позивача.
При цьому суд враховує, що ані Порядком №22-1, ані іншим нормативним документом не визначено вичерпного переліку тих первинних документів, якими повинна підтверджуватись довідка про заробітну плату для обчислення пенсії, а також не передбачено порядок підтвердження довідки про заробіток первинними документами, якщо відомості про заробітну плату відсутні на території України.
Варто зазначити, що відповідачем не було надано жодного доказу про скасування спірної довідки, або того, що записи в ній є такими, що не відповідають дійсності чи зроблені з порушенням закону.
На переконання суду право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування реквізиту документу, оскільки зазначення таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
З урахуванням наведеного, суд вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо неврахування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 довідки про заробітну плату за період роботи з січня 1987 року по травень 1987 року та з січня 1988 року по грудень 1993, виданої AT «Укрпошта» №366 від 11.04.2024.
Як наслідок, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 13.09.2024 з урахуванням при її обчисленні довідки про заробітну плату за період роботи з січня 1987 року по травень 1987 року та з січня 1988 року по грудень 1993, виданої AT «Укрпошта» №366 від 11.04.2024, з урахуванням виплачених сум.
Стосовно вимог про зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 42 роки 9 місяців 27 днів страхового стажу, суд зазначає, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень. Так, обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, і суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок стажу позивача.
Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.09.1981 року по 25.03.1982 року, з 13.01.1988 року по 01.01.1992 року та з 02.01.1992 року по 01.07.1994 року згідно трудової книжки від 10.09.1981 року серії НОМЕР_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1981 року по 25.03.1982 року, з 13.01.1988 року по 01.01.1992 року та з 02.01.1992 року по 01.07.1994 року згідно трудової книжки від 10.09.1981 року серії НОМЕР_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 13.09.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періодів роботи з 01.09.1981 року по 25.03.1982 року, з 13.01.1988 року по 01.01.1992 року та з 02.01.1992 року по 01.07.1994 року згідно трудової книжки від 10.09.1981 року серії НОМЕР_2 , з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2018-2020 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 13.09.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021-2023 роки, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо неврахування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 довідки про заробітну плату за період роботи з січня 1987 року по травень 1987 року та з січня 1988 року по грудень 1993, виданої AT «Укрпошта» №366 від 11.04.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 13.09.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням при її обчисленні довідки про заробітну плату за період роботи з січня 1987 року по травень 1987 року та з січня 1988 року по грудень 1993, виданої AT «Укрпошта» №366 від 11.04.2024, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя В.К. Блонський