Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 квітня 2025 року № 520/35911/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Заічко О.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 2258336/20-11 від 28.06.2024.
- стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору 1211,20 грн. та правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що податкове повідомлення-рішення № 2258336/20-11 від 28.06.2024, на думку позивача, підлягає скасуванню.
По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 262 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.
Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до Протоколу загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Вільшанське» від 18.06.2021 року, Розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації від 12.03.2003 року № 70 погоджено технічну документацію по встановленню меж земельних ділянок для громадян, власників сертифікатів по КСП «Вільшанське» та передано членам КСП «Вільшанське» земельні ділянки у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до Протоколу загальних зборів членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Вільшанське» від 18.06.2021 року був затверджений перелік громадян - власників земельних часток (паїв) КСП «Вільшанське», згідно якого за гр. ОСОБА_1 значаться дві земельні ділянки - 1,85 га, та 0,69 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, без зазначення кадастрових номерів земельних ділянок.
Громадяни - власники земельних часток (паїв) КСП «Вільшанське» отримали державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (угіддя-рілля) та на підставі рішення Солоницівської селищної ради від 21.10.2021 року (XXIII сесії VIII скликання № 141) громадянам були надані дозволи на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі. Інформація щодо земельних ділянок ОСОБА_1 була занесена до ІКС «Податковий блок та в автоматичному режимі ОСОБА_1 за 2023 рік було сформоване податкове повідомлення-рішення форми «МПЗФ» від 28 червня 2024 року № 2258336-24/20-11 про визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків та зборів) на чотири вищевказані земельні ділянки сільськогосподарського призначення площами - 1,85 га та 0,69 га, які розташовані на території Солоницівської ТГ Харківської області на загальну суму 3275,28 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.72, 14.1.73, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів;
землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди;
плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269, пункту 270.1 статті 270, пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Згідно із пунктом 271.2 статті 271, пунктом 274.1 статті 274, пунктом 274.2 статті 274 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).
У пункті 285.1 статті 285, пунктах 286.1, 286.5 статті 286, пунктах 287.1, 287.6 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців). Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Слід враховувати, що відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Згідно зі статтями 125, 202 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.
Також, за правилами статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Аналіз наведених правових норм показав, що земельний податок є обов'язковим платежем, який справляється фізичними чи юридичними особами, у власності або користуванні яких перебуває відповідна земельна ділянка. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. При цьому, земельна ділянка існує як об'єкт права і, відповідно, об'єкт оподаткування, коли інформація про неї внесена до Державного земельного кадастру. Якщо сформовані земельні ділянки не внесені до Державного земельного кадастру, момент виникнення земельної ділянки як об'єкта права збігається з моментом виникнення речового права на неї.
Виходячи з обставин справи, слід зазначити, що спірні податкові зобов'язання по земельному податку позивачу визначено без урахування правовстановлюючих документів на земельні ділянки та відомостей з Державного реєстру прав на земельні ділянки.
Наявні в матеріалах справи розрахунки не містять даних про використання контролюючим органом у встановлений законодавством спосіб інформації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок. Розрахунки земельного податку ґрунтуються на основі загальної нормативно-грошової оцінці земельних ділянок по Харківській області.
Таким чином, контролюючим органом для визначення розміру вказаного податку не встановлено базу оподаткування, грошову оцінку землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов'язання. Наявність у власності позивача земельних ділянок у спірний період, відомостями Державного земельного кадастру не підтверджується.
З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про наявність для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 2258336/20-11 від 28.06.2024.
Відповідно до ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
За правилами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок їх бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн., суд зазначає таке.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
На підтвердження витрат на правову допомогу до позовної заяви додано:
- договір від 26.08.2024 про надання правової допомоги, додаток 1 до договору від 26.08.2024 про надання правової допомоги;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю;
- ордер серії АХ №1167391;
- акт №420 від 31.10.2024 здачі - приймання виконаних робіт, у якому вказано, що адвокатом надано послуги - складання запитів у розмірі 1500 грн, складання скарги - 2500 грн, підготовка позовної заяви - 8000 грн.
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування суми коштів за критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, виходить з того, що ця справа відноситься до справ незначної складності та призначена до розгляду за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні), розгляд справи проведено без участі сторін, стороною позивача подано позовну заяву та заяву про усунення недоліків.
При цьому суд зауважує на тому, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI (надалі - Закон № 5076-VI) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону № 5076-VI, й до таких не відноситься ані аналіз судової практики, ані подання позовної заяви до суду. За схожих обставин подібні висновки викладено в ухвалі Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі №9901/264/19.
Вирішуючи питання обґрунтованості та співмірності зі складністю справи заявлених до відшкодування судових витрат на правничу допомогу суд, також враховує заперечення Головного управління ДПС у Харківській області щодо заявленого до відшкодування розміру витрат на правничу допомогу у цій справі про їх не співмірність зі складністю справи, яка є справою незначної складності, а також обсягу виконаної адвокатом роботи.
Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на доводи відповідача із запереченнями їх розміру, та враховуючи те, що згідно з актом наданих послуг сторони фактично підтвердили підготовку адвокатом позовної заяви, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та співмірним зі складністю справи та обсягом наданої правничої допомоги й таким, що відповідатиме критерію розумності та реальності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 1000,00 грн.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) № № 2258336/20-11 від 28.06.2024 стосовно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Заічко О.В.