Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 квітня 2025 р. № 520/27963/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної соціальної сервісної служби України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Харківській області щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з позивачем при звільненні;
- зобов'язати Головне управління Національної соціальної сервісної служби у Харківській області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 04.05.2024 по 27.09.2024 у сумі 147 551,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що бездіяльність відповідача щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з позивачем при звільненні та щодо не нарахування і не виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, є протиправною та такою, що суперечить вимогам законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.
Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 по справі № 520/14430/24 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної соціальної сервісної служби України у Харківській області (майдан Свободи, буд.5, 3 під., 9 пов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 44222320) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Харківській області щодо не проведення виплати мені всіх належних при звільненні сум, а саме: не проведення виплати заробітної плати за період з 01.01.2024 по 03.05.2024 з застосуванням до посадового окладу коефіцієнта 1.5 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 року № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» та неврахуванні коефіцієнту 1,5 при визначенні суми вихідної допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 рік.
Також вказаним рішенням зобов'язано Головне управління Національної соціальної сервісної служби у Харківській області нарахувати та виплатити (з урахуванням виплачених сум) мені заробітну плату за період з 01.01.2024 по 03.05.2024 з застосуванням до посадового окладу коефіцієнта 1,5 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану», а також перерахувати та виплатити вихідну допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за період з 01.01.2024 по 03.05.2024.
Разом з тим, суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, оскільки на час ухвалення рішення були відсутні підстави вважати, що після виплати відповідачем стягнутих сум позивачу не буде виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 04.05.2024.
Згідно з ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідачем 27.09.2024 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 по справі № 520/14430/24 перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 49 475,86 грн. (невиплачені при звільненні заробітна плата за період з 01.01.2024 по 03.05.2024 з застосуванням до посадового окладу коефіцієнта 1.5 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану», вихідна допомога при звільненні та грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за період з 01.01.2024 по 03.05.2024).
При цьому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 04.05.2024, відповідачем виплачений не був.
Отже, відповідач провів остаточний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 27.09.2024, що підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк» по картці/рахунку позивача, копія якого додана до позову.
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Харківській області щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За приписами статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Разом з тим статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України відшкодування. Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з виписки АТ КБ «Приватбанк» по картці/рахунку відповідач провів фактичний розрахунок з позивачем поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП, а саме 27.09.2024 замість 03.05.2024. Період прострочення проведення остаточного розрахунку тривав з 04.05.2024 по 26.09.2024 та становить 146 календарних днів.
Враховуючи, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, на підставі статті 117 КЗпП України.
Позивач зазначає, що про необхідність проведення остаточного розрахунку з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» вона повідомляла відповідача ще до моменту звільнення у особистій заяві від 30.04.2024, копія якої додана до позову.
Всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України при звільненні позивача не було проінформовано про нараховані суми виплат із зазначенням кожного виду виплати.
Розрахунок з позивачем було проведено не у день звільнення 03.05.2024, а 14.05.2024, що підтверджується копією виписки АТ КБ «Приватбанк» по картці/рахунку, яка додана до позову.
Отримавши розрахунок, позивач у той же день 14.05.2024 направила запит на ім'я начальника Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Харківській області, з проханням направити їй копію наказу про звільнення, копію штатного розпису, за період з 01.01.2024 по 03.05.2024, детальний розрахунок нарахованої та виплаченої їй заробітної плати з 01.01.2024 по 03.05.2024 (помісячно з розділенням на посадовий оклад, надбавку за вислугу років, надбавку за ранг, інше) та копію затвердженого переліку працівників, які здійснюють свої повноваження безпосередньо на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.
Після вступу в силу рішення суду у справі № 520/14430/24 позивач направила відповідачу вимогу про добровільне перерахування на її користь стягнутих судом коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку згідно зі статтею 117 КЗпП України, а також повідомила про свій намір звернення до суду у разі не отримання всіх належних виплат.
У відповідь на вказану вимогу відповідач повідомив позивача, що рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/14430/24 буде ним виконано. Разом з тим заявлені вимоги щодо необхідності виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку були проігноровані відповідачем, що підтверджується копією відповіді на Вимогу від 12.09.2024 № 06/849, яка додана до позову.
Як встановлено судом, позивач була звільнена з посади у зв'язку із скороченням штату державних службовців, згідно з копією наказу від 03.05.2024 № 16-К, яка міститься в матеріалах справи.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд зазначає, що позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, на підставі статті 117 КЗпП України.
Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100) встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців, що передують звільненню, робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.
Враховуючи Довідку про середню заробітну плату від 05.06.2024 № 05.1-05/20, яка була надана відповідачем до матеріалів справи № 520/14430/24, середньоденний розмір заробітної плати складає 721,33 грн.
Проте, при проведенні розрахунку відповідачем не було застосовано коефіцієнт 1,5 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 391, що привело до неправильного визначення розміру середньоденної заробітної плати.
Рішенням суду у справі № 520/14430/24 було встановлено, що позивач має право на отримання заробітної плати за період з 01.01.2024 по 03.05.2024 із застосуванням до посадового окладу коефіцієнта 1,5 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану», а також рахування коефіцієнту 1,5 при визначенні суми вихідної допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2024 рік.
В матеріалах справи міститься довідка про середню заробітну плату №05.1-05/20 від 05.06.2024 видана Головним управлінням Національної соціальної сервісної служби України у Харківській області ОСОБА_1 про те, що її заробітна плата за березень 2024 склала 22000,60 грн, за квітень 2024 - 22000,60 грн, всього - 44001,20 грн. Кількість календарних днів у розрахунковому періоді становить 61 день (березень 2024 - 31 день, квітень 2024 року - 30 днів).
Також, у матеріалах справи міститься інформація про перерахунок заробітної плати з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» за період з 01 січня 2024 по 03 травня 2024 року, з якого вбачається, що за березень 2024 року позивачу належить до виплати 8613,74 грн, за квітень 2024 - 8613,74 грн.
З урахуванням перерахованої заробітної плати середньоденна заробітна плата позивача складає 1003,75 грн ((22000,60 грн+8613,74 грн) + (22000,60 грн+8613,74 грн) = 61228,68 грн / 61 день).
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на яке має право позивач, становить 1003,75 грн х 146 днів = 146547,50 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з позивачем при звільненні за період з 04.05.2024 (наступний день після звільнення) по 26.09.2024 (день, що передує дню остаточного розрахунку), та про наявність правових підстав для зобов'язання Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Харківській області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 04.05.2024 по 26.09.2024 у сумі 146547,50 грн
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної соціальної сервісної служби України у Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, 3 під., 9 пов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, ЄДРПОУ 44222320) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної соціальної сервісної служби у Харківській області щодо не проведення своєчасного повного розрахунку зі ОСОБА_1 при звільненні.
Зобов'язати Головне управління Національної соціальної сервісної служби у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 04.05.2024 по 26.09.2024 у сумі 146547,50 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної соціальної сервісної служби України у Харківській області (ЄДРПОУ 44222320).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов