Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову в забезпеченні адміністративного позову
"16" квітня 2025 р. справа № 520/3724/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.01.2025 про внесення в Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів запис про виключення 09 червня 2022 року ОСОБА_1 , з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», який міститься в тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 , номер в реєстрі Оберіг: НОМЕР_4 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2025 та внести в Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів запис про виключення 09 червня 2022 року ОСОБА_1 , з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», який міститься в тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 , номер в реєстрі Оберіг: НОМЕР_4 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 у справі №520/3724/25 відкрито спрощене провадження згідно з положеннями п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №520/3724/25.
15.04.2025 до суду поштовим зв'язком повторно надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншим компетентним суб'єктам вчиняти будь-які дії по призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії.
Заява обґрунтована тим, що згідно вироку Московського районного суду м. Харкова від 25.02.2019 у справі №643/1642/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено узгоджене покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі. Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, чинній до 18 травня 2024 року) особи, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину мають право на виключення з військового обліку. Після виключення з обліку такі особи набувають статусу невійськовозобов'язаного та не підлягають призову на військову службу по мобілізації. На підставі даної норми права ОСОБА_1 ще 09.06.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 виключено з військового обліку, що підтверджується відповідною відміткою в тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного.
На підставі вищевикладеного позивач вказує на те, що є особою, яка виключена з військового обліку та не має статусу військовозобов'язаного, однак, незважаючи на це, на думку позивача, його можуть намагатися мобілізувати. У зв'язку з цим виникає необхідність звернутися до суду з проханням вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, яким позивач оскаржує бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви від 24.01.2024 про внесення в Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів запис про виключення 09.06.2022 ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", який міститься в тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 , номер в реєстрі Оберіг: 260420231455578400252.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст. 150-158 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частин 1, 4, 5 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 2 ст. 154 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
З аналізу наведених норм слідує, що законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав.
Тобто необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, у питаннях забезпечення позову суд повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших суб'єктів, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог заяви про забезпечення позову із заявленими позовним вимогам та обставинам справи.
Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Відтак, твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях.
Суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Заявником до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів на підтвердження того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 вживає заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, як то копія повістки щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, чи вручення заявнику мобілізаційного розпорядження тощо.
Суд зазначає, що вимоги заяви про забезпечення позову фактично обґрунтовані посиланням на очевидну протиправність дій відповідача щодо не виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
Разом з тим суд зазначає, що забезпечення позову не може підміняти собою подання позову та має іншу мету, а все обґрунтування заяви зводиться до незаконності дій відповідача. Протиправність оскаржуваних дій та рішень відповідача може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті. Без такого дослідження доказів твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.
Також, суд вважає, що заява про забезпечення позову не містить належних посилань на беззаперечні мотиви, з яких заявник вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав, а посилання позивача на те, що останнього може бути направлено для проходження військової служби, базується на припущеннях.
Отже, належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.
Натомість, в заяві про забезпечення позову позивач посилається на те, що до даної заяви в якості доказів, що підтверджують можливість існування підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення прав, свобод та законних інтересів позивача, додано відповідь Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Полтавській області №54891-2025 від 20.03.2025, якою підтверджується, що ОСОБА_1 вже було затримано з метою мобілізації. Військово-обліковим документом з мобільного додатку «Резерв+», сформованого 31.03.2025, також підтверджується той факт, що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_4 вчиняють активні дії щодо розшуку позивача та доставлення до центру з метою подальшої мобілізації, оскільки даний документ містить напис «Порушення правил військового обліку». Окрім цього, відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_4 №246 від 28.03.2025 підтверджується факт того, що станом на сьогодні вчиняються дії, спрямовані на мобілізацію позивача за призовом на військову службу.
Суд, дослідивши додані до заяви про забезпечення доказів документи, зазначає наступне.
Згідно копії листа ГУНП в Полтавській області "Про надання відповіді" від 20.03.2025 за №54891-2025, за період з 01.03.2025 по день надання відповіді на запит від ОСОБА_1 дзвінків на спеціальну лінію "102" не надходило. Водночас, 11.03.2025 о 10:20 год. надійшло повідомлення, в якому зазначено, що працівники ТЦК затримали ОСОБА_1 та утримують у військкоматі. Вказане звернення зареєстроване у відділі поліції №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області. За результатом перевірки рішення не прийняте.
Разом із тим, суду не надано доказів прийняття рішення за результатом перевірки вказаного повідомлення.
Таким чином, факт затримання ОСОБА_1 працівниками ТЦК на час розгляду заяви про забезпечення позову не є підтвердженим, оскільки дійсність такої інформації ще перевіряється уповноваженими органами.
Щодо військово-облікового документу з мобільного додатку «Резерв+», сформованого 31.03.2025, що, на думку позивача, підтверджує вчинення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 активних дій з розшуку позивача та доставлення до центру з метою подальшої мобілізації, оскільки даний документ містить напис «Порушення правил військового обліку», суд зазначає наступне.
Порушення правил військового обліку - це невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством вимог щодо реєстрації, оновлення даних та виконання обов'язків військовозобов'язаними, призовниками, а також резервістами. Такі дії можуть виражатися у непостановці на облік, несвоєчасному оновленні даних, ухиленні від медичних оглядів чи військової служби, а також у порушеннях з боку роботодавців тощо.
В разі виявлення порушення особою правил військового обліку така особа підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Відповідно до правил ведення військового обліку в разі виявлення порушення правил військового обліку районні ТЦК та СП звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколу про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку.
Після отримання такого звернення органи поліції здійснюють розшук та доставлення особи до ТЦК та СП для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, відмітка в електронному військово-обліковому документі про порушення правил військового обліку означає, що ТЦК звернувся до органів поліції щодо доставлення громадянина за вчинення адміністративного правопорушення для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та винесення постанови про притягнення до відповідальності, а не з метою доставлення до центру задля подальшої мобілізації, як про це заявляє позивач у заяві про забезпечення позову.
Посилання ж позивача на відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 №246 від 28.03.2025 як на підтвердження вчинення дій, спрямованих на мобілізацію позивача за призовом на військову службу, суд відхиляє, оскільки вказаним листом представнику позивача роз'яснюється порядок проведення призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
У вказаному листі немає жодного посилання на те, що ОСОБА_1 підлягає мобілізації за призовом на військову службу.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що посилання позивача на те, що відносно нього відповідач може прийняти рішення про призов на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби, що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав, носить характер припущення та не підтверджене належними, достовірними та достатніми доказами.
З огляду на викладені обставини станом на день постановлення цієї ухвали в суду відсутні підстави для висновку про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, як і неможливість відновлення таких прав в майбутньому. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
За таких підстав та враховуючи, що заявником не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 КАС України, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись положеннями ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Біленський О.О.