Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питань відводу судді
16 квітня 2025 року №520/2199/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бідонько А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі №520/2199/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області, Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2023, яке набрало законної сили 18.04.2023, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області, Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України щодо ненарахування та невиплати відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» компенсації 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України, починаючи із 1 жовтня 2018 року по грудень 2022 року на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 та Рішень Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України і у справі Бурмич та інші проти України.
Стягнуто на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 і Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України, яким задоволена заява ОСОБА_1 №4862 від 03.01.2013 року, а також Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 26 червня 2017 року у справі Бурмич та інші проти України (заява №46852/13 та ін.) з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України за період із 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
30.12.2024 позивачем до Харківського окружного адміністративного суду подано заяву в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України , в якій позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України та Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області щодо невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі №520/2199/23, яким стягнуто на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 і Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України, яким задоволена його заява №4862 від 03.01.2013 року, а також Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 26 червня 2017 року у справі Бурмич та інші проти України (заява №46852/13 та ін.) з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України на його користь компенсацію 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України за період з 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем, на виконання рішення суду від 16.03.2023 у справі №520/2199/23 залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі № 520/2199/23 скасовано. Справу № 520/2199/23 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.04.2025 вказана справа передана на розгляд судді Панова М.М.
15.04.2025 року позивачем через ЄСІТС "Електронний суд" подано заяву про відвід судді Панова М.М., обґрунтовану тим, що суддею, в рамках розгляду справи №520/2199/23 прийнято ухвалу від 21.01.2025 року та в рамках розгляду справи №520/5439/24 прийняте рішення від 17.05.2024 року, які скасовано судом апеляційної інстанції, що на думку заявника, свідчить про недостатній професійний рівень судді Панова М.М.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі №520/2199/23 передано іншому складу суду для вирішення по суті у порядку частини четвертої статті 40 КАС України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 15.04.2025, заяву про відвід судді передано на вирішення судді Бідоньку А.В..
За приписами частини восьмої та частини одинадцятої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
З огляду на вищевказані приписи діючого законодавства суд розглядає заяву ОСОБА_1 про відвід судді у адміністративній справі №520/2199/23 в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви позивача про відвід судді, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка передбачає недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.
Також положеннями статті 36 КАС України передбачено, що до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Пленумом Верховного Суду України у наведеному в п.10 Постанови №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" роз'ясненні вказано, що процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Крім того, у висновку №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку із здійсненням ними своїх функцій.
Суд зазначає, що згідно з положеннями ч.3 ст.39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Також суд зазначає, що відповідно до положень ч.4 ст.36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Як встановлено судом, позивач, обґрунтовуючи подану до суду заяву про відвід судді Панова М.М., послався на недостатній професійний рівень судді, з огляду на скасування судом апеляційної інстанції прийнятих суддею процесуальних документів в справах, а яких ОСОБА_1 був позивачем.
Разом з тим, в межах такого відводу суд позбавлений права надавати оцінку процесуальним діям судді, оскільки вказані доводи можуть бути оцінені лише за наслідками розгляду апеляційної скарги на відповідне судове рішення суду першої інстанції, адже судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами встановленого порядку адміністративного судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними діями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанції.
При цьому, суд зазначає, що з огляду на положення ч.4 ст.36 КАС України процесуальні рішення судді щодо розгляду справи не можуть свідчити про необ'єктивність та упередженість судді по справі при прийнятті такого рішення.
Отже, з огляду на доводи позивача, викладені у заяві, та з врахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що матеріали заяви не містять в собі належних і достатніх обґрунтувань, а також доказів на підтвердження викладених заявником доводів стосовно наявності сумніву в неупередженості та необ'єктивності головуючого судді в розумінні положень ст.36 КАС України.
Враховуючи вказане, зазначені у заяві позивача обставини не можуть бути приводом для сумнівів учасників провадження у неупередженості або об'єктивності судді.
Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п.27, 28 і 30 рішення у справі "Фей проти Австрії" (заява від 24.02.1993 №255), п.42 рішення у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява №33958/96).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17.
Таким чином, зважаючи на викладене вище, а також враховуючи не наведення позивачем підстав для відводу судді, передбачених ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу судді Панову М.М у справі №520/2199/23.
Відповідно до п.12 ст.40 КАС України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст.5, 36, 37, 40, 248, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви позивача про відвід судді у справі №520/2199/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області, Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Бідонько А.В.